Горденін Микола Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Горденін Микола Миколайович
Народився 24 січня 1864(1864-01-24)
Тамбов, Російська імперія
Помер 1914
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність архітектор
Alma mater Московське училище живопису, скульптури та зодчества
Автограф архітектора

Микола Миколайович Горденін (рос. Николай Николаевич Горденин, зустрічається написання прізвища як Гарденін; 12 травня 1860, м. Тамбов, Російська імперія — після 1925, Ялта (?)) — український архітектор, автор величезного числа проєктів будинків і храмів, реконструкцій у Києві та на Київщині, чий доробок і особистість дотепер лишаються маловідомими.

Біографія[ред. | ред. код]

Микола Миколайович Горденін народився 12 травня 1860 року[1] в Тамбові. Спадковий дворянин, представник старовинного роду, відомого з 17 — 18 століть.

Впродовж 18751881 років навчався у Московському училищі живопису, скульптури і зодчества, у 1883-84 рр. підготував проект «собор у губернському місті», здобув малу срібну медаль і 27 листопада 1884 року отримав диплом зі званням некласного художника архітектури.

У 1884-86 рр. відбував військову повинність.

Працював молодий зодчий спершу у місті Рибинську (Росія), виконуючим обов'язки міського архітектора.

Починаючи від 1886 року працював у Києві. У своїй роботі архітектор використовував форми преважно російського і так званого «цегляного» стилю, але вдавався і до еклектизму — наявні окремі елементи неоренесансу та необароко.

Впродовж 1880-1900-х років багато та плідно будує для Києва та Київщиини.

1908 року вступив до гімназії Стельмашенка на посаду вчителя малювання, однак працював на цій посаді лише 3 місяці і звільнився за власним бажанням.

1910 року придбав будинок № 15 на вул. Кудрявській, де й проживав у подальшому.

У 1910-і роки зі значними замовленнями не працював.

Після революції, у 1920-і роки працював у комунвідділі, обстежував стани та складав плани комунальних будівель.

На жаль, 1925 роком відомості про митця уриваються. За одним із припущень, міг 1925 року переїхати до Ялти, де директором театру працював його син Володимир.

Архітеткурні проєкти[ред. | ред. код]

Житлові будинки у Києві[ред. | ред. код]

Головний фасад гуртожитку Інституту шляхетних дівчат
  • на Андріївському узвозі: № 13 (1888; тут на 2-му поверсі в квартирі № 2 мешкала родина професора Київської духовної академії Афанасія Івановича Булгакова. Сьогодні в будівлі розташований київський музей письменника Михайла Булгакова),
  • на Андріївському узвозі № 24 (кінець XIX ст.);
  • на вул. Кирилівській (тепер Фрунзе) № 11 (1889 р.);
  • на вул. Львівській (тепер Січових Стрільців) № 22 (1890);
  • на вул. Паньківській № 14 (1890 р., не зберігся);
  • на вул. Шота Руставелі № 53 (1892 р., не зберігся);
  • на вул. Саксаганського № 93 (1892 р.);
  • Житловий будинок Д. Трахтенберга на вулиці Трьохсвятительській № 5 (189294);
  • на вул. Ярославській № 49 (1893);
  • житловий флігель на вул. Глибочицькій № 85 а (1893 р., не зберігся);
  • на вул. Златоустівській № 42 (1894 р., не зберігся);
  • на вул. Львівській (тепер Січових Стрільців) № 32 (1894-95 рр., не зберігся);
  • на вул. Глибочицькій № 93 (1896 р., не зберігся);
  • на вул. Ярославів Вал № 29 (третій поверх прибудова, 189798);
  • на вул. Ярославській № 31 (1899),
  • садиба на вулиці Святославській (тепер В'ячеслава Липинського) № 4-б (1899),
  • на вул. Хорива, № 49-Б. Садиба. Флігель, 1901–02, Історизм.
  • на вул. Святославській (тепер В'ячеслава Липинського) № 7 (1900—1901 рр.),
  • на вулиці Святославській (тепер В'ячеслава Липинського) № 9 (1900—1901 рр.),
  • на вул. Святославській (тепер В'ячеслава Липинського) № 11 (1900—1901 рр.),
  • на вул. Святославській (тепер В'ячеслава Липинського) № 13 (1900—1901 рр.),
  • на вул. Бульйонській (тепер Казимира Малевича) № 32 (1906 р., не зберігся)
  • садиба на Нагірній, 14
  • житловий будинок у садибі В. Митрофанова на вул. Борисоглібській № 15 (1899);
  • ймовірно, є автором житлового будинку на вул. Верхній Вал, № 46 а (1908 р., не зберігся).

Прибуткові будинки у Києві[ред. | ред. код]

  • прибутковий будинок Хітрово на вул. Маріїнсько-Благовіщенській (тепер Саксаганського) № 97 (1889);
  • по вул. Маложитомирській № 18 (1895),
  • по вул. Маложитомирській № 13 (1896),
  • на вул. Малопідвальній № 15 (1896);

Релігійні споруди у Києві[ред. | ред. код]

Релігійні споруди у Київській області[ред. | ред. код]

Адреси у Києві[ред. | ред. код]

  • вул. Стрітенська (1880-і);
  • Михайлівський провулок № 36 (тепер Прорізна № 18) (1890-і);
  • вул. Софіївська № 15 (до 1900 року);
  • вул. Ярославів Вал № 29 (1901—1909);
  • вул. Бульварно-Кудрявська № 23 (1910—1912);
  • вул. Кудрявська № 15 (після 1912).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Метрична книга Тамбовської духовної консисторії. Раніше дата народження вказувалася 24 січня 1864 року

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Горденін Микола Миколайович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 177. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]
  • Бреяк О. В. (завідувач відділу краєзнавства обласного Центру охорони і наукових досліджень пам'яток культурної спадщини управління культури і туризму КОДА) Архітектор Микола Горденін // Державний історико-культурний заповідник у м. Вишгороді (офіційний сайт).
  • Барановский Г. В. Юбилейный сборник сведений о деятельности бывших воспитанников Института гражданских инженеров 1842—1892. — СПб. 1893 (рос.)
  • Лукашенко П. Козаровичі. — К. 2003
  • Малаков Д. Прибуткові будинки Києва. — К. 2009
  • Тимофієнко В. Зодчі України кінця XVIII — початку XX століття. Біографічний довідник. — К.: НДІТІАМ, 1999.