Горчаков Олександр Кирилович
| Олександр Кирилович Горчаков | |
|---|---|
 | |
| Народився |
1 (14) липня 1900 Єкатеринодар |
| Помер |
11 серпня 1960 (60 років) Київ |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Країна |
 СРСР |
| Діяльність | хірург |
| Alma mater | Харківський медичний інститут |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктор медичних наук |
| Партія | КПРС |
| Нагороди |
 |
Олександр Кирилович Горчаков (1 (14) липня 1900, Єкатеринодар — 11 серпня 1960, Київ) — український радянський хірург, ендокринолог, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки УРСР (1954).
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 1 (14 липня) 1900 року у місті Єкатеринодарі Російської імперії (нині Краснодар) у родині залізничника. У 1924 році закінчив Харківський медичний інститут. 1922-1932рр - хірург дільничних і районних лікарень Харківської області. У 1933–1941 роках працював асистентом і доцентом 2-го Харківського медичного інституту. Під час Другої Світової війни хірург Харківського військового госпиталя. Евакуйований до Ташкенту, згодом до Фрунзе, повертаєтьсяу звільнений Харків у 1944 році.. З 1950 року професор,завідувач кафедрою хірургії Харківського стоматологічного інституту, заступник директора з наукової і навчальної роботи, 1950-1955 рр - директор Київського стоматологічного інституту, з 1954 року — професор Київського медичного інституту.[1] Головний ендокринолог МОЗ УРСР. з 1951 року.
Нагороджений орденом Леніна, іншими орденами та медалями.
Помер 11 серпня 1960 року. Похований у Києві на Байковому кладбищі.
Професійна діяльність[ред. | ред. код]
Праці присвячені проблемі шоку та ендокринній хірургії, зокрема хірургії щитоподібної залози і надниркових залоз.
Вивчав етіологію та патогенез зобної хвороби, зокрема автор її патогенетичної класифікації. Розробляв методи оперативних. втручань на щитоподібної залозі та наднирниках; удосконалив методику радикальної операції субтотальної струмектомії. Одним з перших в Україні з лікувальною . метою застосував радіонукліди.
Вперше в Радянському Союзі із своїм учнем М.П.Черенько застосував радіоактивний йод в лкуванні токсичних форм зоба.[2]
Лауреат Державної премії України в області науки і техніки 1988 року (посмертно, за ініцитави учня, професора М.П.Черенько).[3]
Праці.
-Зоб, его профилактика и лечение. К., 1951;
-Что такое зоб. К., 1952;
-Зобная болезнь, клиника, профилактика и лечение. К., 1955;
-Опыт лечения больных гипертиреоидной формой зобной болезни радиоактивным изотопом йода // ВД. 1955. № 8 (співавтор);
-Зобная болезнь. К., 1956 (співавтор);
-Опыт хирургического лечения заболеваний щитовидной железы // Новый хирургический архив. 1959. № 2.
Родина[ред. | ред. код]
Донька: Горчакова Галина Олександрівна - (1925) біохімік, доктор медичних наук, професор, директор НДІ Курортології і фізіотерапії з 1991г.
Донька; Горчакова Надія Олександрівна - (1941) фармаколог, доктор медичних наук, професор.
Література[ред. | ред. код]
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Черенько М.П. Пам'яти Олександра Кириловича Горчакова. До 100-річчя з дня народження. КХ.2001.№ 9.
|
