Міклош Горті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Горті Міклош)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Міклош Горті
Horthy Miklós
угор. Horthy Miklós
Міклош Горті Horthy Miklós

Час на посаді:
1 березня 1920 — 16 жовтня 1944
ПопередникКароль Гусар
НаступникФеренц Салаші

Народився18 червня 1868(1868-06-18)
Кендереш, комітат Сольнок, Австро-Угорщина
Помер9 лютого 1957(1957-02-09) (88 років)
Ештуріл, Португалія
НаціональністьУгорець
ДружинаМаґдолна Пурґль
РелігіяКальвінізм
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Військовий Хрест Карла (Австро-Угорщина)
Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Орден Залізної Корони 3 ступеня
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Кавалер ордена Марії-Терезії
Кавалер Великого Хреста ордену Марії-Терезії
Галліполійська зірка
Орден Османіє 2 ступеня
Орден Білого Орла
Орден Слона
Вищий орден Хризантеми
Орден Золотої шпори
Орден німецького орла
Орден Корони (Пруссія)
Орден Заслуг (Угорщина)
Пам'ятна військова медаль (Угорщина)
Пам'ятна військова медаль (Австрія)
Медаль за 1 поранення (Австро-Угорщина)
Орден Святого Михаїла (Баварія)

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Мі́клош Го́рті (угор. Horthy Miklós; 18 червня 1868, Кендереш, комітат Сольнок — 9 лютого 1957, Ештуріл, Португалія) — регент Королівства Угорщина (1920—1944), контр-адмірал австро-угорського флоту (1918).

Життєпис[ред. | ред. код]

Нащадок кальвіністської дворянської родини з північної Трансільванії. У 14 років вступив до військово-морської академії у Фіуме (Рієці), багато років служби присвятив імператорському та королівському флоту.

19091914 роки — морський ад'ютант імператора Франца-Йосифа I.

Під час Першої світової війни 19141918 років брав участь у бойових діях, виявив себе здібним командиром у війні в Адріатиці.

14 травня 1917 р. командував австро-угорським флотом у битві при Отранто, де завдав поразки франко-італо-британській ескадрі.

З травня 1917 року — адмірал.

З січня 1918 р. — головнокомандувач австро-угорського флоту.

Правитель Угорщини[ред. | ред. код]

Міклош Горті в'їжджає в Будапешт у 1919 році
Міклош Горті на угорській монеті 1943 р.

Після встановлення в Угорщині комуністичної диктатури Бели Куна у травні 1919 року в Сегеді створив альтернативний уряд та організував, за підтримки Франції, контрреволюційну Національну армію.

16 листопада 1919 р. війська Горті здобули Будапешт. Міклош в'їхав у місто на білому коні на знак перемоги в громадянській війні.

У січні 1920 року — обраний членом угорського парламенту, який 1 січня проголосив Угорщину монархією. Горті призначено регентом з фактично необмеженою владою при королі Карлі.

З березня 1920 року — Глава Угорського королівства. Установив у країні авторитарно-консервативний режим, що вступив у союз з нацистською Німеччиною. У 1920—1930 роках зовнішньополітичний курс Горті спрямований на зближення з Італією та Німеччиною. За Горті в Угорщині ухвалили закони, які обмежували права євреїв, але в цілому вдалося захищати єврейську спільноту від геноциду.

15 березня 1939 р. за наказом Горті угорські війська окупували державу Карпатська Україна.

Протягом Другої світової війни стійко тримався союзу з Німеччиною, відправляв війська на Східний фронт. Але з наближенням сталінських військ до Будапешта намагався укласти сепаратний мир із державами-переможцями коаліції (подібно до того, як це зробили керівники Фінляндії та Румунії), але ці спроби були зірвані німцями, а самого Горті усунули з посади. З 16 жовтня 1944 р. перебував у Берліні під домашнім арештом.

4 травня 1945 р. у Тіролі здався американським військам. Союзницьке командування не розглядало Горті як військового злочинця і дозволило йому оселитися у Західній Європі. На запрошення португальського диктатора Антоніу Салазара Горті з родиною з 1949 р. оселився у м. Ешторілі (Португалія).

1946 року виступав на Нюрнберзькому процесі як свідок, але самого до відповідальності притягнуто не було. Пізніше разом з родиною переїхав до Португалії, де помер у похилому віці, встиг написати об'ємні мемуари.

Останні роки[ред. | ред. код]

1956 року вийшли друком його мемуари.

Похований в Ешторілі (Португалія).

1993 року перепохований в Угорщині, в його рідному місті Кедерешть.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороди Пруссії[ред. | ред. код]

Нагороди Австро-Угорщини[ред. | ред. код]

Нагороди Османської імперії[ред. | ред. код]

Нагороди Третього Рейху[ред. | ред. код]

Нагороди інших країн[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Bencsik Gábor, Horthy Miklós (a kormányzó és kora), Budapest, M. Mercurius, 2003, ISBN 9638552859 (угор.)
  • Dreisziger Nándor F. szerk., Hungary in the Age of Total War (1938—1948), New York, Columbia University Press, 1998 (East European Monographs, 509), ISBN 088033407X (угор.)

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]