Горіна Ірина Анатоліївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ірина Анатоліївна Горіна
Iryna Horina 2.jpg
Ірина Горіна у 2005
Народилася 10 січня 1967(1967-01-10) (53 роки)
Харків Україна Україна
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність політична діячка, економістка
Відома завдяки народний депутат
Alma mater Національний фармацевтичний університет (1990) і ХНУ імені В. Н. Каразіна (2002)
Заклад ХНУ імені В. Н. Каразіна
Посада Народний депутат України[1] і Народний депутат України
Партія Партія розвитку України
Нагороди
Заслужений економіст України
Україна Народний депутат України
7-го скликання[2]
Партія регіонів 12 грудня 2012 27 листопада 2014
Україна Народний депутат України
6-го скликання[3]
безпартійна (Партія регіонів) 23 листопада 2007 12 грудня 2012

Го́ріна Іри́на Анато́ліївна (*10 січня 1967, Харків) — народний депутат 6-го скликання України, член фракції Партії регіонів (№ 162 в списку) (з листопада 2007 року), член Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України (з грудня 2007 року).

Життєпис[ред. | ред. код]

Генеральний директор ТОВ "Консент". Директор громадської організації «Віче України».

1990 закінчила Харківський фармацевтичний інститут, працювала лаборантом-асистентом кафедри токсикологічної хімії. З 1995 року — приватний підприємець прачка.

1996 року засновує приватну фірму Фактор. Комерційний директор ТОВ «Фактор-5». Закінчила 2002 року Харківський національний університет за спеціальністю «міжнародна економіка». З грудня 2002 року — заступник генерального директора, з 2003 року — генеральний директор Українського фонду підтримки підприємництва.

З червня 2005 року — консультант з стратегічного розвитку підприємництва ТОВ Консент. У березні 2006 року кандидат в народні депутати України від партії Віче (№ 4 в списку). На час виборів: консультант з стратегічного розвитку підприємництва ТОВ Консент.

5 червня 2012 голосувала за проект Закону України «Про засади державної мовної політики» або так званий "Закон Ківалова-Колесніченка", закон, що при незмінності визнання української мови як державної, істотно розширював використання регіональних мов[4].

16 січня 2014 голосувала за Диктаторські закони[5].

Нагороди[ред. | ред. код]

Сім'я[ред. | ред. код]

Заміжня, має доньку.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]