Сіон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Гора Сіон)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Храм Успіння Пресвятої Богородиці в Сіоні.

Сіон (івр. ציון,‎) — пагорб південно-західної частини Єрусалима. До завоювання Єрусалима царем Давидом там стояла фортеця міста-держави Єрусалим, заснованого євусеями (2 Сам. 5:7). Для євреїв Сіон став символом Єрусалима, сподівань і всієї Землі Обітованої, до якої єврейський народ прагнув з часу розсіяння після руйнування Єрусалимського храму.

Сіон — це, згідно з Біблією, також альтернативна назва гори Гермон в Палестині (Втор. 4:48)[1].

Історія[ред. | ред. код]

До завоювання Єрусалима царем Давидом, Сіон знаходився у владі євусеїв, які побудували там фортецю (2 Сам. 5:7). Ізраїльському народу до часів Давида не вдавалося заволодіти містом, і воно залишалося для них як пише Книга Суддів (Суд. 19:10–12) «містом чужинців». У ті часи місто перекривало сполучення між південними та північними ізраїльськими племенами. Вже після взяття фортеці Давидом, Сіон отримав ще одну назву — Ір-Давид (Місто Давида; напр. 1 Цар. 8:1). Місто Давида стало місцем перебування царя та політичним центром всього царства. У скелях Сіону були гробниці Давида та інших царів. Пізніше назва Сіон стала включати і пагорб Офел (Іс. 32:14), а іноді і Храмову гору ([[|Йоїл]] 4:17–21). В епоху Хасмонеїв, горою Сіон називали Верхнє місто Єрусалиму[2]. З трьох стін, які оточують Єрусалим, стіна що оточує Сіон, була найдавнішою. Ця територія була обнесена муром вже до I століття н. е.

У сучасному Єрусалимі по хребту Сіону проходить південна стіна Старого міста, побудована турками-османами у XVI столітті. До кінця XIX століття південна частина гори лежала поза містом. На вершині пагорба розташовані Сіонські ворота, що ведуть у Старе місто, перед якими стоїть Храм Успіння Пресвятої Богородиці в Сіоні.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Понимание Писания. Архів оригіналу за 19 вересня 2016. Процитовано 19 вересня 2016. 
  2. 1 Макк.7: 32-33. Архів оригіналу за 30 серпня 2012. Процитовано 17 квітня 2012. 

Посилання[ред. | ред. код]