Городниця (Гусятинський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Городниця
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Гусятинський район
Рада/громада Городницька сільська рада
Код КОАТУУ 6121681001
Облікова картка Городниця 
Основні дані
Засноване 1318
Населення 1 603
Територія 4.337 км²
Густота населення 369.61 осіб/км²
Поштовий індекс 48237
Телефонний код +380 3557
Географічні дані
Географічні координати 49°10′55″ пн. ш. 26°06′36″ сх. д. / 49.18194° пн. ш. 26.11000° сх. д. / 49.18194; 26.11000Координати: 49°10′55″ пн. ш. 26°06′36″ сх. д. / 49.18194° пн. ш. 26.11000° сх. д. / 49.18194; 26.11000
Середня висота
над рівнем моря
276 м[1]
Водойми Гнила
Відстань до
районного центру
14 км
Місцева влада
Адреса ради 48237, с. Городниця
Сільський голова Батринчук Володимир Леонтійович[2]
Карта
Городниця. Карта розташування: Україна
Городниця
Городниця
Городниця. Карта розташування: Тернопільська область
Городниця
Городниця

Городниця у Вікісховищі?

Городни́ця — село Гусятинського району Тернопільської області. Розташоване на річці Гнила, на сході району. Центр сільради. У зв'язку з переселенням жителів хутір Заболото виключений з облікових даних.

Населення — 1595 осіб (2003).

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу Городниці виявлено археологічні пам'ятки трипільської культури, культури кулястих амфор, комарівсько-тшинецької, черняхівської та давньоруської культур.

Власниками села в XVI ст. були польські шляхтичі Щавінські. Донька войського кам'янецького Єнджея Сєцєха Щавінського (пол. Jędrzej Sieciech z Horodnicy Sczawińsky[3]) Зофiя вийшла заміж за Марціна Калиновського — першого з Каліновських гербу Калінова власника Гусятина.

У 1649 році Александер Цетнер (майбутній галицький каштелян) отримав дозвіл короля на те, щоб відступити маєток в Городниці Баворовському.[4]

1848 рік: поблизу Городниці на річці Збруч знайшли кам'яну статую Збручанського Святовита.

1 серпня 1934 року село стало центром новоутвореної Ґміни Городниця.

1943 року через Городницю проходили загони з'єднання Сидора Ковпака. 31 грудня 1943 року гітлерівські війська розстріляли 23 мешканці Городниці.

Діяли товариство «Просвіта» та інші українські товариства.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • церква святої Трійці (1772 р., мурована)
  • церква Всіх Святих (1895 р., реставрована 1994 р.)
  • церква Преображення Господнього (1912 р., реставрована 1991 р.)
  • 2 каплички
  • 3 «фігури» (статуї) Матері Божої
  • «фігура» святого Антонія (реставрована 1995 р.)
  • «фігура» на честь скасування панщини в Австрійській імперії 1848 р.

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1965 р., скульптор В. Монастирський), встановлено меморіальну таблицю (1975 р.) і пам'ятник Денису Лукіяновичу (1993 р., скульптор Іван Мулярчук[5]), насипано символічну могилу УСС (1990).

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Є кімната-музей Дениса Лукіяновича. Діють загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, млин.

Люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

Про населений пункт видано книжку М. Возьного (1958).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Прогноз погоди в с. Городниця
  2. http://www.obl-rada.te.ua/uk/informatsiya/orhany-mistsevoho-samovryaduvannya-v-oblasti
  3. Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami… — Lwów, 1738. — t. 2. — 761 s. — S. 463. (пол.)
  4. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1900. — Cz. 1. — t. 2. — S. 327. (пол.)
  5. І. Дуда, Т. Удіна. Мулярчук Іван Матвійович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 578–579. — ISBN 966-528-199-2.
  6. Б. Мельничук. Грайник Василь // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 409. — ISBN 966-528-197-6.

Література[ред. | ред. код]