Гострий панкреатит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гострий панкреатит
Органи панкреато-дуоденальної обаласті живота
Органи панкреато-дуоденальної обаласті живота
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 K85
DiseasesDB 9539
MedlinePlus 000287
eMedicine med/1720 radio/521
CMNS: Гострий панкреатит на Вікісховищі


Гострий панкреатит (ГП; лат. pancreatitis, від дав.-гр. πάγκρεας — «підшлункова залоза» + -itis — «запалення») — гостре асептичне запалення підшлункової залози.

В основі захворювання лежать некробіоз панкреатоцитів та ферментна аутоагресія з подальшим некрозом та дистрофією залози, до яких може приєднуватись вторинна інфекція, що призводить до гнійних ускладнень. Хоч часто панкреатит може мати слабкі загальні прояви, він є вкрай важким захворюванням із високою смертністю. Дорослі хворіють набагато частіше, ніж діти.

Гострий панкреатит найчастіше виникає в разі надмірного вживання алкоголю, переїдання, травм підшлункової залози, отруєння лікарськими препаратами, порушення кровообігу, однак загалом можливих причин виникнення хвороби існує набагато більше. Хоч часто панкреатит може мати слабкі загальні прояви, він є вкрай важким захворюванням із високою смертністю. Дорослі хворіють набагато частіше, ніж діти.

Епідеміологія[ред.ред. код]

В Україні захворюваність на гострий панкреатит становить 4,6 випадків на 10 000 населення, тобто щороку захворює близько 21 000 людей. Із цієї кількості приблизно 25 % страждають на гострий некротичний панкреатит.

Смертність у разі гострого панкреатиту становить близько 5 %, а за наявності гострого некротичного панкреатиту сягає понад 20 % (аж до 40 %). З хворих, що вижили, близько 65 % залишаються інвалідами[1].

Етіологія[ред.ред. код]

Кругова діаграма, що зображає відсотковий розподіл основних етіологічних чинників гострого панкреатиту

Гострий панкреатит є багатопричинним захворюванням, появу якого можуть зумовити понад 140 чинників. Загалом ці чинники прийнято поділяти на передацинусні, ацинусні та післяацинусні:

  1. До передацинусних чинників належать склероз, ангіїт, портальна гіпертензія, загальні розлади кровопостачання
  2. До ацинусних чинників належать надмірне вживання алкоголю, проривна виразка дванадцятипалої кишки, інфікування вірусом ендемічного паротиту (діти), інфікування ентеровірусом (дорослі), травматичне пошкодження підшлункової залози, отруєння деякими лікарськими засобами, гіперліпідемія, хвороба Крона тощо
  3. До післяацинусних чинників жовчевокам'яна хвороба, дискінезія проток, закупорка протоки підшлункової залози, патологія великого сосочка дванадцятипалої кишки, кільцеподібна підшлункова залоза[2][3].

Патогенез[ред.ред. код]

Перераховані вище чинники призводять до руйнування панкреатоцитів внаслідок чого відбувається масивний вихід травних ферментів до паренхіми підшлункової залози. Ці ферменти призводять до руйнування інших панкреатоцитів, внаслідок чого розвивається circulus vituosus — замкнене коло, розірвати яке можуть, в більшості випадків, лише фахівці хірургічного стаціонару.

Симптоми[ред.ред. код]

Симптом Каллена: обмежений ціаноз шкіри в області пупка

Хвороба дає про себе знати оперізуючим болем у животі, здебільшого в лівому підребер'ї, нудотою, відрижкою, блюванням, здуттям живота. Пульс пришвидшений, артеріальний тиск знижений. За цими проявами, характерними і для інших порушень у роботі органів травної системи, тяжко розпізнати панкреатит, проте на основі клінічних, лабораторних та інструментальних досліджень лікар має змогу встановити точний діагноз.

При появі сильного оперізуючого болю, який може бути проявом гострого панкреатиту, необхідно терміново викликати швидку допомогу, хворого вкласти у ліжко, на верхню половину живота покласти холод.

