Гориньград Другий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Гориньград Другий
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Рівненський
Рада/громада Шубківська сільська рада
Код КОАТУУ 5624689803
Основні дані
Населення 298
Площа 0,71 км²
Густота населення 419,72 осіб/км²
Поштовий індекс 35326
Телефонний код +380 362
Географічні дані
Географічні координати 50°38′28″ пн. ш. 26°26′38″ сх. д. / 50.64111° пн. ш. 26.44389° сх. д. / 50.64111; 26.44389Координати: 50°38′28″ пн. ш. 26°26′38″ сх. д. / 50.64111° пн. ш. 26.44389° сх. д. / 50.64111; 26.44389
Середня висота
над рівнем моря
242 м
Місцева влада
Адреса ради 35325, Рівненська обл., Рівненський р-н, с.Шубків, вул.Незалежності,1а , тел. 27-38-91
Карта
Гориньград Другий. Карта розташування: Україна
Гориньград Другий
Гориньград Другий
Гориньград Другий. Карта розташування: Рівненська область
Гориньград Другий
Гориньград Другий
Мапа

Гориньгра́д Другий — село в Україні, в Рівненському районі Рівненської області. Один з шести населених пунктів, що належать до Шубківської сільської ради Рівненського району Рівненської області. Воно розкинулось на пагорбах і в долинах на північ за 5 км від транспортної магістралі державного значення — автомобільної траси Київ–Львів–Чоп. Село займає значну територію (площа — 0,71 км²), є чимало будівель (господарств) хутірського типу. Населення села — 298 осіб.

Історія села[ред. | ред. код]

Сучасна карта із зазначеням села Гориньград Другий

Гориньград Другий заснували польсько-чеські колоністи на початку XIX століття. На той час осада мала понад 40 дворів, розміщених при своїх земельних наділах до 20 га. Тепер тут проживають переважно українці з околишніх місцевостей, а колишні колоністи виїхали[1].

Згідно досліджень авторів книги «Село моє — душа моя: літопис сіл Гориньград-І та Гориньград-ІІ Рівненського району Рівненської області. Історія. Факти. Сучасність», Василя Грицака і Оксани Сичик, Гориньград-ІІ засновано на початку ХХ століття, коли населений пункт перебував у складі Російської імперії. У зв'язку із проведенням в Росії столипінської аграрної (земельної) реформи (19061916 рр.) близько двох десятків сімей містечка Гориньград переселились на захід і північний захід від мішаного лісу й отримали суцільні земельні наділи. Так виникло село хутірського типу, яке назвали Гориньград-ІІ. Щоправда, є й інша, народна назва села — Заліс, а жителів села й досі називають залісчани. Офіційно село називали Гориньград-Заліська аж до 1944 р.[2]

Гориньград Другий під владою Польщі та УРСР[ред. | ред. код]

Кількісне збільшення села пов'язане із земельною реформою, яку провела Польща на початку 30-х років ХХ ст., так званою комасацією земель. Великі земельні ділянки ще під час загарбання України, 1921 року, були надані у власність польським офіцерам-осадникам. За років панської Польщі діти жителів села здобували освіту у двокласній початковій школі. У селі активно діяли члени осередку «Просвіта» сусіднього міста Гориньград. Вони не тільки розповсюджували українську літературу, пресу, а й влаштовували вистави. 1939 року Західну Україну було окуповано СРСР. Після початку окупації в Гориньграді-ІІ зазнали репресій польські землевласники: їхнє майно було конфісковано, а родини вислані на поселення до Сибіру[3].

Роки Німецько-радянської війни 19–1945 рр.[ред. | ред. код]

З червня 1941 р. до лютого 1944 р. фашистські окупанти передали місцеві землі новоствореному господарству, у якому безкоштовно працювали місцеві селяни, щоб постачати в Третій райх продовольство. У місцевих жителів окупанти вилучали яйця, сало, збіжжя тощо. Фашисти створили тваринницьку ферму. Краяни стають активними учасниками опору фашистській окупації. За більшовицького режиму загинуло 23 особи, за часів фашистської окупації — 11 осіб, 4 особи загинуло за нез'ясованих обставин, 11 — репресовано.

На початку лютого 1944 року село було зайняте радянськими військами. У березні 1944 року проведено мобілізацію чоловіків віком 18-50 років. З фронту не повернулись 32 жителі села[4]З червня 1941 р. до лютого 1944 р. фашисти встановили в селі «нові порядки». Землі були передані новоствореному господарству, у якому безкоштовно працювали місцеві селяни, щоб постачати в Третій рейх продовольство. Крім того, у місцевих жителів окупанти вилучали яйця, сало, збіжжя тощо. Фашисти створили тваринницьку ферму. Краяни стають активними учасниками опору фашистській окупації. За більшовицького режиму загинуло 23 особи, за часів фашистської окупації — 11 осіб, 4 особи загинуло за нез'ясованих обставин, 11 — репресовано.

