Госпіталь Пітьє-Сальпетрієр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пітьє-Сальпетрієр
(фр. Pitié-Salpêtrière Hospital)
Основні дані
Засновано 1656
Приналежність Франція Франція
Сфера Медицина
Контакт
Ключові особи Жан-Мартен Шарко, Зигмунд Фройд, Жозеф Бабінскі
Кількість співробітників 6000
Адреса Hôpital de la Pitié-Salpêtrière
47-83 Boulevard de l'Hôpital
Веб-сторінка http://www.aphp.fr/

Госпіталь Пітьє-Сальпетрієр (фр. Pitié-Salpêtrière Hospital) — один з найстаріших госпіталів Франції, входить до складу державних медичних установ Парижа (AP-HP). Сьогодні це великий Університетський центр у Парижі, що поєднує в собі так звану «Групу лікарень Пітьє-Сальпетрієр», основними завданнями якого є лікування, навчання фахівців і наукові дослідження в медицині[1].

Організація роботи[ред.ред. код]

Архітектура[ред.ред. код]

Архітектурний план Сальпетрієр зосереджених навколо каплиці у формі грецького хреста. Лише будівництво каплиці і північного крила було завершено. Новий комплекс Сальпетрієр створено за моделлю міста-саду і складається із кількох павільйонів. Всі павільйони з'єднані мережею підземних тунелів. Нові будинки побудовані в тому ж архітектурному стилі, що й старші будівлі[2].

Розміщення пацієнтів[ред.ред. код]

В розпорядженні стаціонару госпіталю кілька корпусів з 1826 місцями. Денний стаціонар розрахований на 159 місць. У стаціонарі є одно- та двомісні палати, оснащені телефоном і телевізором. У корпусах є кафе і журнальні кіоски.

Персонал[ред.ред. код]

У госпіталі працюють лікарі зі світовим ім'ям.

Неврологічним відділенням завідує професор Олів'є Ліон-Кан, він головний спеціаліст з лікування розсіяного склерозу.

У відділенні щелепно-лицьової хірургії під керівництвом професора Жака-Шарля Бертрана проводяться унікальні операції при вроджених порушеннях формування лицьових кісток черепа.

Відділення хіміотерапії очолює всесвітньо відомий фахівець у цій галузі Давид Хайят.

Авторитетом в галузі спортивної травми є професор Ів Каттон, у відділенні якого оперували знаменитого футболіста Рональдо.

Всього в госпіталі працюють близько 6 000 висококваліфікованих фахівців[3].

Оснащення[ред.ред. код]

Госпіталь має:

  • 3 МРТ
  • 4 сканера для комп'ютерної томографії
  • 3 гамма-камери для радіографії
  • 6 апаратів ангіографії
  • 10 постів для гемодіалізу
  • 1 ПЕТ сканер
  • 10 місць для гемодіалізу
  • 3 гамма камерами для сцинтиграфії[4].

Операційні блоки відповідають найвищим світовим стандартам, що дає можливість проводити малоінвазивні ендоскопічні операції.

Історія[ред.ред. код]

Заснування[ред.ред. код]

Госпіталь зобов'язаний своїм ім'ям арсеналу, який був створений за наказом Луї XIII, де селітру (фр. salpêtre) змішували із порохом[5].

Із збільшенням кількості жебраків у місті на початку сімнадцятого століття королева Марія Медічі вирішила відкрити хоспіс "Богоматір Милосердя" на місці мечеті[6].

У 1656 Луї XIV доручив архітектору Ліберфал Бруанту будівництво лікарні для жебраків та бідноти на місці збройної майстерні. Спочатку планувалося спорудження кількох корпусів: Pitié для дітей, Bicêtre для чоловіків та, власне, Salpêtrière для жінок.

У 1662 лікарня могла приймати 10 тисяч хворих, це був найбільший хоспіс світу. Спочатку основним завданням Сальпетрієр було не лікування, а утримання жінок й розумово відсталих й тривалий час використовувався іноді як в'язниця. Так продовжувалось до Революції.

XVIII століття[ред.ред. код]

У вісімнадцятому столітті хоспіс став перетворюватись на місце допомоги. З 1785 по 1826 повій та засуджених жінок поступово переводили, залишивши розумововідсталих та літніх пацієнтів. В цей період у лікарні працювали Пуссен, його учень Пінель звільнив психічно хворих пацієнтів від ланцюгів[7]. Ескіроль та їх наступники звершили переворот у світі психіатрії.

