Горбачевський Іван Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Якович Горбачевський
Іван Горбачевський
Іван Горбачевський
Народився 5 травня 1854(1854-05-05)
Зарубинці, нині Збаразький район, Тернопільська область
Помер 24 травня 1942(1942-05-24) (88 років)
Прага, нині Чехія
Поховання цвинтар «Шарка»
Громадянство ЗУНР ЗУНР
Підданство Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Національність Українець
Діяльність хімік, лікар, педагог, біохімік, викладач університету, політик
Alma mater Віденський університет
Сфера інтересів Хімія, біохімія, епідеміологія
Заклад
Посада ректор Українського вільного університету і Member of the House of Lords (Austria)d[1]
Вчене звання академік
Член НАН України
Відомий завдяки: відкрив фермент ксантиноксидазу
Нагороди
Орден Залізної Корони 3 ступеня
Особ. сторінка ebk.net.ua/Book/synopsis/ukrainska_elita/part2/008.htm

CMNS: Горбачевський Іван Якович на Вікісховищі

Іва́н (Ян) Я́кович Горбаче́вський гербу Корчак[2] (5 травня 1854(18540505), с. Зарубинці, нині Збаразький район Тернопільської області — 24 травня 1942, Прага) — український хімік, біохімік, гігієніст та епідеміолог, термінограф, громадсько-політичний, освітній діяч. Академік ВУАН (1925 р.), дійсний член НТШ. Іван Горбачевський — кандидат на Нобелівську премію з фізіології та медицини 1911 року[3]. Брат Антіна Горбачевського.

Життєпис[ред. | ред. код]

Іван Горбачевський, 1886

Іван Горбачевський народився 5 травня 1854 року в с. Зарубинцях, нині Збаразького району Тернопільської області, Україна (тоді Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія) у сім'ї священика УГКЦ, пароха Збаража о. Якова Горбачевського (1817—14.7.1875, Збараж[4]) гербу Корчак[2].

Закінчив Першу тернопільську класичну гімназію, під час навчання в якій став одним з перших членів гуртка «Громада», заснованого учнем 6 класу Іваном Пулюєм у січні 1863 року.[5]

Вивчав медицину у Віденському університеті (закінчив 1877 року, отримав ступінь доктора медицини). Під час навчання голова студентського товариства «Січ» (18751877 роки)[6].

У 1883—1917 роках упродовж 35-ти років був професором кафедри лікарської хімії Карлового університету в Празі. 19021903 роки (або 19031904 роки[6]) ректор Карлового університету; декан медичного факультету в 1889—1890, 1894—1895, 1904—1905, 1911—1912 роках.

Разом з Іваном Пулюєм організував товариство «Українська громада» у Празі, створив фонд допомоги студентам.

Протягом 1906—1917 років член Найвищої Державної Санітарної Ради в Чеському королівстві, з 1908 — радник цісарського двору[6], член Палати панів австро-угорського парламенту, 1917—1918 рр. перший етнічний українець — міністр охорони здоров'я Австро-Угорщини. З 1910 року почесний президент Українського лікарського товариства. З 1919 року професор Українського вільного університету Відня, Праги (з 1921 р.). З 1924 року ректор Українського вільного університету.

У жовтні 1926 очолив оргкомітет Першого українського наукового з'їзду, який відбувся у Празі.

Помер 24 травня 1942 року у Празі, похований поблизу костелика св. Матея[cs] на празькому цвинтарі «Шарка» (чеськ. Šárka).[7]

Доробок[ред. | ред. код]

Делегати ХІІІ Міжнародного конгресу лікарів. Париж, 1900 р. Зліва направо: Володимир Сіменович, Іван Горбачевський, Є. Кобринський, В. Кобринський, Теофіл Гвоздецький, В. Шмігельський
Іван Горбачевський

Автор понад сорока ґрунтовних наукових праць переважно експериментального характеру з біологічної хімії.

Перша ж наукова праця «Синтез сечової кислоти» (1882 р.)[6][8] принесла Горбачевському наукове визнання. Вперше у світі 28-літній українець синтезував сечову кислоту з гліцину, що до того не вдавалося нікому, хоча над цим питанням працювали всесвітньо відомі науковці, зокрема Е. Фішер, В. Траубе, О. Розен та інші.[9]

Одним з перших вказав, що амінокислоти є складовими білків; встановив шляхи утворення сечової кислоти в організмі. Відкрив фермент ксантиноксидазу (1888 р.[6]). Його заслугою стало також те, що запропонував нову методику визначення місткості азоту в сечі та інших речовинах.

Один із фундаторів української хімічної термінології на народній основі (праця «Увага о термінольоґії хемічній» (1905)).

Підготував 2 томи підручника орґанічної та неорґанічної хімії українською мовою; І-й «Орґанічна хімія» опублікований 1924 року в Празі[6].

