Гор Геннадій Самоїлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гор Геннадій Самоїлович
Геннадий Самойлович Гор
Народився 15 (28) січня 1907[4], 15 січня 1907(1907-01-15)[3] або 28 січня 1907(1907-01-28)[5][4]
Верхньоудинськ (нині Улан-Уде), Російська імперія
Помер 6 січня 1981(1981-01-06)[1][2][…] (73 роки)
Ленінград, РРФСР
Поховання Комаровське селищне кладовище
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність письменник, поет, письменник наукової фантастики, дитячий письменник, мистецтвознавець
Знання мов російська
Учасник німецько-радянська війна
Жанр фантастика
Нагороди
орден «Знак Пошани»

Геннадій Самойлович Гор (нар. 28 січня (10 лютого, за старим стилем) 1907 року у місті Верхньоудинськ (нині Улан-Уде), Російська імперія. Помер 6 січня 1981 у Ленінграді (нині Санкт-Петербург), РРФСР) — російський радянський письменник.

Біографія[ред. | ред. код]

Перший рік життя провів у в'язниці, куди потрапили його батьки за революційну діяльність. У 1923 році переїхав до Петербурга, де вступив на літературне відділення факультету мови і матеріальної культури Ленінградського державного університету. Був відрахований з університету за написаний ним роман «Корова» (опублікований в 2000 році в журналі «Звезда» № 10), після чого повністю присвятив себе літературній діяльності. 1930-ті роки провів на Крайній Півночі. У 1933 році в Ленінграді вийшла перша книжка його оповідань «Живопис». У 1934 році Геннадій Гор був прийнятий до спілки радянських письменників. На початку німецько-радянської війни вступив у народне ополчення. У 60-ті роки очолював Центральне об'єднання Ленінграда.

Згодом Центральне ЛІТТ очолив Геннадій Гор, письменник величезної культури, власник однієї з найкращих у Ленінграді бібліотек. За характером це був чоловік досить боязкий, раз і назавжди заляканий сталінськими репресіями, тож протекції він чинити не вмів, але його духовний і культурний вплив на своїх, так би мовити, вихованців було дуже значним. Досить сказати, що з його літоб'єднання вийшов самий, що може бути, яскравий письменник-інтелектуал наших днів — Андрій Бітов. У це ж літо, дуже насиченій культурній атмосфері формувалися такі письменники, як Борис Вахтін і Валерій Попов.

Похований на Комаровському кладовищі у Санкт-Петербурзі. Могила визнана пам'яткою культурно-історичної спадщини.

Творчість[ред. | ред. код]

Творча манера Гора складалася в 1920-ті роки під впливом «відстороненої» прози, особливо таких авторів як Костянтин Вагінов і Леонід Добичин. Ряд оповідань того періоду, які мають фантастичний характер, увійшов до збірки «Живопис» (1933), він був жорстоко критикований за «формалізм». В 1942—1943 роках під час евакуації, після зими, проведеної в блокадному Ленінграді, Гор написав великий цикл віршів, зазначених впливом поетики рос. ОБЭРИУ і опосередковано відобразили стан людини, що живе в постійному очікуванні смерті. Деякі вірші з циклу були опубліковані в 2002 році в журналі «Зірка» № 5, повністю — в 2007 році, в двомовному російсько-німецькому виданні, а потім в Росії виданні.[6][7]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  2. а б Babelio — 2007.
  3. а б в The Fine Art Archive — 2003.
  4. а б Литераторы Санкт-Петербурга. ХХ век / под ред. О. В. Богданова
  5. Русская литература XX века. Прозаики, поэты, драматурги / под ред. Н. Н. Скатов — 2005. — С. 521–523. — ISBN 5-94848-245-6
  6. Геннадій Гор. Червона крапля в снігу. Вірші 1942—1944 років. М.: Гілея, 2012
  7. Геннадий Гор. Блокада. Стихи / Gennadi Gor. Blockade. Gedichte / Russisch — Deutsch, Aus dem Russischen übersetzt und herausgegeben von Peter Urban // Edition Korrespondenzen, Wien 2007. ISBN 3-902113-52-9