Горес Бебкок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Горес Бебкок
Народився 13 вересня 1912(1912-09-13)[1][2]
Пасадена, окр. Л.-Анджелес, Каліфорнія, США
Помер 29 серпня 2003(2003-08-29)[1][2] (90 років)
Санта-Барбара, США
Громадянство
(підданство)
Flag of the United States.svg США
Діяльність астроном, науковець
Alma mater Каліфорнійський технологічний інститут[3], Університет Каліфорнії (Берклі)[3] і Університет Південної Каліфорнії
Заклад Обсерваторія Маунт-Вілсон і Каліфорнійський технологічний інститут
Член Американська академія мистецтв і наук, Американське філософське товариство[4], Американське астрономічне товариство[4] і Національна академія наук США
Нагороди

Горес Велкам Бебкок (англ. Horace Welcome Babcock; 13 вересня 1912 — 29 серпня 2003) — американський астроном, член Національної АН США (1954). Син Г. Д. Бебкока.

Життєпис[ред. | ред. код]

Родився в Пасадені (штат Каліфорнія). У 1934 році закінчив Каліфорнійський технологічний інститут, продовжував освіту в Каліфорнійському університеті в Берклі. У 1938—1939 роках працював у Лікській обсерваторії, в 1939—1941 роках — в обсерваторії Мак-Доналд. У роки другої світової війни займався дослідженнями з військової тематики в Массачусетському і Каліфорнійському технологічних інститутах. З 1946 року працював в обсерваторіях Маунт-Вілсон і Маунт-Паломар (у 1964—1978 роках — їхній директор). З 1978 року — почесний співробітник обсерваторії Маунт-Вілсон.

Науковий доробок[ред. | ред. код]

Основні наукові роботи присвячені вивченню галактик і магнітних полів Сонця і зірок. У 1946 році вперше виявив магнітне поле у зірок, змірявши за допомогою створеного ним аналізатора зеєманівське розщеплювання ліній у спектрі зірки 78 Деви; незабаром знайшов, що багато пекулярних A-зірок мають сильні магнітні поля, зміни яких корелюють із спектральними змінами. У 1950 році відкрив магнітне поле у M-гіганта, в 1955 — у змінної зірки RR Ліри. У 1958 році опублікував каталог зірок, що володіють магнітними полями.

У 1952 спільно з Г. Д. Бебкоком винайшов і виготовив сонячний магнітограф — прилад для детальної реєстрації магнітних полів на поверхні Сонця; спільно з Г. Д. Бебкоком почав регулярне картографування сонячних магнітних полів. Запропонував гіпотезу, що пояснює утворення сонячних плям і їхні магнітні властивості. Згідно з цією гіпотезою силові лінії загального магнітного поля Сонця закручуються унаслідок нерівномірності обертання Сонця і тоді, коли це тороїдальне поле виноситься на поверхню висхідними потоками речовини, у фотосфері в місцях виходу силових ліній утворюються плями.

Досліджував обертання галактики Андромеди і показав в 1938 році, що її спіральні рукави волочаться (відстають в обертанні від ядра), вивчав яскравість нічного неба і міжзоряне поглинання поблизу північного галактичного полюса, виконав спектральні дослідження зірок типа U близнюків, комет, Сонця.

Велику увагу приділяв приладобудуванню. Створив багато приладів, якими оснащені обсерваторії Маунт-Вілсон і Маунт-Паломар. Окрім сонячного магнітографа, ним сконструйована перша автоматична мікрофотометрія інтенсивностей, експонометри і автоматичні гіди для 100- і 200-дюймових телескопів; разом з Г. Д. Бебкоком сконструював машину для нарізки дифракційних ґрат і виготовив високоякісні ґрати великих розмірів.

Визнання та нагороди[ред. | ред. код]

Член низки наукових товариств.

Медаль Генрі Дрейпера Національної АН США (1957), медаль А.С.Еддінгтона Лондонського королівського астрономічного товариства (1957), медаль Кетрін Брюс Тихоокеанського астрономічного товариства (1969).

Примітки[ред. | ред. код]