Горобець скельний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Горобець скельний
Petronia petronia -Ariege, Midi-Pyrenee, France-8-4c.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Горобцеві (Passeridae)
Рід: Скельний горобець (Petronia )
Kaup, 1829
Вид: Горобець скельний
Біноміальна назва
Petronia petronia
(Linnaeus, 1766)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Petronia petronia
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Petronia petronia
ITIS logo.svg ITIS: 561948
IUCN logo.svg МСОП: 22718307
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 150913
Fossilworks: 369517

Горобець скельний[2] (Petronia petronia) — птах родини горобцевих (Passeridae).

Зовнішній вигляд[ред. | ред. код]

Розміром трохи більше хатнього горобця . Самці і самки майже не відрізняються за забарвленням. Загальний тон оперення сірувато-бурий. По всьому тілу розташовані бурі пестринки, на грудях велика лимонно-жовта пляма (у самців більш яскравіша). Хвостові пір'я з білими кінчиками, над оком світла брова.

Поширення[ред. | ред. код]

Мешкає в горах і передгір'ї північної Африки, південної Європи , Близького Сходу , Кавказу , Середньої та Центральної Азії .

Великий ареал цього виду охоплює Кашгар, Монголію, Алашань, степи і гори в районі озера Кукунор, східні області Північно-Західного Китаю, південний захід і південний схід Казахстану, Середню Азію і Кавказ, проникаючи на південь до Кашміра та південних областей Афганістану, Ірану. Гніздиться в Палестині, Малій Азії, на Балканському півострові, в Італії, південній Франції, на Піренейському півострові, в Північно-Західній Африці, на островах Атлантики: Канарських і Мадейра, а в Середземному морі — на Мальорці, Корсиці, Сардинії та Сицилії.

Північна межа ареалу в Передкавказзі проходить у районі Грозного, Кисловодська, Черкеска. У Казахстані розповсюджений на півострові Мангишлак (Мангістау), а також в долинах річок Урал і Емба.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Мешкає в передгір'ях і на схилах гір, зазвичай в кам'янистих розсипах і на скелях. В польоті кам'яний горобць спритний і швидкий; по землі і камінні він ходить і швидко бігає, як жайворонок.

Поза періодом гніздування кам'яні горобці широко кочують у пошуках корму. У Центральній Азії, приблизно з серпня по квітень, кам'яні горобці збиваються в зграї до 100—500 особин. У горах Середньої Азії відзначаються досить регулярні вертикальні кочівлі.

В Ірані, Малій Азії, південній Європі і в північно-західній Африці кам'яний горобець живе більш-менш осіло, але і тут робить кочівлі невеликого масштабу. В Іраку вони відомі як щорічні зимові гості.

Харчування[ред. | ред. код]

Їжу кам'яного горобця становлять переважно насіння, ягоди та зелені частини диких і культурних рослин, а також комахи. Цим птахам необхідна питна вода, але далеких перельотів на водопій вони не роблять, тому здебільшого влаштовуються близько джерела, струмка, стоячої водойми, дощової калюжі або колодязя.

Розмноження[ред. | ред. код]

petronia petronia

На відміну від більшості горобців це полігамний вид (у самця 3-4 самки). У кладці 4-7 білих з коричневими плямами яєць.

Гніздиться колоніями, іноді досить великими. Гнізда типово горобині — кулясті з бічним входом, поміщаються в щілинах скель, в норах, нерідко також і в будівлях людини. Гнізда, як правило, містяться в тріщинах скель, в щілинах між камінням, в нерівностях ґрунту по крутих гірських схилах і обривах, в норах і виїмках, попередньо зайнятих береговими ластівками, щурками, скелястими повзиками, в дуплах дерев, де також нерідко використовуються кинуті гнізда повзиків. Іноді гніздяться в старих глиняних будівлях міських ластівок. Вхід в нору, в дупло або в кинуте гніздо при необхідності розширюється кам'яним горобцем, але сам він нір не риє, навіть у м'якій породі. Зрідка гніздиться і в густих сплетіннях гілок дерев, наприклад арчі. У цих випадках гніздо зазвичай спирається на більш товсті сучки, а зверху прикривається навислим дрібним волохатим гіллям ялівцю.

Гніздо кам'яного горобця — пухке, недбале і досить велике (якщо дозволяє місце) споруда з сухих стебел і мітелок злаків і з вистилки з пір'я, вовни тварин і рослинного пуху. Зверху воно завжди прикрите нависаючим каменем, стінкою нори або дупла, іноді гілками дерева.

Голос[ред. | ред. код]

У зграї птахи перегукуються неголосним цвіріньканням. Позивка — дзвінке цвірінькання; весною самці, крім того, співають: пісня тиха, коротка і неясна.

Зміст[ред. | ред. код]

Кам'яний горобець легко переносить неволю. Він менш агресивний, ніж інші горобці, і швидше звикає до людини. Іноді розмножується.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2017). Myiagra cyanoleuca: інформація на сайті МСОП (версія 2017.3) (англ.) 01 October 2016
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

Посилання[ред. | ред. код]