Городові козаки
Городові козаки або Військо запорозьке Городове — найчисленніша група служилого стану Гетьманщини з середини XIV до 80-х рр. XVIII ст., неоднорідна в соціально-економічному та правовому відношеннях. Як правило назва застосовувалася в офіційних документах у тих випадках, коли потрібно було козаків, які мешкали на «волості», тобто в містах і селах, відрізнити від запорожців[1]. Остаточне проголошення відмінності перших від других, з подальшою перманентною конфронтацією між ними, задекларовано від часів Куруковського договору[2].
Загальні данні[ред. | ред. код]
Найвідомішими гетьманами городових козаків були черкаський староста Остап Дашкевич (Остафій Дашкович), хмельницький староста Предслав Лянцкоронський, шляхтич Самійло Зборовський, князі Дмитро Вишневецький і Богдан Ружинський, Яків Шах, Іван Свірговський, Венжик Хмельницький і барський староста Бернард Претвич , Семен (Сенько) Полозович. У боротьбі з татарами і турками вони тісно співпрацювали з запорізькими козаками. У 1572 значну частину городових козаків було взято на державну службу і внесено до реєстру.
- Офіційна назва козацького стану, яка вживалась в Україні з середини 17 ст. — до 1780-х років. До городового козацтва зараховували осіб, що були внесені до козацьких компутів. Внаслідок укладення Березневих статей 1654 їхня кількість була встановлена у 60 тис. На городових козаків поширювались усі привілеї козацтва. Основною їх повинністю була військова служба, від виконання інших повинностей і сплати податків вони були звільнені. Залежно від майнового стану поділялися на кінних, піших і тяглих. Кінні брали участь у військових походах, піші несли гарнізонну та сторожову службу, а тяглі віддавали повинності старшині.
Після Андрусівського перемир'я 1667 і ліквідації козацтва на українських землях, що залишилися під владою Речі Посполитої, збереглися лише на Гетьманщині. Внаслідок реформи 1735 права і привілеї городових козаків надалі поширювались лише на виборних козаків, значну частину решти перевели в категорію підпомічників. У 1783 виборні козаки також були позбавлені своїх прав і прирівняні до державних селян, одержавши назву «малоросійські козаки».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Гуржій О. І. Городові козаки // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 172. — ISBN 966-00-0405-2.
- ↑ Плохій, 2006, с. 57
Джерела[ред. | ред. код]
- Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000.
- Довідник з історії України. За ред. І.Підкови та Р.Шуста. — К.: Генеза, 1993.
- Косенко Л. Козаки: Лицарський орден України: Факти. Міфи. Коментарі. м Харків: ВД «Школа», 2007. — 576 с.
- Історія української культури. Додаток 2. — Том 2
- Плохій, Сергій (2006). Наливайкова віра: Козацтво та релігія в ранньомодерній Україні. Видання друге — К.: Критика, 495 с. ISBN 966-7679-86-1.
| |||||||||
