Гостролуччя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Гостролуччя
Земська школа. Кін. 19 ст.
Земська школа. Кін. 19 ст.
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Баришівський район
Рада/громада Гостролуцька сільська рада[1], голова — Галушко Василь Андрійович[2]
Код КОАТУУ 3220285300
Облікова картка gska2.rada.gov.ua 
Основні дані
Перша згадка 1590[3]
Населення 945 чоловік (на 1 січня 2007 року)
Площа 4,866 км²
Густота населення 194,2 осіб/км²
Поштовий індекс 07520
Телефонний код +380 4576
Географічні дані
Географічні координати 50°25′16″ пн. ш. 31°16′42″ сх. д. / 50.42111° пн. ш. 31.27833° сх. д. / 50.42111; 31.27833Координати: 50°25′16″ пн. ш. 31°16′42″ сх. д. / 50.42111° пн. ш. 31.27833° сх. д. / 50.42111; 31.27833
Середня висота
над рівнем моря
101 м[4]
Відстань до
обласного центру
65 км
Відстань до
районного центру
10 км
Найближча залізнична станція Баришівка
Відстань до
залізничної станції
12 км
Місцева влада
Адреса ради c. Гостролуччя, вул. Центральна, 73
Карта
Гостролуччя. Карта розташування: Україна
Гостролуччя
Гостролуччя
Гостролуччя. Карта розташування: Київська область
Гостролуччя
Гостролуччя
Мапа

Гостролуччя у Вікісховищі?

Гостролу́ччя — село в Баришівському районі Київської області (Україна), центр Гостролуцької сільської ради.

Розташоване на північному заході району за 10 км від районного центру — смт Баришівка, за 12 км від залізничної станції Баришівка та за 65 км від Києва.

Лежить на лівому березі р. Трубіж, за 3 км від неї на схід.

Населення — 945 осіб, 730 дворів (на 1 січня 2007 року).

Назва «Гостролуччя» походить від слів «гострий лук». Колись річка Довга зі сходу, витекаючи із району села Рудницьке, впадала в Трубіж, який тут робив крутий поворот зі сходу на південь, від чого утворювався виступ у берегах обох річок у формі гострого луку. Поясняється така назва місцем розташування первинного поселення перших мешканців[5].

Історія[ред. | ред. код]

Козацький період[ред. | ред. код]

Перша згадка про село датується 1590 роком[3].

В описі майна Старо-Троїцької церкви, ліквідованої 1777 року, знайдено згадку про церковний дзвін 1612 року, вилитий за гроші гостролуцького козака Матвія Полоцького. Це свідчить про існування на той час у селі церкви. А оскільки церкви будувалися в селах із значним населенням, то ймовірно, що воно було засноване приблизно в 1-й половині XVI століття[6].

З інших джерел відомо, що Гостролуцький шлях починався біля перевозу через Дніпро в районі Дарниці біля храму Воскресіння Господнього, заснованого 1538 року[5].

Спочатку село належало Станіславу Жолкевському, а після його загибелі 1621 року перейшло до його дочки Софії, що вийшла заміж за Даниловича[5].

Селяни Гостролуччя брали участь у Хмельниччині — це відомо з прізвищ списку Баришівської сотні 1648 року[5].

На початку 18 століття село належало відомій козацько-старшинській родині Мировичів (його навіть згадано в історичному романі Г. Данилевського «Мирович»). За наказом Петра I 1717 року Гостролуччя відібрали в Мировичів, які 1709 року емігрували разом із Іваном Мазепою, та передали у власність колишнього правобережного полковника Григорія Іваненка. Пізніше його онук, теж Григорій, останній полковник Полтавський (а потім бригадир російської армії), закріпачив посполитих мешканців села.

19 століття - початок 20 століття[ред. | ред. код]

1885 — відкрили церковно-парафіяльну школу для хлопчиків. Містилася в селянській хаті, поки 1906 року не збудували земську школу (збереглася)[5].

На початку 20 століття почала функціонувати земська лікарня на 10 ліжок[5].

Голодомор[ред. | ред. код]

Село постраждало від примусової колективізації та Голодомору 1932-193З років, проведених радянським урядом. 1930-х рр. в селі діяли 4 колгоспи («Більшовик», «Комсомолець», ім. Ілліча, ім. Ворошилова), 1950 року об'єднані в один колгосп «Більшовик»[5].