XIX століття[ред.ред. код]

1801 року l'Hôpital général переформували у «Hospices civils», в період з 1837 по 1887 Сальпетрієр перейменували у Hospice de la Vieillesse-Femmes[8]. Лікарня стала центром по вивченню захворювань нервової системи.

У 1862 до керівництва прийшов Шарко. Він перетворив паризький госпіталь Сальпетрієр в центр медичної науки всесвітнього значення. Шарко - засновник французької класичної школи неврології та наукової психопатології.

Педагогічним нововведенням з'явилися клінічні розбори пацієнтів в урочистій театралізованій обстановці. Широку популярність мали лекції Шарко про істерію і гіпноз. Шарко продовжив впровадження фотографії в наукову практику. Дуже суттєвий внесок у створення наукових праць і фотохроніка вніс піонер медичної фотографії рентгенографії Альбер Лонд. Він співпрацював з фотографічною лабораторією Сальпетрієр, а в 1884 став її керівником. Фактично він брав участь у всіх медичних проектах, пов'язаних із застосуванням фотографії[9].

У 1882-1895 патолог Ріше очолив лабораторію клінічних хвороб нервової системи. На основі роботи у клініці він написав ряд робіт з фізіології та нервових хвороб, а також видав «Художню анатомію» і потім «Художню фізіологію».

Під впливом Шарко психічні розлади та істерію стали вивчати систематично і раціонально. Його учнем був Зигмунд Фрейд

У 1882 р. було створено спеціальний підрозділ - кафедра неврології, названа Клінікою хвороб нервової сістеми. Це була вершина кар'єри Шарко.

На зміну йому 1 січня 1895 прийшов улюблений учень Бабінскій. Він добре відомий лікарям за однойменною симптомів і синдромів (синдроми Бабинського, Бабинского-Нажотта, Бабинского-Фромана).

Сальпетрієр сьогодні[ред.ред. код]

У двадцятому столітті Сальпетрієр став повноцінною лікарнею. Божевільня була закрита у 1921 році, хоспіс - 1968. «Nouvelle Pitié» та клініка Сальпетрієр були об'єднані у 1964 році.

Лікарня стає автономною у 1968 році. Також було створено медичний факультет Пітьє-Сальпетрієр як частину Паризького університету (П'єра і Марі Кюрі), до яких були прикріплені лікарня Groupe Hospitalier Pitie-Salpetriere і хоспіс Брока Іврі. Факультет складається з двох окремих будинків на бульварі де Лопіталя 91 і 105 та будівель між ними.

З 1970-х років розрізнені групи неврологічних досліджень були інтегровані в Пітьє-Сальпетрієр. Це призвело до розвитку нейробіології, нейрохімії, нейрофармакології, з нейрогенетики, з нейроімунології, функціональної нейровізуалізації, нейрофізіології інтегрованих систем.

Зараз в Сальпетрієр розглядають всі аспекти нейронаук. Науково-дослідний інститут має чотири наглядові органи:

  • Паризький госпіталь (AP-HP)
  • Національний центр наукових досліджень (CNRS)
  • Національний інститут охорони здоров'я і медичних досліджень (INSERM)
  • Університету П'єра і Марі Кюрі (UPMC).

До складу наукового комплексу входить також Бібліотека Шарко.

Науковці, що працювали у лікарні[ред.ред. код]

Напрямки роботи[ред.ред. код]

  • Біохімія
  • Біотерапія
  • Щелепно-лицьова хірургія
  • Онкологія
  • Хіміотерапія
  • Кардіологія
  • Неврологія
  • Нейрохорургія
  • Пневмалогія
  • Ревматологія
  • Ортопедія
  • Судинна хірургія
  • Серцево-судинна хірургія
  • Інші

У госпіталі розташовується Інститут міології, де вивчають спадкові захворювання м'язів та способи їх лікування.

Відділення дієтології під керівництвом професора Арно Бадевана займається питаннями профілактики, лікування ожиріння і працює в тісному контакті з Національним інститутом досліджень в області медицини.

Нейрохірурги занімаеются розробкою методик в області операційних втручань на хребті[10].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  • Plan de l'hôpital (фр.)
  • [1] (англ.) Official journal of the International Society for the History of Medicine.