Гороховський провулок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гороховський провулок
Росія Росія
рос. Горо́ховский переу́лок
Gorokhovsky 17 Mar 2009 05.JPG
Населений пункт Москва
Місцевість ЦАО
Район Басманний
Загальні відомості
Протяжність 0.64 км
Координати 55°45′54″ пн. ш. 37°39′56″ сх. д. / 55.76505555558377836° пн. ш. 37.66580555558377341° сх. д. / 55.76505555558377836; 37.66580555558377341Координати: 55°45′54″ пн. ш. 37°39′56″ сх. д. / 55.76505555558377836° пн. ш. 37.66580555558377341° сх. д. / 55.76505555558377836; 37.66580555558377341
Поштові індекси 105064
Транспорт
Найближчі станції метро Moskwa Metro Line 3.svgКурська
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap 2162195 ·R (Басманний район)
Мапа
CMNS: Гороховський провулок у Вікісховищі

Гороховський провулок (рос. Горо́ховский переу́лок)— вулиця в центрі Москви у Басманному районі між Старою Басманною і Токмаковим провулком.

Походження назви[ред. | ред. код]

Назву провулок отримав у XIX ст. від назви сусідньої Гороховської вулиці (нині вулиця Казакова).

Опис[ред. | ред. код]

Гороховський провулок починається праворуч від Старої Басманної, проходить на захід та виходить на Токмаков провулок навпроти Денисовського. Праворуч до Гороховського провулку примикає Малий Демидівський провулок.

Будівлі та споруди[ред. | ред. код]

По непарній стороні[ред. | ред. код]

  • № 7 — особняк А. Б. Клеопіної (1905, архітектор Т. Я. Бардт).
№ 17. Євангельський притулок для сиріт (Школа акварелі Сергія Андріякі).
  • № 17 — дитячий притулок Євангелічного піклування про бідних жінок і дітей (1888—1889, архітектор М. К. Геппенер). Починаючи з 1999 року в будівлі Школа акварелі Сергія Андріякі.
  • № 19 — особняк В. А. Лемана (перебудова, зміна фасаду, огорожа особняка — 1898, архітектор А. Е. Еріхсон).
  • № 23 — особняк (1913, архітектор М. М. Черкасов).

По парній стороні[ред. | ред. код]

  • № 2/14, буд. 4 — кутовий житловий будинок. Тут на початку XX століття в квартирі № 1 жив архітектор В. С. Масленников[1].
  • № 4 — садиба Демидова (1789—1791, архітектор — М. Ф. Казаков[2]). У садибі збереглися «Золоті кімнати», названі так завдяки дерев'яному різьбленню, покритого тонким шаром листового золота. В даний час приміщення будівлі займає Московський державний університет геодезії і картографії.
  • № 6 — в 1781 році тут, на перетині двох проїзних провулків, купив собі будинок художник Федір Рокотов. Ймовірно, жив він тут недовго, так як в 1785 році придбав будинок на розі Старої Басманної і Токмакова провулка — від якого збереглася лише будівля флігеля (№ 30/1, буд. 2).
  • № 10 — Приватна жіноча гімназія В. Н. фон Дервіз (1898, архітектор О. О. Нікіфоров; прибудова — 1901, архітектор В. В. Шервуд). У гімназії навчалися М. І Цвєтаєва і Р. Зелена[3]
№ 12. Посольство Еквадору в Росії.

Транспорт[ред. | ред. код]

По провулку ходить автобус № 78.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Вся Москва: адресная и справочная книга на 1914 год. — М. : Товарищество А. С. Суворина «Новое Время», 1914. — 845 с.
  2. Гейдор Т., Казусь И. Стили московской архитектуры. — М. : Искусство—XXI век, 2014. — 616 с. — ISBN 978-5-98051-113-5.
  3. Памятники архитектуры // Московское наследие. — 2013. — № 26.

Посилання[ред. | ред. код]