На початку лютого 1944 року село було звільнено від німецько-фашистських загарбників, у ньому відразу було відновлено радянську владу. У березні 1944 року було проведено мобілізацію чоловіків віком від 18 до 50 років до лав Червоної армії. З фронту не повернулись 32 жителі села[5].

Післявоєнні роки[ред. | ред. код]

З 1949 р. до 1959 р. у селі діяла Гориньградська-ІІ сільська рада, яка у зв'язку з ліквідацією Тучинського району була ліквідована і приєднана до Гориньградської-І сільської ради. У січні 1950 року в селі було створено колгосп імені Горського, до якого увійшли 22 господарства зі 193. Першим головою колгоспу обрано Шевчука Карпа Івановича, а з квітня 1950 року — Маленького Миколу Івановича. На кінець 1950 року в колгоспі було вже 94 двори, 300 колгоспників (136 чоловіків, 180 жінок, 51 непрацездатних і старих, 33 підлітки (12–16 років). Проживали в селі, але не були членами колгоспу 77 осіб. У кінці 60-х рр. ХХ ст. село електрифікували, а впродовж 1978—1979 рр. збудували шосейну дорогу. У селі діяла також семирічна школа (з 1951 року)[6]

1959 році, в результаті нових адміністративних змін, Гориньград Другий увійшов до Рівненського району. Згодом разом із іншими селами Шубківим, Котовом, Гориньградом Першим і Рисв'янкою об'єднуються у колгосп ім. Мічуріна, на базі якого створено Рівненську обласну сільськогосподарську станцію з центральною садибою у Шубкові[7].

За часів незалежної України[ред. | ред. код]

Ктитори Свято-Троїцького храму с. Гориньград-І Василь і Віталій Грицаки з Іконою Божої Матері «Скоропослушниця» с гори Афон

Після радянських часів минулого століття, село поступово почало занепадати, особливо у 80–90-ті рр. ХХ ст., після 2000-х село відроджується, спостерігається покращення соціально-побутових умов. В 2005—2010 рр. було закуплено спортінвентар та відремонтовано школи в с. Гориньград-ІІ та с. Рисвянка, виділено кошти на газифікацію села. Розвивається в селі підприємництво. З 1994 року тут діє компанія «Ольвія», де виготовляють вироби з бетону й металу. У селі діють початкова школа, продуктовий магазин, медичний пункт та сучасний клуб[8].

Відомі особи[ред. | ред. код]

Фотогалерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Історія та легенди сіл Рівненського району//Упорядник Микола Бендюк. — Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2012. — 260с. з іл.
  2. Село моє — душа моя: літопис сіл Гориньград-І та Гориньград-ІІ Рівненського району Рівненської області. Історія. Факти. Сучасність//Автори Грицак В. М., Сичик О. В. — Харків: ФО-П Залогін С. О., 2013. — 336 с. з іл.
  3. Село моє — душа моя: літопис сіл Гориньград-І та Гориньград-ІІ Рівненського району Рівненської області. Історія. Факти. Сучасність//Автори Грицак В. М., Сичик О. В. — Харків: ФО-П Залогін С. О., 2013. — 336 с. з іл.
  4. Село моє — душа моя: літопис сіл Гориньград-І та Гориньград-ІІ Рівненського району Рівненської області. Історія. Факти. Сучасність//Автори Грицак В. М., Сичик О. В. — Харків: ФО-П Залогін С. О., 2013. — 336 с. з іл.
  5. Село моє — душа моя: літопис сіл Гориньград-І та Гориньград-ІІ Рівненського району Рівненської області. Історія. Факти. Сучасність//Автори Грицак В. М., Сичик О. В. — Харків: ФО-П Залогін С. О., 2013. — 336 с. з іл.
  6. Село моє — душа моя: літопис сіл Гориньград-І та Гориньград-ІІ Рівненського району Рівненської області. Історія. Факти. Сучасність//Автори Грицак В. М., Сичик О. В. — Харків: ФО-П Залогін С. О., 2013. — 336 с. з іл.
  7. Остапчук С. М. Рисвянка і рисвінці.- Рівне, 2003 р.- 206с.з іл.
  8. Село моє — душа моя: літопис сіл Гориньград-І та Гориньград-ІІ Рівненського району Рівненської області. Історія. Факти. Сучасність//Автори Грицак В. М., Сичик О. В. — Харків: ФО-П Залогін С. О., 2013. — 336 с. з іл.
  9. Село моє — душа моя: літопис сіл Гориньград-І та Гориньград-ІІ Рівненського району Рівненської області. Історія. Факти. Сучасність//Автори Грицак В. М., Сичик О. В. — Харків: ФО-П Залогін С. О., 2013. — 336с. з іл.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

1. Історія та легенди сіл Рівненського району//Упорядник Микола Бендюк. — Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2012. — 260с. з іл.;

2. Село моє — душа моя: літопис сіл Гориньград-І та Гориньград-ІІ Рівненського району Рівненської області. Історія. Факти. Сучасність//Автори Грицак В. М., Сичик О.В — Харків: ФО-П Залогін С. О., 2013. — 336с. з іл.