Горличка ямайська
| Горличка ямайська | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Leptotila jamaicensis (Linnaeus, 1766) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Columba jamaicensis Linnaeus, 1766 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Горличка ямайська[2] (Leptotila jamaicensis) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Мешкає на Карибах та на півострові Юкатан.
Опис[ред. | ред. код]
_(8082132525).jpg)
Довжина птаха становить 27-33 см, вага 117-190 г. У самців номінативного підвиду лоб, обличчя і горло білі, тім'я сіре, потилиця і задня частина шиї мають фіолетевий метелевий відблиск. Від дзьоба до очей ідуть темні смуги. Верхня частина спини і шия з боків рожевувато-червоні з металевим зеленим або фіолетовим відблиском. Нижня частина тіла біла. Верхня частина тіла оливково-коричнева, на крилах білі смуги. Центральні стернові пера сірувато-коричневі, крайні стернові пера чорні з білими кінчиками. Очі білі з червоними кільцями, навколо них плями голої тьмяно-фіолетової шкіри. Лапи червоні. Забарвлення самиць є загалом подібним до забарвлення самців, однак більш тьмяним. Молоді птахи мають тьмяне забарвлення, пера у них мають рудуваті края.
Представники підвиду L. j. collaris мають дещо менші розміри, ніж представники номінативного підвиду. Представники підвиду L. j. gaumeri також мають менші розміри, верхня частина тіла у них має оливковий відтінок, груди рудуваті, райдужні плями менш яскраві. Представники підвиду L. j. neoxena займають проміжне становище за ромірами.
Таксономія[ред. | ред. код]
У 18-му столітті ямайська горличка була описана і проілюстрована низкою натуралістів, зокрема Джоном Реєм у 1713 році[3], Гансом Слоуном у 1725 році[4] і Патріком Брауном у 1756 році[5]. В 1760 році французький зоолог Матюрен Жак Бріссон включив опис ямайської горлички до своєї книги «Ornithologie». Він використав французьку назву Le pigeon de la Jamaïque та латинську назву Columba jamaicensis[6]. Однак, хоч Бріссон і навів латинську назву, вона не була науковою, тобто не відповідає біномінальній номенклатурі і не визнана Міжнародною комісією із зоологічної номенклатури[7]. Коли в 1766 році шведський натураліст Карл Лінней випустив дванадцяте видання своєї "Systema Naturae", він доповнив книгу описом 240 видів, раніше описаних Бріссоном. Одним з цих видів була ямайська горличка, яку Лінней під біномінальною назвою Columba jamaicensis помістив разом з іншими голубами до роду Голуб (Columba).[8]. Пізніше ямайську горличку перевели до роду Горличка (Leptotila). Вона є типовим видом цього роду.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють чотири підвиди:[9]
- L. j. collaris (Cory, 1886) — Кайманові острови;
- L. j. gaumeri (Lawrence, 1885) — північ Юкатану, острови Мухерес[en], Хольбош[en], Косумель і Амбергріс-Кей, острови Іслас-де-ла-Байя, зокрема острів Роатан;
- L. j. jamaicensis (Linnaeus, 1766) — Ямайка, інтродукований на Нью-Провіденс (Багами);
- L. j. neoxena (Cory, 1887) — острів Сан-Андрес.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Ямайські горлички мешкають в Мексиці, на островах Белізу, Гондурасі і Колумбії, на Ямайці і Кайманових островах, інтродуковані на Багамські Острови. Вони живуть в сухих і вологих рівнинних тропічних лісах та в сухих чагарникових заростях. На Ямайці вони зустрічаються в горах Блу-Маунтінс на висоті до 2000 м над рівнем моря.
Поведінка[ред. | ред. код]
Ямайські горлички зустрічавються поодинці або парами, ведуть наземний спосіб життя. Живляться насінням і дрібними безхребетними. Сезон розмноження триває з березня по травень. Гніздо зазвичай розміщується в чагарниках, низько над землею. В кладці 2 білих яйця. Інкубаційний період триває 16 днів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Leptotila jamaicensis. Архів оригіналу за 10 листопада 2021. Процитовано 13 травня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Ray, John (1713). Synopsis methodica avium & piscium (Latin) . London: William Innys. с. 183—184. Архів оригіналу за 13 травня 2022. Процитовано 13 травня 2022.
- ↑ Sloane, Hans (1725). A Voyage to the Islands Madera, Barbados, Nieves, S. Christophers and Jamaica : with the natural history of the herbs and trees, four-footed beasts, fishes, birds, insects, reptiles, &c. of the last of those islands. Т. 2. London: Printed for the author. с. 303—304, Plate 262 fig 1. Архів оригіналу за 13 травня 2022. Процитовано 13 травня 2022.
- ↑ Browne, Patrick (1756). The Civil and Natural History of Jamaica. London: Printed for the author, and sold by T. Osborne and J. Shipton. с. 469. Архів оригіналу за 13 травня 2022. Процитовано 13 травня 2022.
- ↑ Brisson, Mathurin Jacques (1760). Ornithologie, ou, Méthode contenant la division des oiseaux en ordres, sections, genres, especes & leurs variétés (French та Latin) . Т. 1. Paris: Jean-Baptiste Bauche. с. 134—135. Архів оригіналу за 13 травня 2022. Процитовано 13 травня 2022.
- ↑ Allen, J.A. (1910). Collation of Brisson's genera of birds with those of Linnaeus. Bulletin of the American Museum of Natural History. 28: 317—335. Архів оригіналу за 19 вересня 2012. Процитовано 13 травня 2022.
- ↑ Linnaeus, Carl (1766). Systema naturae : per regna tria natura, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin) . Т. 1, Part 1 (вид. 12th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 283. Архів оригіналу за 28 листопада 2021. Процитовано 13 травня 2022.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 травня 2014. Процитовано 13 травня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
- David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |