Горчаков Костянтин Олександрович
| Горчаков Костянтин Олександрович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
5 грудня 1841[1] Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Помер |
20 квітня 1926 (84 роки) Париж |
| Поховання | Батіньйоль |
| Країна |
 Російська імперія |
| Діяльність | політик, колекціонер мистецтва |
| Знання мов | російська і французька |
| Титул | князь |
| Рід | Горчаковиd |
| Батько | Горчаков Олександр Михайлович |
| Мати | Марія Мусіна-Пушкінаd |
| Брати, сестри | Михайло Горчаковd і Олександр Мусін-Пушкінd |
| У шлюбі з | Марія Стурдзаd |
| Діти | Олександр Горчаков[d] |
Костянтин Олександрович Горчаков (5 грудня 1841, Санкт-Петербург, Російська імперія — 20 квітня 1926, Париж, Франція) — київський віце-губернатор (1877—1878), шталмейстер, таємний радник з роду Горчакових[2], князь.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в Санкт-Петербурзі 5 грудня 1841. Син і спадкоємець державного канцлера Олександра Михайловича Горчакова, власник пишного будинку № 17 на Великій Монетній, а також земель в Полтавській губернії.
Ясновельможний князь володів нерухомістю в Одесі, зокрема на Молдаванці — будинок № 15 по вулиці Степовій[3].
Після Жовтневої революції в еміграції у Франції.
Помер в 1926 в Парижі. Похований на кладовищі Батіньоль.
Родина[ред. | ред. код]
Дружина (з 7 квітня 1868) — княжна Марія Михайлівна Стурдза (1849-21.02.1905), дочка молдовського господаря Михайла Стурдзи від його шлюбу з Смарандой Вогоріде. За словами сучасниці, в 17 років княжна Стурдза була дуже непоганою дівчиною, незважаючи на «умисне спотворення її матір'ю»[4], яка нібито терпіти її не могла і дуже гнобила[5]. Шлюб її, укладений в Парижі, не був щасливим.
У 1886 діяльна княгиня Горчакова затіяла розлучення і добилася його через свої фанаріотські зв'язки. При цьому за грамотою на розлучини вона звернулася безпосередньо до константинопольського патріарха Іоакима IV, що Священний Синод визнав втручанням в свої справи. Хоча Костянтин Побєдоносцев відправив до Стамбула ноту протесту, розлучення було дано. Отримавши довгоочікувану свободу, Марія Михайлівна проживала в Парижі або на своїй віллі в Сорренто, де приймала багатьох високопоставлених гостей і дипломатів. Померла від туберкульозу в Монте-Карло, похована в Баден-Бадені. діти:
- Марія (03.07.1871[6] -1924), фрейліна двору (01.04.1890); перший чоловік князь Олексій Олександрович Кудашев[7] (1861—1901); другий чоловік — публіцист правого спрямування Олександр Миколайович Брянчанінов (1874—1960). Після революції поїхала з дочками до Франції. Одна з них, княгиня Путятіна, прийняла постриг і повернулася в Москву, де була зведена патріархом Алексієм I в сан ігумені.
- Олена (1873—1948), фрейліна двору (01.01.1893), в 1901 році в Римі вінчалася з дипломатом Василем Васильовичем Солдатенковим (1879—1944). Він захоплювався спортом, витрачав величезні кошти на автомобілі та один з них назвав «Ліна» на честь красуні Ліни Кавальєрі, яку раніше підкорив. «Жінки сходили по ньому з розуму, — згадував Фелікс Юсупов, — він був розумний, спортивний, чарівний». Шлюб не був вдалим і в 1913 закінчився розлученням.
- Олександр (1875—1916), ротмістр, переяславський повітовий предводитель дворянства. Помер в Петрограді від ран, отриманих на фронті Першої світової війни.
- Борис (01.06.1879, Карлсруе — 10.11.1900), помер в Гардоні від туберкульозу.
- Михайло (1880—1961), камер-юнкер, монархічний діяч еміграції, колекціонер; одружений (з 24 листопада 1907; Париж)[8] на графині Наталії Стенбок (1880—1939?), розлученій дружині П. М. Стенбока і дочки мільйонера ПавлаХаритоненко, спадкоємиці садиби Наталівка.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ свідоцтво про шлюб
- ↑ Горчаков — светл. кн. Конст. Алдр. // Алфавитный указатель жителей… // Весь Петроград на 1917 год, адресная и справочная книга г. Петрограда. — Петроград : Товарищество А. С. Суворина — «Новое время», 1917. — С. 177. — ISBN 5-94030-052-9.
- ↑ Дом Дробинского на Молдаванке: что нам о нем известно. Одесса-будущее, 02.07.2021. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 29 вересня 2021.
- ↑ По словам Л. Автономовой, мать водила свою единственную дочь одетую, как прислуга, в «ужасных плоских шляпах на резинках под подбородком и в безобразных прюнелевых башмаках, как лодки». «Бедная юная княжна» была совершенно забита, но при этом поддерживала дружбу со своим братом, которого мать боготворила.
- ↑ Л. И. Автономова. Воспоминания о жизни // Исторический вестник. — 1916. — № 9. — С. 611—612.
- ↑ ЦГИА СПб. ф.19. оп. 124. д. 1095. с. 313. Метрические книги церкви Царскосельского дворца.
- ↑ Внучатый племянник Николая Даниловича Кудашева.
- ↑ ЦГИА СПб. ф.19. оп.126. д. 1689. с. 92. Метрические книги православных церквей за границей.
Джерела[ред. | ред. код]
- Придворний календар на 1911 рік. — СПб. — С. 102.
- Список цивільним чинам перших трьох класів. Виправлений по 1 вересня 1914 року. — Пг., 1914. — С. 298.
- Російське зарубіжжі у Франції 1919—2000 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] . / Л. Мнухін, М. Авриль, В. Лоський. — М. Наука; Будинок-музей Марини Цвєтаєвої, 2008.
|
