Горошине

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Горошине
Goroshino gerb.gif
Герб
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Семенівський район
Рада/громада Горошинська сільська рада
Код КОАТУУ 5324581501
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 828
Поштовий індекс 38220
Телефонний код +380 5341
Географічні дані
Географічні координати 49°39′19″ пн. ш. 32°45′18″ сх. д. / 49.65528° пн. ш. 32.75500° сх. д. / 49.65528; 32.75500Координати: 49°39′19″ пн. ш. 32°45′18″ сх. д. / 49.65528° пн. ш. 32.75500° сх. д. / 49.65528; 32.75500
Середня висота
над рівнем моря
87 м
Місцева влада
Адреса ради 38220, Полтавська обл., Семенівський р-н, с.Горошине , тел. 9-67-64
Карта
Горошине. Карта розташування: Україна
Горошине
Горошине
Горошине. Карта розташування: Полтавська область
Горошине
Горошине

Горошине у Вікісховищі?

Горо́шине (колись — містечко Горо́шин) — село в Україні, в Семенівському районі Полтавської області, на лівому березі р. Сули. Населення становить 828 осіб. Орган місцевого самоврядування — Горошинська сільська рада.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Село Горошине знаходиться на лівому березі річки Сула, в місці впадання в неї річки Борис. Вище за течією річки Сула на відстані 2,5 км розташоване село Гаївка, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Мирони, на протилежному березі - село Старий Мохнач (Черкаська область). Річка Сула в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера. На північний захід від Горошиного на відстані 1,5 км розташоване село Тукали.

Історія[ред. | ред. код]

Назва «Горошин» згадується в літописі під 1096 роком, однак питання його локалізації є дискусійним. У XII столітті Горошин був одним з руських укріплень посульської лінії на лівому березі Сули[1]. Також існує думка археологів та істориків (Юрій Моргунов та інші), що давньоруський Горошин розташовувався вище від нинішнього села Горошиного і на відміну від останнього, розміщувався на високому правому березі р. Сули поблизу сучасного села Тарасівка Оржицького району.

На картах України французького інженера Боплана, зроблених у сер. XVII ст. Горошин позначено, як укріплене поселення на лівому березі Сули, де воно існує й сьогодні (поч. XXI ст.).

У 1640 році при Горошині були розбиті татари Конецпольським. У 1658 і 1666 роках Горошин був спалений і пограбований татарами і поляками.

До 1648 року місто входило до володінь Вишневецьких. Тут налічувалося по люстрації 107 господарів і 11 млинарських коліс. Потім Горошин став сотенним містечком Лубенського полку[2]. Під час франко-російської війни був місцем формування 5-го козацького полку, в участі створення котрого брав участь Іван Котляревський[3].

На початку XX століття належав до Хорольського повіту Полтавської губернії. Було дворів 471, жителів 2345. 2 церкви, 2 школи, 5 лавок, щотижневі базари, 4 ярмарки на рік, значні водяні млини і винокурний завод[2].

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР 1932—1933 та через голод 1946—1947.

Економіка[ред. | ред. код]

  • «Вілус», ТОВ.

Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

  • Школа.
  • Будинок культури.

Пам'ятки природи[ред. | ред. код]

Персоналії[ред. | ред. код]

Уродженцем села є Баганець Олексій Васильович — адвокат, заслужений юрист України, кандидат юридичних наук, у 2000 — 2002, 2005 — 2007, 2014 — 2015 рр. — заступник Генерального прокурора України.

Галерея[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Моргунов Ю. Ю. Древнерусские памятники поречья Сулы. Курск, 1996. - 160 с.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «Славянская энциклопедия. XVII век». М., ОЛМА-ПРЕСС. 2004 (рос.)
  2. а б Стаття у Енциклопедія Брокгауза і Єфрона (рос.)
  3.  Абалихин Б. С. Украинское ополчение 1812 г. // Исторические записки. М., 1962. Т. 72. С. 87 — 118.

Посилання[ред. | ред. код]