З початком колективізації у 1929 році селян примусово заганяють до колгоспів. Зимою 1929 року в селі створюється перший колгосп під назвою «Комсомолець», проте через низький ентузіазм місцевого населення через деякий час він розпався. Місцеве селянство активно саботувало ініціативу комуністичної влади і навіть попри те, що на початку 1930 року була спроба створення нового колгоспу під попередньою назвою, він не зміг зібрати більше, ніж 30 дворів. Нарикінці 1932 року у селі створили ще один колгосп – імені Ілліча, а у 1933 році третій – імені Ворошилова. Проте незацікавленість колгоспників у результатах праці через відсутність обліку і належної оплати праці призвела до зниження врожайності та вкрай низької продуктивності тваринництва. У всіх невдачах колгоспів влада звинувачувала «куркулів», застосовуючи проти них репресії. Встановлено 33 сім’ї, які в ті часи були розкуркулені, проте це число неповне. Як реакція на опір місцевого населення колективізації розпочалося примусове вилучення хліба. Відтак у селі розпочався голод[7].

Досі невідоме точне число жертв голодомору в Гостролуччі. Лише за вцілілими архівними даними з кінця грудня 1931 року до 5 червня 1932 року в селі загинуло голодною смертю 25 осіб. Серед них 16 дітей. Старожили села Рудь М.Н., Гирмон Н.І., Гаркавенко В.А., Тешенко Н.Г., Чумак А.М., Кальченко М.П. та інші засвідчили, що протягом зими і першої половини 1933 року ця цифра збільшилась щонайменше вдесятеро. Очевидцями геноциду було встановлено прізвища 244 осіб, які загинуло голодною смертю[7].

Повоєнний період[ред. | ред. код]

1935 — збудовано перший сільський клуб, 1953 — новий, на 150 місць зі сценою, кімнатою дя гуртків, бібліотекою (10 тис. книг). 1989 — відкрили двоповерховий будинок культури на 350 місць і бібліотеку з читальним залом[5].

У 1947-1971 рр. у селі діяла дільнична лікарня, після 1971 — медамбулаторія з аптекою при ній[5].

1969 — к-п «Більшовик» об'єднали з к-пом ім. Паризької комуни в радгосп «Більшовик». За час існування радгоспу було збудовано радгоспну контору, добудовано молочнотоварні ферми з кормоцехами, два будинки тваринника, будинок механізатора, комплекс приміщень автопарку, два гуртожитки, їдальню, два літні табори ферми, зрошувальну систему на ставках с. Довге[5].

Період Незалежності[ред. | ред. код]

1991 — головні вулиці села заасфальтовано[5].

2003 — село газифіковане.[5]

Пам'ятки історії та архітектури[ред. | ред. код]

  • Свято-Троїцька церква (збереглися мури), побудована в 1784-1787 роках з благословення й дозволу єпископа Переяславського і Бориспільського Іларіона на особисте клопотання бригадира Григорія Григоровича Іваненка на місці старої дерев'яної[6], яка простояла 200 років. З 1930-х рр. до 1957 р. у приміщенні була крамниця, з 1965 — Гостролуцьке споживче товариство (існувало до 1970-х років).
  • Пам'ятник мешканцям села, воїнам Радянської Армії, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни.
  • Свято-Миколаївський храм із дзвіницею — входить до переліку пам'яток архітектури. Збудований у 18271836 рр. (замість церкви, знищеної вогнем 1805 року) з благословення і дозволу тодішнього єпископа Полтавського і Переяславського Георгія Ящуржинського (Гедеона) коштом полковниці Катерини Петрівни Лаузберг. Ім'я поміщика Карла Івановича Лаузберга також вказане на табличці біля входу в храм. Кажуть, що автором проекту цієї споруди був Джакомо Кваренгі.
  • Земська школа (1906; навчалося 150—200 дітей) — тепер Гостролуцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.
  • Гамазей — побудований із дубового дерева 1912 року. Нині використовують під склад для зберігання та переробки зернових культур.
  • Поселення ІІІ-І тисячоліть до н. е. в урочищі Остролівка.
  • Курган ІІІ—ІІ тисячоліть до н. е.

Галерея[ред. | ред. код]

Відомі люди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Гостролуцька сільська рада (обрана 1 листопада 2010 р.). Архів оригіналу за 5 березень 2016. Процитовано 21 червень 2011. 
  2. Сайт ЦВК. Архів оригіналу за 5 березень 2016. Процитовано 21 червень 2011. 
  3. а б Очерки колонизаціи края // Полтавскіе епархіальныя вѣдомости, № 896, 1898, с. 928 (на основі H.Jabłoński. Obwód Kijowski. — Warszawa)
  4. Сайт weather.in.ua (вже не існує)
  5. а б в г д е ж и к л м н Міста і села України. Київщина. Гостролуччя // Сайт «Who-Is-Who.ua»
  6. а б Бреяк О. В. Невідомі пам'ятки Київщини. Троїцька церква села Гостролуччя (1784-1787) // Праці Науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень. Випуск 6. Розділ ІV. Матеріали міжнародної наукової конференції «Методичні проблеми пам'яткоохоронних досліджень», м. Київ, 2010 р. — Вінниця, 2011. — С. 285–294. — ISBN 978-611-533-002-7.
  7. а б Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні: Київська область. — «Буква», 2008. - с. 37

Посилання[ред. | ред. код]