Діагностика[ред.ред. код]

  1. ціаноз обличчя(симптом Лагерлефа);
  1. язик сухий, обкладений білим а у важких випадках — коричневим налетом;
  2. розширені зіниці (симптом Леви) — за рахунок гіперадреналінемії;
  3. жовтувато-ціанотичні плями в області пупка (симптом Кюллена);
  4. ціаноз шкіри живота (симптом Грея-Турнера);
  5. здуття кишковика більшою мірою поперечної ободової кишки (симптом Гообье) — перкуторно визначається тимпанит;
  6. при пальпації живота, залежно від поширеності випоту по черевній порожнині хворобливість і напруга в початковій стадії можуть бути тільки в проекції підшлункової залози (симптом Керте); при прогресі патологічного процесу болючість, захисна напруга м'язів визначатимуться в усіх відділах живота; позитивний симптом Щоткіна-Блюмберга спостерігається при розвитку перитоніту, що можде ускладнювати гострий панкреатит;
  7. біль викликається натисканням пальців в лівому реброво-м'язовому кутку (симптом Мейо-Робсона);
  8. посилення болю в надчеревній області при легких поштовхах долонею ребром поставленої в лівій клубовій області (симптом Чухриенко).

Лікування[ред.ред. код]

Консервативна терапія[ред.ред. код]

Лікування гострого панкреатиту повинно відбуватись в хірургічному стаціонарі. Специфічної терапії гострого панкреатиту із доведеним ефектом не існує. Хворим проводиться масивна інфузія через центральну вену; встановлюється назогастральний зонд для евакуації шлункового секрету. Ефективність антиферментних препаратів (контрикал та ін.) не доведена, тому вони цілком виключені із сучасних схем стандартної терапії гострого панкреатиту. Препарати, що пригнічують екзокринну секрецію підшлункової залози, зокрема аналоги соматостатину також мають низький доказовий рівень ефективності.

Оперативне лікування[ред.ред. код]

При неефективності консервативного лікування розвивається панкреонекроз (значні некрози підшлункової залози) хворим необхідна операція: видалення некротизованих ділянок підшлункової залози — секвестректомія, санація та дренування черевної порожнини.

Профілактика[ред.ред. код]

Профілактика панкреатиту базується на попередженні та своєчасному лікуванні хвороб, що призводять до його розвитку, на усуванні причин, що сприяють запаленню підшлункової залози.

Ускладнення[ред.ред. код]

До основних ускладнень гострого панкреатиту відносять[1]:

  • Панкреонекроз — найважче ускладнення, яке проявляється важкою інтоксикацією організму, порушенням всіх систем організму та поганим прогнозом
  • Кісти підшлункової залози — це обмежені капсулою скупчення рідини у вигляді порожнин, які можуть бути розміщені як в самій залозі, так і виходити за її межі.
  • Хронічний панкреатит — хронічне запалення залози, яке призводить до заміщення здорової тканини залози на сполучну тканину (фіброз)
  • Нориці підшлункової залози — патологічне сполучення протоку залози із зовнішнім середовищем чи внутрішніми органами.
  • Перитоніт — при розвитку панкреонекрозу розвивається картина «гострого живота», важка інтоксикація тощо.
  • Внутрішньочеревна кровотеча — кровотеча внаслідок пошкодження соком залози великих судин, що безпосередньо загрожує життю людини
  • Цукровий діабет — порушення ендокринної функції

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Сучасні принципи діагностики та лікування гострого панкреатиту/Методичний посібник: МОЗ України, КЛКМШМД, Український НПЦ ЕМД та МК.- Київ, 2006 р..- 29 с.
  • Захараш М.П., Пойда О.І. Кучер М.Д. та ін. Хірургія. — Київ : Медицина, 2006. — С. 150—178. — ISBN 966-8144-33-3.
  • Марковський В.Д., Туманський В.О. та ін. Патоморфологія. — Київ : Медицина, 2015. — С. 568—569. — ISBN 978-617-505-450-5.