Горно-Кратово

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Село Горно-Кратово
мак. Горно-Кратово
Горно-Кратово
Основні дані
Країна Північна Македонія Північна Македонія
Регіон Північно-Східний
Община Кратово
Населення 27 осіб (перепис 2002[1])
Географічні координати 42°05′34″ пн. ш. 22°12′39″ сх. д. / 42.09278° пн. ш. 22.21083° сх. д. / 42.09278; 22.21083Координати: 42°05′34″ пн. ш. 22°12′39″ сх. д. / 42.09278° пн. ш. 22.21083° сх. д. / 42.09278; 22.21083
Висота над рівнем моря 959 м
Карта
Горно-Кратово. Карта розташування: Північна Македонія
Горно-Кратово
Горно-Кратово

Горно-Кратово (мак. Горно Кратово) — село у Північній Македонії, входить до складу общини Кратово Північно-Східного регіону.

Населення — 27 осіб (перепис 2002) в … господарствах.

Географія[ред. | ред. код]

Горно-Кратово це невелике село, розміщене на північний схід від міста Кратово на захід від склону Осоговської Платини.

Історія[ред. | ред. код]

В Османських податкових регістрів не-мусульманське населення села валієту Кратово 1618–1619 рр. село було зазначено Горно-Кратово з 21 Джизья.[2] У 19 столітті Горно-Кратово було невеликим болгарським селом Османської імперії. Згідно зі статистикою Васіла Кинчова (Македонська етнографія та статистика) 1900 року Горно-Кратово мало 280 жителів, всі болгари-християни.[3]

Після Ілінденського повстання в 1904 році більшість села потрапили під владу Болгарської екзахії.[4] За даними секретаря екзаху Димитара Мішева («La Macédoine et sa Population Chrétienne») в 1905 році Горно-Кратово мало 320 болгар-екзархістів і 64 патріаршистів(укр.) сирбоман(укр.) і в селі працюють болгарська і сербська школи.[5].

Балканської війни в 1912 році 20 душ добровільно пішли в Македонсько-Адріанопольський Добровольчий корпус.[6] Після Другої Балканської війни село було під владою Сербії.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народились в Горно-Кратово

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.stat.gov.mk/publikacii/knigaX.pdf
  2. Турски извори за българската история, т. VII, София 1986, с. 253. (болг.)
  3. Васил Кънчов. «Македония. Етнография и статистика». София, 1900, стр.223.
  4. Силянов, Христо. «Освободителните борби на Македония», том I, София, 1993, стр.126.
  5. «La Macédoine et sa Population Chrétienne». Paris, 1905, р.130-131.
  6. „Македоно-одринското опълчение 1912-1913 г. Личен състав“, Главно управление на архивите, 2006, стр. 839.
  7. «Македоно-одринското опълчение 1912–1913 г. Личен състав», Главно управление на архивите, 2006, стр. 16, 17-18.

Посилання[ред. | ред. код]