Горбачевський Іван Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Іван Якович Горбачевський
Іван Горбачевський
Іван Горбачевський
Народився 5 травня 1854(1854-05-05)
Зарубинці, нині Збаразький район, Тернопільська область
Помер 24 травня 1942(1942-05-24) (88 років)
Прага, нині Чехія
Поховання цвинтар «Шарка»
Громадянство ЗУНР ЗУНР
Підданство Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Національність Українець
Діяльність хімік, лікар, педагог, біохімік, викладач університету
Alma mater Віденський університет
Галузь Хімія, біохімія, епідеміологія
Заклад
Посада ректор Українського вільного університету
Вчене звання академік
Член Національна академія наук України
Відомий завдяки: відкрив фермент ксантиноксидазу
Нагороди
Орден Залізної Корони 3 ступеня

CMNS: Горбачевський Іван Якович на Вікісховищі

Іва́н (Ян) Я́кович Горбаче́вський гербу Корчак[1] (5 травня 1854(18540505), с. Зарубинці, нині Збаразький район Тернопільської області — 24 травня 1942, Прага) — український хімік, біохімік, гігієніст та епідеміолог, термінограф, громадсько-політичний, освітній діяч. Академік ВУАН (1925 р.), дійсний член НТШ. Іван Горбачевський — кандидат на Нобелівську премію з фізіології та медицини 1911 року. Брат Антіна Горбачевського.

Життєпис[ред.ред. код]

Іван Горбачевський, 1886

Іван Горбачевський народився 5 травня 1854 року в с. Зарубинцях, нині Збаразького району Тернопільської області, Україна (тоді Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія) у сім'ї священика УГКЦ, пароха Збаража о. Якова Горбачевського (1817—14.7.1875, Збараж[2]) гербу Корчак[1].

Закінчив Першу тернопільську класичну гімназію, під час навчання в якій став одним з перших членів гуртка «Громада», заснованого учнем 6 класу Іваном Пулюєм у січні 1863 року.[3]

Вивчав медицину у Віденському університеті (закінчив 1877 року, отримав ступінь доктора медицини). Під час навчання голова студентського товариства «Січ» (18751877 роки)[4].

У 1883—1917 роках упродовж 35-ти років був професором кафедри лікарської хімії Карлового університету в Празі. 19021903 роки (або 19031904 роки[4]) ректор Карлового університету; декан медичного факультету в 1889—1890, 1894—1895, 1904—1905, 1911—1912 роках.

Разом з Іваном Пулюєм організував товариство «Українська громада» у Празі, створив фонд допомоги студентам.

Протягом 1906—1917 років член Найвищої Державної Санітарної Ради в Чеському королівстві, з 1908 — радник цісарського двору[4], член Палати панів австро-угорського парламенту, 1917—1918 рр. перший етнічний українець — міністр охорони здоров'я Австро-Угорщини. З 1910 року почесний президент Українського лікарського товариства. З 1919 року професор Українського вільного університету Відня, Праги (з 1921 р.). З 1924 року ректор Українського вільного університету.

У жовтні 1926 очолив оргкомітет Першого українського наукового з'їзду, який відбувся у Празі.

Помер 24 травня 1942 року у Празі, похований поблизу костелика св. Матея[cs] на празькому цвинтарі «Шарка» (чеськ. Šárka).[5]

Доробок[ред.ред. код]

Делегати ХІІІ Міжнародного конгресу лікарів. Париж, 1900 р. Зліва направо: Володимир Сіменович, Іван Горбачевський, Є. Кобринський, В. Кобринський, Теофіл Гвоздецький, В. Шмігельський
Іван Горбачевський

Автор понад сорока ґрунтовних наукових праць переважно експериментального характеру з біологічної хімії.

Перша ж наукова праця «Синтез сечової кислоти» (1882 р.[4]) принесла Горбачевському наукове визнання та світову славу. Вперше у світі 28-літній українець синтезував сечову кислоту з гліцину, що до того не вдавалося нікому, хоча над цим питанням працювали всесвітньо відомі науковці, зокрема Е. Фішер, В. Траубе, О. Розен та інші.

