Горобинець карпатський
Горобинець карпатський | |
---|---|
Біологічна класифікація | |
Царство: | Рослини (Plantae) |
Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
Клада: | Розиди (Rosids) |
Порядок: | Бобовоцвіті (Fabales) |
Родина: | Бобові (Fabaceae) |
Рід: | Горобинець (Oxytropis) |
Вид: | O. carpatica
|
Біноміальна назва | |
Oxytropis carpatica R.Uechtr.
|
Горобинець карпатський (Oxytropis carpatica) — вид квіткових рослин родини бобових (Fabaceae). Ендемік Карпат. Це трав'яна багаторічна волосиста рослина, що має розеткові листки до 10 см завдовжки, а також яскраво-сині квітки.
Біоморфологічна характеристика[ред. | ред. код]
Це трав'яна багаторічна рослина до 15 см заввишки. Листки в приземній розетці 5–10 см завдовжки, листочки яйцювато-ланцетні, кінцеві 5–16 × 2–4 мм, із зворотного боку шовковисто-волосисті. Квітки в округло-яйцеподібних суцвіттях, квітконоси 5–8 см завдовжки, притиснуто волосисті; чашечка дзвоникоподібна, зубці довжиною до 1/2 трубки, лінійно-ланцетні, віночок яскраво-синій. Стручки вузько-яйцеподібні, коротко чорно запушені. Насіння широко яйцювате, стисле збоку; поверхня гладка, трохи блискуча, сірувато-коричнева, без плям[1][2].
Поширення[ред. | ред. код]
Карпатський ендемік, що росте на території таких країн: Словаччина, Польща, Румунія, Україна[3]. Зростає на кам'янистих вапняних субстратах, на вологих гірських луках, в альпійській зоні[1].
В Україні вид росте на скелях у субальпійському поясі — у Карпатах, дуже рідко (Чернівецька та Закарпатська обл.)[4]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Bojnanský, V.; Fargašová, A. Atlas of Seeds and Fruits of Central and East-European Flora. — Springer Science & Business Media, 2007. — С. 315, 317. (англ.)
- ↑ Daniel Dítě (2008). Oxytropis carpatica. botany.cz. Процитовано 14.04.2023. (чеськ.)
- ↑ Oxytropis carpatica. Plants of the World Online / Kew Science. Процитовано 14.04.2023. (англ.)
- ↑ Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 197, 198.
|