Горленко Яким Іванович
| Горленко Яким Іванович (рос. Аким, Иаким) | |||
| Герб Горленків | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 1729 — 1741 | |||
| Попередник: | Яків Юхимович Лизогуб (1710—1728 рр.) | ||
| Спадкоємець: | Ханенко Микола Данилович (1741—1760 рр.) | ||
| |||
| 1741 — 1741 | |||
| Попередник: | Забіла Михайло Тарасович (1728—1740 рр.) | ||
| Спадкоємець: | Лисенко Федір Іванович (1741—1745 рр.) | ||
| |||
| 1745 — 1758 | |||
| Попередник: | Лисенко Федір Іванович (1741—1745 рр.) | ||
| Спадкоємець: | Журман Ілля Васильович (1756—1782 рр.) | ||
| Народження: | 1686 | ||
| Смерть: |
1758 Прилуки, Густинський монастир | ||
| Країна: |
 Гетьманщина | ||
| Рід: | Горленки | ||
| Батько: | Горленко Іван Лазарович | ||
| Мати: | Кудар Ганна Петрівна | ||
| Шлюб: | Кирпич Мавра Давидівна | ||
| Діти: | Петро, Степан, Анастасія, Марія, Олена, Єфросинія, Зиновія | ||
Горленко Яким Іванович він же Гречаний?[1] (1686 — бл. 1758) — Генеральний хорунжий Глухівського періоду в історії України в 1729—1741 роках за правління Данила Апостола, наказний гетьман в 1737—1741 роках, Генеральний суддя в 1741 та в 1745—1758 роках за правління гетьмана Кирила Розумовського, значний військовий товариш (1715—1725 рр.), бунчуковий товариш (1725—1729 рр.)
Державна служба[ред. | ред. код]
Початок[ред. | ред. код]
Почав службу у ранзі значний військовий товариш у 1715 році. В 1725 році працював Прилуцьким полковим писарем, а потім отримав звання бунчуковий товариш (1725—1729 рр.) Відразу ж у 1725 році брав участь у Сулацькому поході низового корпусу (1725). Наступного року командував полком бунчукового товариства при поверненні з Сулаку.
Генеральна військова канцелярія[ред. | ред. код]
У січні 1729 року був обраний Генеральним хорунжим в Генеральній військовій канцелярії гетьмана Данила Апостола. Працював на цій посаді до лютого 1741 року.[2]
В 1737—1741 роках був призначений наказним гетьманом[3].
Двічі ніс уряд Генерального судді (20.02.1741 — 5.03.1741 та з травня 1745 до 1758 рр.).
Брав участь в церемонії обрання Гетьмана Кирила Розумовського у лютому 1750 року[4].
Родина[ред. | ред. код]
Дід Горленко Лазар Федорович (? — 1687) — був полковником Прилуцького козацького полку в 1658—1687 роках (з перервами). Він заснував старшинсько-шляхетський рід Горленків. Батько Горленко Іван Лазарович (бл. 1655 — ?). Мати Кудар Ганна Петрівна (бл. 1665 — бл. 1670) походила із звичайної козацької родини.
У шлюбі Яким Горленко побував двічі. Уперше – з Марією Канієвською-Оболонською. Їхній син Петро Горленко (1709–1788) згодом, у 1767–1772 рр., став наказним прилуцьким полковником. Удруге Яким Горленко одружився з донькою козака Маврою (Марією) Кирпич. У них народилися семеро дітей: Анастасія (в шлюбі – Шишкевич), Марія (Кандиба), Ганна (Милорадович), Олена (Сандурська), Степан (? – після 1784), Єфросинія (Милорадович) і Зиновія (Маркевич-Чарниш).
Джерела[ред. | ред. код]
- Кривошея В. В., Кривошея І. І., Кривошея О. В. Неурядова старшина Гетьманщини / В. В. Кривошея, І. І. Кривошея, О. В. Кривошея.– К.: «Стилос», 2009. — 604 с.
- Модзалевський Вадим Львович. Малоросійській родословникъ. — Т. Второй: Е. — К. — К.:Типографія Т-ва Г. Л. Фронцкевича і Ко, 1910. — 720 с.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Окремі дослідники ідентифікують Якима Гречаного і Якима Горленка однією особою (Див.: Кривошея І. Горленко (Гречаний) Яким Іванович // Неурядова старшина Української козацької держави (XVII–XVIII ст.): У 2 т. Біла Церква, 2016. Т. 2: Довідник. С. 463). Інші, навпаки, їх розрізняють (Див.: Заруба В.М. Гречаний [Гречка] Яким Мануйлович // Козацька старшина Гетьманської України (1648–1782): персональний склад та родинні зв’язки. С. 115).
- ↑ Заруба В. М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 16481-782 рр. — Дніпропетровськ, 2007.
- ↑ Макидонов А. В. Персональный состав административного аппарата Новороссии XVIII века. –. Запорожье: Просвіта, 2011. — 336 с.(рос.)
- ↑ Рігельман О. І. Літописна оповідь про Малу Росію та її народ і козаків узагалі / Вст. ст., упор. та примітки П. М. Саса, В. О. Щербака. — К.: Либідь, 1994. — 768 с.; іл. («Пам'ятки історичної думки України»).
| |||||||||||||||||||
