Горностай Катерина Павлівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Катерина Горностай
Зображення
Дата народження 15 березня 1989(1989-03-15) (29 років)
Місце народження Луцьк, УРСР
Громадянство Україна Україна
Alma mater Національний університет «Києво-Могилянська академія»
Професія режисер
IMDb ID 6872143

Горностай Катерина Павлівна (нар. 15 березня 1989(19890315)) — українська режисер-документаліст.

Донька С. В. Васьківської та П. П. Горностая, онука П. С. Горностая

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася у м. Луцьк Волинської області 15 березня 1989 року в сім'ї психологів. З 1994 року живе у Києві. Заміжня за Дмитром Красним. Закінчила природничий факультет (2010) та магістратуру з журналістики (2012) Києво-Могилянської академії. Випускниця школи «Режисура документального кіно та документального театру» Марини Разбєжкіної та Михайла Угарова (жовтень 2012 — листопад 2013). Член журі кінофестивалю «Wiz-Art» (Львів) у 2014 році. Член Української кіноакадемії.

Творчий дебют перед широким загалом відбувся в 2013 році на кінофестивалі «Молодість», де вона представила свій фільм «Між нами». Фільм хоч і не отримав призів фестивалю, проте мав схвальні відгуки глядачів. Деякі критики навіть назвали його однією з найкращих українських короткометражок року,[1][2] а кінокритикерша Анастасія Осипенко рекомендувала стрічку як «щось свіже для сучасного українського кіно», описавши стиль режисерки у фільм як «незвичне жіноче кіно» та «щира документалістика».[3]

Була учасницею Євромайдану, під час якого знімала фото і відео. Відзнятий матеріал був використаний у двох сюжетах фільму «Євромайдан. Чорновий монтаж» та у фільмі «Скрізь Майдан», що був відзначений спеціальним призом міжнародного фестивалю «Docudays UA». Про переживання цих подій можна прочитати в матеріалі Катерини «Письма с площади».[4]

У своїй творчості К. Горностай намагається показувати події, вчинки та почуття героїв у реальному контексті, не змінюючи його на догоду власній позиції автора. Вона наголошує: «Режисер може інколи ні перед чим не зупинитися, щоб зробити історію такою, якою хоче, навіть за рахунок викривлення певних речей. Глядач про це ніколи не дізнається, бо лише режисер може сказати, що в кадрі герой плакав через те, що йому в очі потрапив сигаретний дим, а не від жалю чи іншої емоції. Це маніпуляції, я б так не робила. Якщо в моєму фільмі герой плаче, то я показую, що він плаче, бо тре цибулю, а не від того, що йому шкода».[5] Ще одна риса її творчості — висвітлювання документальних подій (навіть таких епічних, як на Майдані) крізь особисті історії героїв, їх переживання і бачення дійсності.

Дебют в жанрі ігрового кіно відзначений короткометражним фільмом «Віддалік» (2015), який отримав чотири призи на міжнародних кінофестивалях.

Під час церемонії нагородження на фестивалі «Кіношок» в Анапі (2015) закликала кінематографістів зробити все від них залежне для звільнення незаконно ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[6]

Фільмографія[ред. | ред. код]

  • 2011 — «Справжні новини» (документальний, у співавторстві з Дмитром Красним)
  • 2013 — «Між нами» (курсова робота, школа документального кіно і театру Марини Разбєжкіної та Михайла Угарова)
  • 2014 — «Євромайдан. Чорновий монтаж» (документальний, співавтори Роман Бондарчук, Юлія Гонтарук, Андрій Кисельов, Андрій Литвиненко, Роман Любий, Олексій Солодунов, Дмитро Стойков, Олександр Течинський, Володимир Тихий)
  • 2015 — «Скрізь Майдан» (документальний)
  • 2015 — «Віддалік» (ігровий, короткометражний, сценарій — у співавторстві з Дмитром Красним)
  • 2016 — «Згущьонка» (ігровий, короткометражний, сценарій — у співавторстві з Дмитром Красним)
  • 2017 — «Бузок» (ігровий, короткометражний)

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]