Городище (Бахмацький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Городище
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Бахмацький район
Рада/громада Городищенська сільська рада
Код КОАТУУ 7420383001
Основні дані
Засноване 1600
Населення 821 (2012 рік)
Площа 0,007 км²
Поштовий індекс 16520
Телефонний код +380 4635
Географічні дані
Географічні координати 51°16′21″ пн. ш. 32°47′48″ сх. д. / 51.27250° пн. ш. 32.79667° сх. д. / 51.27250; 32.79667Координати: 51°16′21″ пн. ш. 32°47′48″ сх. д. / 51.27250° пн. ш. 32.79667° сх. д. / 51.27250; 32.79667
Середня висота
над рівнем моря
137 м
Місцева влада
Адреса ради с. Городище, вул. Шевченка, 1
Карта
Городище. Карта розташування: Україна
Городище
Городище
Городище. Карта розташування: Чернігівська область
Городище
Городище
Мапа

Городи́ще — село в Україні, Чернігівській області, Бахмацькому районі.

Історія[ред. | ред. код]

Точних відомостей про заснування села нема, є версія, що село було засноване ще в XII столітті.

Згадка про село Старе Городище на річці Бахмач датована 1654 р.[1] Тоді у селі знаходилася дерев'яна Воскресенська церква.

У 1659 році Польський король Ян Казимир подарував село Чернігівському воєводі Федору Судимі.

З 1661 року село належало Чернігівському Іллінському монастирю. А в період гетьманування Івана Мазепи (1687—1708), село Городище було своєрідною фортецею і слугувало для захисту від ворогів. Це був невеликий військовий городок в передмісті Батурина.

У 1718 році цар Петро І дарує село Гетьманові Івану Скоропадському.

Згідно ревізії 1834 року в селі налічувалося 870 чоловіків і 960 жінок, а по ревізії 1850 року — чоловіків 460, а жінок 932. Після скасування гетьманства село було передане до Конотопського повіту, який 27 лютого 1802 року ввійшов до складу Чернігівської губернії.

На 1866 рік в селі налічувалося 295 дворів з населенням 2655 жителів, а в 1897 році — 692 двори з населенням 4156 жителів.

Після 1861 року в селі збудовано земську школу. Це була звичайна, під соломою, на дві половини хата, яку посередині переділяли сіни. В одній половині проводилось навчання, де було до 30 учнів, а в другій — квартира вчителя і комора.

У 1880 році було збудовано нове приміщення двокласної земської школи. В ній було три групи навчання. В першій і другій навчалося до 80 учнів, а в третій 15-20 учнів. Третю групу готували до іспитів.

У 1902 році збудовано церковно-приходську школу біля церкви на 70-80 учнів. А церква в селі була збудована ще в середині 17 ст. В 1881 році вона була перебудована і стала називатися церква Різдва Богородиці. Вона проіснувала до 1936 року, а в 1936 році, за наказом радянської влади села, церкву зруйновано, а на її фундаменті побудовано сільський клуб. Церква була зроблена з дерева і мала п'ять куполів і дзвіницю.

У 1910—1911 роках було збудоване нове дерев'яне приміщення школи. Разом з ним був побудований і будинок для квартир вчителів.

З 1930 по 1938 рік на території Городищенської семирічної школи діяла відома на всю Україну агростанція.

Село Городище було місцем боїв з кайзерівцями в лютому 1918 року, коли майже вся Чернігівська губернія була окупована австро-німецькими військами. В цих боях загинуло 9 червоноармійців, які поховані на місцевому кладовищі, де споруджено пам'ятник.

У січні 1921 року в селі було створено комітет незаможних селян. До комітету було залучено 125 чоловік. Комітет приступив до розподілу землі. Поміщицькі, куркульські та церковні землі були поділені між біднотою села.

У 1929 році був створений перший колгосп «Червоний лан». Протягом 1931—1934 років у селі було створено ще чотири колгоспи: «14-річчя Жовтня», "2-га п"ятирічка", імені Петровського, імені Ворошилова.

У часи окупації села (з 9 вересня 1941 по 9 вересня 1943 року) гітлерівці спалили 43 будівлі, 46 скирт хліба.

18 березня 1943 року на території колгоспу «14-річчя Жовтня» в клуні спалили 89 людей із сіл Городище, Пальчики, Головеньки, Обмачево та Нові Млини.

При визволенні села загинуло 250 бійців Червоної Армії. Після визволення села 12 вересня місцеве населення поховало полеглих воїнів на місці боїв. В 3-х могилах було захоронено 159 чоловік, решту в окремих могилах. В 1950 році їхні рештки були перезахоронені в братській могилі в колгоспному саду. А в 1954 році останки всіх похованих були перенесені в центр села, на територію сільського клубу, де і було споруджено пам'ятник.

В 1950 році в селі було проведено об'єднання колгоспів: із 5-ти було утворено два: імені Петровського і «Червоний лан».

У роки семирічки 1959—1966 років продовжувалося укрупнення колгоспів. 1 березня 1960 року обидва колгоспи було об'єднано в колгосп «Зоря комунізму», а головою було обрано агронома Самченка В. М. Кількість членів колгоспу складала 2862 чоловіки.

У кінці 50-х і 60-х роках в селі поліпшилося капітальне будівництво. Було збудовано 15 тваринницьких приміщень, автогараж на 15 автомашин, тракторний парк, нове приміщення контори колгоспу. В 1959 році розпочато будівництво типової двоповерхової школи, яке закінчено в 1967 році. Хоч і у важких умовах (відсутність коштів і матеріалів), йшлося зведення будинків колгоспників.

У 1996 році відбулося розпаювання колгоспу. Після цього він став називатися колективним сільськогосподарським підприємством пайовиків (КСПП) «Зоря».

У 1973 році в День Перемоги було відкрито 12-ти метровий обеліск як данина пам'яті земляків, що не повернулися з фронтів Великої Вітчизняної війни. На ньому викарбувано 266 імен односельчан.

Сучасний стан[ред. | ред. код]

  • Православна церква Різдва Пресвятої Богородиці (контролюється єпископом РПЦ). Постійного священика немає (окормлює священик села Пальчики, служби синодальною московською мовою).
  • центр сільської ради, якій підпорядковані села Часниківка і Шумин
  • центральна садиба КСПП «Зоря», яке спеціалізується на вирощуванні зернових і технічних культур
  • відділення зв'язку, АТС
  • середня загальноосвітня школа, при якій музейна кімната бойової і трудової слави
  • медична амбулаторія
  • аптека
  • Будинок культури на 250 місць
  • бібліотека (8,5 тисяч книг)
  • два магазини.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Присяжні книги 1654 р. Білоцерківський та Ніжинський полки / [упоряд. о. Ю. Мицик, Л. Кравець]. — К., 2003 — с.201

Джерела[ред. | ред. код]

  • Присяжні книги 1654 р. Білоцерківський та Ніжинський полки / [упоряд. о. Ю. Мицик, Л. Кравець]. — К., 2003 — с. 201.
  • Носенко П. Г. Пострілом з обріза — соціалістичного наступу глитайні не зупинити! / П. Носенко // Селянські вісті. — 1929. — 29 вересня. Сторінка про загибель голови Городищенської сільради Миколи Григоровича Топишка.

Посилання[ред. | ред. код]