Горбачова Раїса Максимівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Раїса Максимівна Горбачова
Raisa Gorbachev.jpg
Народилася 5 січня 1932(1932-01-05)
Рубцовськ, СРСР
Померла 20 вересня 1999(1999-09-20) (67 років)
Мюнстер, Німеччина
лейкоз
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство Росія
Alma mater МДУ ім. Ломоносова, філософський факультет
Батько Титаренко Максим Андрійович
Матір Титаренко Олександра Петрівна
Чоловік Горбачов Михайло Сергійович
Діти Вірганска Ірина Михайлівна

Горбачова Раїса Максимівна (дівоче прізвище — Титаренко; 05.01.1932, м. Рубцовськ, Західно-Сибірський, тепер Алтайський край, Росія — † 20.09.1999, м. Мюнстер, Північний Рейн-Вестфалія, Німеччина) — громадська діячка, член радянського Фонду культури, дружина Президента СРСР Горбачова Михайла Сергійовича.

Біографія[ред.ред. код]

Дитинство та юність[ред.ред. код]

Народилася в родині залізничного інженера Максима Андрійовича Титаренка (1907 - 1986) та Олександри Петрівни Поради. Раїса Максимівна була старшою з трьох дітей у родині. Батько Раїси Максимівни, уродженець Чернігівщини, приїхав в Алтайський край в 1929 р. на будівництво залізниці, де і познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Батьки Олександри Петрівни - Петро Степанович і Анастасія Василівна - були родовими селянами. На початку 30-х років родина Петра Степановича була розкуркулена, а він сам був звинувачений у троцькізмі і розстріляний. Оскільки батько Раїси Максимівни працював на залізниці, сім'я часто змінювала місце проживання. Раїсі Максимівні довелося змінити багато шкіл, але вона прекрасно вчилася, і в 1949 р. закінчила школу в місті Стерлітамак із золотою медаллю. Це давало право вступу без вступних іспитів у будь-який вищий навчальний заклад СРСР. Раїса Титаренко вибрала філософський факультет Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова (МДУ). З майбутнім чоловіком Раїса познайомилася на студентській вечірці. Вони одружилися 25 вересня 1953 р.

Життя та діяльність в Ставропольському краї[ред.ред. код]

Після закінчення Московського університету в 1955 р. Михайло Сергійович був направлений на роботу до Ставрополя. В січні 1957 р. в Раїси та Михайла народилася дочка Ірина. В Ставрополі Р. М. Горбачова працювала лектором у Ставропольському відділенні Всеросійського товариства «Знання», викладала на кафедрі філософії Ставропольського медичного інституту, Ставропольського сільськогосподарського інституту, одночасно займаючись соціологією, що зіграла, за її зізнанням, найважливішу роль в її професійній кар'єрі. Матеріали соціологічних досліджень, проведених Раїсою Максимівною, лягли в основу її дисертації «Формування нових рис побуту колгоспного селянства (за матеріалами соціологічних досліджень у Ставропольському краї)». Захист відбувся в 1967 р. в Московському державному педагогічному інституті ім. В. І. Леніна.

Дружина першої особи[ред.ред. код]

Раїса Горбачова, Ненсі Рейган, Михайло Горбачов, Рональд Рейган Великий зал, перед офіційною вечерею, Вашингтонський саміт 8 грудня 1987р.
Ненсі Рейган та Раїса Горбачова в Білому Домі 1987р.

Сім’я Горбачових повернулася до Москви в 1978 р., коли Михайло Горбачов висувався в лави радянської партійної еліти після успішної роботи першим секретарем Ставропольського крайкому КПРС. Він став секретарем ЦК КПРС з аграрного сектору економіки. З жовтня 1980 р. Михайло Сергійович — член Політбюро ЦК КПРС. Після смерті Костянтина Черненка в 1985 р., Михайло Горбачов обійняв посаду Генерального секретаря ЦК КПРС. Дружина підтримувала його в усіх починаннях. Раїса Горбачова супроводжувала чоловіка на всіх історичних зустрічах у верхах: у Женеві, на Мальті, у Вашингтоні; разом з ним вона відвідала Німеччину, Велику Британію, Ватикан. Усі провідні газети світу висвітлювали її розмови з Ненсі Рейган і Барбарою Буш

Благодійна та суспільна діяльність[ред.ред. код]

Після 1985 року Раїса Максимівна займалася громадською і благодійною діяльністю. Разом з академіком Д. С. Лихачовим, Г. В. Мясникових та іншими діячами вітчизняної культури вона створила Радянський (пізніше Російський) Фонд Культури стала членом президії Фонду. Місію Фонду Раїса Максимівна бачила в гуманізації відносин між людьми, розвитку культурного діалогу між народами нашої країни та інших країн, збереженні культурного шару цивілізації. За роки роботи Раїси Максимівни у Фонді Культури нашою країною були отримані з-за кордону понад 50 тисяч одиниць зберігання архівів та періодики російського зарубіжжя, безцінні твори вітчизняного мистецтва, які опинилися після революції за кордоном. У період з 1986 по 1991 рік Фондом були залучені і спрямовані на діяльність в області культури кошти, еквівалентні ста мільйонам доларів США. Завдяки Раїсі Горбачовій, підтримку Фонду отримали Центральний музей давньоруської культури і мистецтва імені Андрія Рубльова, Музей Марини Цвєтаєвої, Музей приватних колекцій ДМОМ імені О. С. Пушкіна, Музей сім'ї Бенуа в Петергофі, Музей Реріхів, а також багато провінційних музеїв та бібліотек. Найтяжчі моменти свого життя подружжю Горбачових довелося пережити ув’язненими на дачі у Форосі. В 1991 р. була опублікована книга спогадів Горбачової «Я сподіваюся», яку багато хто визнав не позбавленою певної суб’єктивності, але цікавою для розуміння еволюції радянської системи.