Одним з перших вказав, що амінокислоти є складовими білків; встановив шляхи утворення сечової кислоти в організмі. Відкрив фермент ксантиноксидазу (1888 р.[4]). Його заслугою стало також те, що запропонував нову методику визначення місткості азоту в сечі та інших речовинах.

Один із фундаторів української хімічної термінології на народній основі (праця «Увага о термінольоґії хемічній» (1905)).

Підготував 2 томи підручника орґанічної та неорґанічної хімії українською мовою; І-й «Орґанічна хімія» опублікований 1924 року в Празі[4].

За значні наукові заслуги вченого пошановано званням дійсного члена ВУАН (з 1925 р.) в Радянській Україні, дійсний член НТШ (1899 р.)[4].

Написав 4-томний підручник лікарської хімії чеською мовою (1904—1908 роки).

Є одним зі співавторів Наукової енциклопедії Отто[cs] (чеськ. Ottův slovník naučný)[6] — найбільшої енциклопедії чеською мовою.

Іван Горбачевський став засновником міністерства і першим міністром здоров'я Австро-Угорщини. Більше того, це міністерство, яке спеціалізувалося винятково на охороні здоров'я, стало першим в Європі[7] і світі[8]. За проектом розбудови та програми дії цього міністерства пізніше розбудувалися міністерства здоров'я Англії, Франції та інших держав.

Вшанування[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Гонський Я. Іван Горбачевський у спогадах і листуваннях (нарис). — Тернопіль : Укрмедкнига, 2004. — С. 138.
  2. Dmytro Blazejowskyj. Historical Šematism of the Archeparchy of L'viv (1832—1944). — Kyiv : Publishing house «KM Akademia», 2004. — 570 s. — S. 143. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
  3. Окаринський В. Землі нинішньої Тернопільщини в Новий час (кінець XVIII ст.—1914 р.) // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 78. — ISBN 978-966-457-228-3.
  4. а б в г д е ж и Мельничук Б. Горбачевський Іван Якович… — С. 393.
  5. Jan (Ivan) Horbaczewski 150. výročí narození (чес.)
  6. Q2041543: Наукова енциклопедія Отто
  7. Володимир Гонський. Людина і нація: Іван Горбачевський та інші // Українська правда, Історична правда. 26 вересня 2013
  8. Ігор Мельник. Перший у світі міністр охорони здоров'я // Збруч. 16.05.2014
  9. Кафедра медичної біохімії // Майбутнє твориться сьогодні (2007—2012) [Текст] / [М. А. Андрейчин, С. М. Андрейчин, Л. С. Бабінець та ін.]. — Тернопіль : ТДМУ : Укрмедкнига, 2012. — С. 214.

Література та посилання[ред.ред. код]

Енциклопедична література[ред.ред. код]

Інше[ред.ред. код]

  • Выдающиеся химики мира: Биогр. справочник / В. Волков, Е. Вонский, Г. Кузнецова. — М., 1991. (рос.)
  • Гонський Я. І. Іван Горбачевський у спогадах і листуваннях / Терноп. держ. мед. акад. ім. І. Я. Горбачевського. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2004. — С. 176—182.
  • Абліцов В. «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К. : КИТ, 2007. — 436 с.
  • Лахманюк Т. Іван Горбачевський: науково-педагогічна та громадсько-політична діяльність. — Тернопіль: Вектор, 2012. — 159 с.
  • Його ім'я носить університет / Крізь призму минулого до сьогодення / [Корда М. М., Федонюк Л. Я., Паламарчук А. І. та ін.]; за ред. М. М. Корди, Л. Я. Федонюк. — Тернопіль : ТДМУ : Укрмедкнига, 2017. — С. 10—11.
  • Бабічук І. В. Наукова та педагогічна діяльність академіка ВУАН І. Я. Горбачевського в контексті розвитку біохімічної науки (кінець ХІХ ст. — 40-і роки ХХ ст.). Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 — історія науки і техніки. — Київ: Національна наукова сільськогосподарська бібліотека Національної академії аграрних наук, 2017. — 214 с. (див. тут)

Посилання[ред.ред. код]