Очікує на перевірку

Горст Бінек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Горст Бінек
нім. Horst Bienek
Пам'ятна дошка на будинку Горста Бінека в Гливицях
Народився7 травня 1930(1930-05-07)
Гливиці
Помер7 грудня 1990(1990-12-07) (60 років)
Мюнхен
·смерть від ускладнень, пов'язаних зі СНІДомd
ПохованняОттобрунн
Країна Німеччина
 ФРН[1]
ДіяльністьПрозаїк, поет
Мова творівнімецька
Роки активностіз 1957
Magnum opusBakunin: An Inventiond
ЧленствоНімецька академія мови і поезії, PEN Centre Germanyd і Баварська академія витончених мистецтв
Преміїпремія Неллі Закс (1981)
Сайт: horst-bienek-archiv.gwlb.de
CMNS: Горст Бінек у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бінек.

Горст Бінек (нім. Horst Bienek; 7 травня 1930, Гливиці[2], Сілезія — 7 грудня 1990, Мюнхен) — німецький поет, прозаїк, драматург. В'язень російських концтаборів.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в Сілезії в німецькомовній сім'ї. 1945 переїхав в Російську зону окупації Німеччини, оскільки німецьку мову і німецькомовна преса в окупованій Сілезії були заборонені сталіністами. Деякий час проживав у Потсдамі. Навчався театральному мистецтву в східному Берліні у Бертольта Брехта. У 1951 році був заарештований співробітниками державної безпеки НДР як антирадянський елемент і за звинуваченням у шпигунстві засуджений на 25 років воркутинських таборів. У 1955 році амністований, оселився в ФРН. Працював на радіо, в журналах і видавництвах. З 1968 року займався тільки літературою.

Пам'ятна дошка на будинкі Хорста Бінека в Німеччині

Помер від СНІДу[3]. Похований на Парковому кладовищі в Оттобрунні.

Творчість

[ред. | ред. код]

Найбільш відомий романною тетралогією, присвяченій Сілезії: її склали романи Перша полька (1975), Вересневе світло (1977), Час без дзвонів (1979), Земля і вогонь (1982). Поет, автор автобіографічної прози, радіоп'єс, есе про сучасних письменників (Борхес, Еліас Канетті, Солженіцин та ін.).

Автор творів

[ред. | ред. код]
  • Traumbuch eines Gefangenen (1957)
  • Nachtstücke (1959)
  • Дитинство в Гливицях / Gleiwitzer Kindheit (1965)
  • Werkstattgespräche mit Schriftstellern (1962)
  • Мета / Die Zelle (1968, екранізований автором, німецька кінопремія новому режиссеру, 1971)
  • Bakunin. Eine Invention (1972)
  • Solschenizyn und andere Aufsätze (1972)
  • Die Zeit danach (1974)
  • Гливиці. Хроніка нижньої Силезії в чотирьох романах/ Gleiwitz. Eine oberschlesische Chronik in vier Romanen
  • Gleiwitzer Kindheit. Gedichte aus 20 Jahren (1976)
  • Beschreibung einer Provinz. Aufzeichnungen, Materialien, Dokumente (1983)
  • Königswald oder die letzte Geschichte (1984)
  • Сліпець в бібліотеці/ Der Blinde in der Bibliothek (1986)
  • Das allmähliche Ersticken von Schreien (1987)
  • Мандрівка в дитинство/ Reise in die Kindheit (1988)
  • Birken und Hochöfen. Eine Kindheit in Oberschlesien (1990)[5]

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]

Лауреат численних національних премій, включаючи премію Неллі Закс (1981). Член Баварської академії витончених мистецтв (1990). Ряд творів БІНЕК екранізовані. У 1991 в ФРН заснована інтернаціональна поетична премія його імені, першим її був удостоєний Джон Ешбері. У Гливицях ім'ям письменника названа вулиця, а будинок, де він народився, відзначений пам'ятною дошкою.

Література

[ред. | ред. код]
  • Horst Bienek: Aufsätze, Materialien, Bibliographie/ Tilman Urbach, Hrsg. München: C. Hanser, 1990

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Evidence zájmových osob StB
  2. ↑ Ґляйвіц.
  3. ↑ До цього дня, коли президент Рейган виголосив свою першу промову про епідемію СНІДу, захворювання було діагностовано у 36 058 американців, 20 849 померли. Архів оригіналу за 12 жовтня 2016. Процитовано 8 червня 2016.
  4. ↑ Перша полька. Архів оригіналу за 7 серпня 2016. Процитовано 8 червня 2016.
  5. ↑ «Horst Bienek 1930—1990, pamięci Gliwiczanina». Архів оригіналу за 3 лютого 2011. Процитовано 8 червня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Горст_Бінек&oldid=41919492