За значні наукові заслуги вченого пошановано званням дійсного члена ВУАН (з 1925 р.) в Радянській Україні, дійсний член НТШ (1899 р.)[6].

Написав 4-томний підручник лікарської хімії чеською мовою (1904—1908 роки).

Є одним зі співавторів Наукової енциклопедії Отто[cs] (чеськ. Ottův slovník naučný)[10] — найбільшої енциклопедії чеською мовою.

Іван Горбачевський став засновником міністерства і першим міністром здоров'я Австро-Угорщини. Більше того, це міністерство, яке спеціалізувалося винятково на охороні здоров'я, стало першим в Європі[11] і світі[12]. За проектом розбудови та програми дії цього міністерства пізніше розбудувалися міністерства здоров'я Англії, Франції та інших держав.

Вшанування[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://www.parlament.gv.at/WWER/PARL/J1848/Horbaczewski.shtml
  2. а б Гонський Я. Іван Горбачевський у спогадах і листуваннях (нарис). — Тернопіль : Укрмедкнига, 2004. — С. 138.
  3. Nomination Archive. NobelPrize.org (en-US). Процитовано 2019-08-07. 
  4. Dmytro Blazejowskyj. Historical Šematism of the Archeparchy of L'viv (1832—1944). — Kyiv : Publishing house «KM Akademia», 2004. — 570 s. — S. 143. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
  5. Окаринський В. Землі нинішньої Тернопільщини в Новий час (кінець XVIII ст.—1914 р.) // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 78. — ISBN 978-966-457-228-3.
  6. а б в г д е ж и Мельничук Б. Горбачевський Іван Якович… — С. 393.
  7. Jan (Ivan) Horbaczewski 150. výročí narození (чес.)
  8. Horbaczewski, Johann (1882-07). Synthese der Harnsäure. Berichte der deutschen chemischen Gesellschaft (de) 15 (2). с. 2678–2678. doi:10.1002/cber.188201502236. Процитовано 2020-01-28. 
  9. Hitchings, G. H. (1978). У Kelley, William N.; Weiner, Irwin M. Uric Acid: Chemistry and Synthesis. Uric Acid 51. Berlin, Heidelberg: Springer Berlin Heidelberg. с. 1–20. ISBN 978-3-642-66869-2. doi:10.1007/978-3-642-66867-8_1. 
  10. Q2041543: Наукова енциклопедія Отто
  11. Володимир Гонський. Людина і нація: Іван Горбачевський та інші // Українська правда, Історична правда. 26 вересня 2013
  12. Ігор Мельник. Перший у світі міністр охорони здоров'я // Збруч. 16.05.2014
  13. Кафедра медичної біохімії // Майбутнє твориться сьогодні (2007—2012) [Текст] / [М. А. Андрейчин, С. М. Андрейчин, Л. С. Бабінець та ін.]. — Тернопіль : ТДМУ : Укрмедкнига, 2012. — С. 214.

Література та посилання[ред. | ред. код]

Енциклопедична література[ред. | ред. код]

Інше[ред. | ред. код]

  • Выдающиеся химики мира: Биогр. справочник / В. Волков, Е. Вонский, Г. Кузнецова. — М., 1991. (рос.)
  • Гонський Я. І. Іван Горбачевський у спогадах і листуваннях / Терноп. держ. мед. акад. ім. І. Я. Горбачевського. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2004. — С. 176—182.
  • Абліцов В. «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К. : КИТ, 2007. — 436 с.
  • Лахманюк Т. Іван Горбачевський: науково-педагогічна та громадсько-політична діяльність. — Тернопіль: Вектор, 2012. — 159 с.
  • Його ім'я носить університет / Крізь призму минулого до сьогодення / [Корда М. М., Федонюк Л. Я., Паламарчук А. І. та ін.]; за ред. М. М. Корди, Л. Я. Федонюк. — Тернопіль : ТДМУ : Укрмедкнига, 2017. — С. 10—11.
  • Бабічук І. В. Наукова та педагогічна діяльність академіка ВУАН І. Я. Горбачевського в контексті розвитку біохімічної науки (кінець ХІХ ст. — 40-ві роки ХХ ст.). Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 — історія науки і техніки. — Київ: Національна наукова сільськогосподарська бібліотека Національної академії аграрних наук, 2017. — 214 с. (див. тут)
  • Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. – 1941 р.) : матеріали до біобібліографічного словника / авт.-уклад. Л.В. Гарбар ; ред. кол.: Г.В. Боряк, Л.А. Дубровіна (голова), В.І. Попик та ін. ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського, Ін-т рукопису. – Київ, 2017. – 616 c. – URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/everlib/item/er-0002146

Посилання[ред. | ред. код]