Після відходу М. С. Горбачова з поста Президента СРСР у грудні 1991 р. Раїса Максимівна допомагала чоловікові в створенні і роботі Міжнародного Фонду соціально-економічних і політологічних досліджень («Горбачов-Фонд»). Вона також виконала величезну роботу з перевірки фактів і цифр книг, які були написані М.С. Горбачовим після відставки. У 1996 р. Горбачов зазнав катастрофічної поразки в першому турі президентських виборів, отримавши менш ніж 1 % голосів. Після цього він виїхав за кордон, де читав лекції, які були дуже популярними. В цих поїздках Раїса Горбачова супроводжувала його постійно.

У березні 1997 року Р. М. Горбачова створила і очолила «Клуб Раїси Максимівни». Місія Клубу, до складу якого увійшли відомі діячі культури і науки, громадські діячі та журналісти, була заявлена як підвищення ролі жінок у суспільному житті країни, обговорення і вироблення пропозицій з боротьби з дитячою безпритульністю, зростанням насильства в суспільстві та сім'ї, гендерною нерівністю та іншими гострими соціальними хворобами. «Клуб Раїси Максимівни», що продовжує свою діяльність і сьогодні, проводить науково-практичні конференції, здійснює благодійні акції, надає підтримку практичним громадським проектам. В наш час[Коли?] президентом Клубу є дочка Раїси Максимівни та Михайла Сергійовича І. М. Вірганська.

Хвороба[ред.ред. код]

22 липня 1999 лікарі Інституту гематології РАМН виявили у Раїси Горбачової важке захворювання крові - лейкоз. Раїса Максимівна проходила лікування в медичній клініці Вестфальського університету в Мюнстері (ФРН). Для лікування Раїси Максимівни були залучені провідні гематологи і онкологи Європи. Однак, незважаючи на зусилля лікарів, 20 вересня 1999 Р. М. Горбачова померла. Похована на Новодівочому цвинтарі в Москві.

Озираючись на пройдений разом з чоловіком Михайлом Сергійовичем Горбачовим, життєвий шлях, Раїса Максимівна написала у своїй автобіографічній книзі «Я сподіваюся»: «У нашому житті було все - радощі й прикрощі, величезна праця і колосальна нервова напруга, успіхи і поразки, нужда, голод і матеріальне благополуччя. Ми пройшли з ним через усе це, зберігши первісну основу наших відносин і відданість нашим уявленням та ідеалам. Я вірю: міцність духу, мужність, твердість допоможуть чоловікові витримати сьогодні небувалі випробування найтяжчого етапу нашого життя. Я сподіваюся».

Пам'ять[ред.ред. код]

У 2006 р. за підтримки Горбачов-Фонду, сім'ї Горбачових і депутата Державної Думи РФ, Голови Ради директорів Національної резервної корпорації А. Є. Лебедєва в Лондоні створений Міжнародний Фонд імені Раїси Горбачової, покликаний фінансувати проекти, спрямовані на боротьбу з дитячою лейкемією і раком . У 2006 році А. Е. Лебедєв передав Фонду імені Раїси Горбачової свою частку акцій у російській компанії з оренди повітряних суден вартістю близько ста мільйонів фунтів стерлінгів (приблизно 190 млн доларів США).

Іменем Р. М. Горбачової названо Інститут дитячої гематології та трансплантології в Санкт-Петербурзі, створення якого в 2007 р. стало можливим завдяки діяльності Горбачов-Фонду. На відкритті інституту головний гематолог Російської Федерації Олександр Румянцев підкреслив, що «зусиллями Горбачової у 1994 році було відкрито перше відділення дитячої гематології та трансплантології в Росії, а сьогодні таких відділень вже 84».

16 червня 2009 Михайло Горбачов випустив диск «Пісні для Раїси», присвячений 10-річчю з дня смерті Раїси Горбачової. "На диску записано сім улюблених романсів Раїси Максимівни. Я їх виконав сам у супроводі Андрія Макаревича . Ми його виставили на наш благодійний аукціон у Лондоні, а масово він поширюватися не буде ", — розповідає Горбачов.

Джерела[ред.ред. код]

Книги[ред.ред. код]

  • Раиса. Памяти Раисы Максимовны Горбачёвой. — М.: Вагриус, 2000, 319 с ISBN 5-264-00432-3.
  • Водолазская Е. С. Раиса Горбачёва. Серия «След в истории». Ростов н/Д: Феникс, 2000. — 320 с.
  • Раиса Горбачева. Штрихи к портрету. М.-Горбачев-фонд. 2009. 212 с.

Посиланння[ред.ред. код]

Відео[ред.ред. код]