Гостролуччя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Гостролуччя
Земська школа. Кін. 19 ст.
Земська школа. Кін. 19 ст.
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Баришівський район
Рада/громада Гостролуцька сільська рада[1], голова — Галушко Василь Андрійович[2]
Код КОАТУУ 3220285300
Облікова картка gska2.rada.gov.ua 
Основні дані
Перша згадка 1590[3]
Населення 945 чоловік (на 1 січня 2007 року)
Площа 4,866 км²
Густота населення 194,2 осіб/км²
Поштовий індекс 07520
Телефонний код +380 4576
Географічні дані
Географічні координати 50°25′16″ пн. ш. 31°16′42″ сх. д. / 50.42111° пн. ш. 31.27833° сх. д. / 50.42111; 31.27833Координати: 50°25′16″ пн. ш. 31°16′42″ сх. д. / 50.42111° пн. ш. 31.27833° сх. д. / 50.42111; 31.27833
Середня висота
над рівнем моря
101 м[4]
Відстань до
обласного центру
65 км
Відстань до
районного центру
10 км
Найближча залізнична станція Баришівка
Відстань до
залізничної станції
12 км
Місцева влада
Адреса ради c. Гостролуччя, вул. Леніна[джерело?], 73
Карта
Гостролуччя. Карта розташування: Україна
Гостролуччя
Гостролуччя
Гостролуччя. Карта розташування: Київська область
Гостролуччя
Гостролуччя

Гостролуччя у Вікісховищі?

Гостролу́ччя — село в Баришівському районі Київської області (Україна), центр Гостролуцької сільської ради.

Розташоване на північному заході району за 10 км від районного центру — смт Баришівка, за 12 км від залізничної станції Баришівка та за 65 км від Києва.

Лежить на лівому березі р. Трубіж, за 3 км від неї на схід.

Населення — 945 осіб, 730 дворів (на 1 січня 2007 року).

Назва «Гостролуччя» походить від слів «гострий лук». Колись річка Довга зі сходу впадала в Трубіж, який тут робив крутий поворот зі сходу на південь, від чого утворювався виступ у берегах обох річок у формі гострого луку. Поясняється така назва місцем розташування первинного поселення перших мешканців.

Історія[ред. | ред. код]

Перша згадка про село датується 1590 роком[3].

В описі майна Старо-Троїцької церкви, ліквідованої 1777 року, знайдено згадку про церковний дзвін 1612 року, вилитий за гроші гостролуцького козака Матвія Полоцького. Це свідчить про існування на той час у селі церкви. А оскільки церкви будувалися в селах із значним населенням, то ймовірно, що воно було засноване приблизно в 1-й половині XVI століття.

З інших джерел відомо, що Гостролуцький шлях починався біля перевозу через Дніпро в районі Дарниці біля храму Воскресіння Господнього, заснованого 1538 року.

Спочатку село належало Станіславу Жолкевському, а після його загибелі 1621 року перейшло до його дочки Софії, що вийшла заміж за Даниловича.

Селяни Гостролуччя брали участь у Хмельниччині — це відомо з прізвищ списку Баришівської сотні 1648 р.

На початку 18 століття село належало відомій козацько-старшинській родині Мировичів (його навіть згадано в історичному романі Г. Данилевського «Мирович»). За наказом Петра I 1717 року Гостролуччя відібрали в Мировичів, які 1709 року емігрували разом із Іваном Мазепою, та передали у власність колишнього правобережного полковника Григорія Іваненка. Пізніше його онук, теж Григорій, останній полковник Полтавський (а потім бригадир російської армії), закріпачив посполитих села.

1885 — відкрили церковно-парафіяльну школу для хлопчиків. Містилася в селянській хаті, поки 1906 року не збудували земську школу (збереглася).

На початку 20 століття почала функціонувати земська лікарня на 10 ліжок.

З 1930-х рр. в селі діяли 4 колгоспи («Більшовик», «Комсомолець», ім. Ілліча, ім. Ворошилова), 1950 року об'єднані в один колгосп «Більшовик».

1935 — збудовано перший сільський клуб, 1953 — новий, на 150 місць зі сценою, кімнатою дя гуртків, бібліотекою (10 тис. книг). 1989 — відкрили двоповерховий будинок культури на 350 місць і бібліотеку з читальним залом.

У 1947-1971 рр. у селі діяла дільнична лікарня, після 1971 — медамбулаторія з аптекою при ній.

1969 — к-п «Більшовик» об'єднали з к-пом ім. Паризької комуни в радгосп «Більшовик». За час існування радгоспу було збудовано радгоспну контору, добудовано молочнотоварні ферми з кормоцехами, два будинки тваринника, будинок механізатора, комплекс приміщень автопарку, два гуртожитки, їдальню, два літні табори ферми, зрошувальну систему на ставках с. Довге.

1991 — головні вулиці села заасфальтовано.

2003 — село газифіковане.[5]

Пам'ятки історії та архітектури[ред. | ред. код]

  • Троїцька церква (мур.), село Гостролуччя, 1784 р.
    Троїцька церква (1784-1787)
    Свято-Троїцька церква (збереглися мури), побудована в 1784-1787 роках з благословення й дозволу єпископа Переяславського і Бориспільського Іларіона на особисте клопотання бригадира Григорія Григоровича Іваненка на місці старої дерев'яної[6], яка простояла 200 років. З 1930-х рр. до 1957 р. у приміщенні була крамниця, з 1965 — Гостролуцьке споживче товариство (існувало до 1970-х років).
  • Гостролуччя. Миколаївська церква. 1827-36 рр.
    Миколаївська церква (1827-1836)
    Братська могила воїнів Радянської Армії, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни, Гостролуччя
    Братська могила воїнів Радянської Армії, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни, Гостролуччя
  • Свято-Миколаївський храм із дзвіницею — входить до переліку пам'яток архітектури. Збудований у 18271836 рр. (замість церкви, знищеної вогнем 1805 року) з благословення і дозволу тодішнього єпископа Полтавського і Переяславського Георгія Ящуржинського (Гедеона) коштом полковниці Катерини Петрівни Лаузберг. Ім'я поміщика Карла Івановича Лаузберга також вказане на табличці біля входу в храм. Кажуть, що автором проекту цієї споруди був Джакомо Кваренгі.
  • Земська школа (1906; навчалося 150—200 дітей) — тепер Гостролуцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.
  • Гамазей — побудований із дубового дерева 1912 року. Нині використовують під склад для зберігання та переробки зернових культур.
  • Поселення ІІІ-І тисячоліть до н. е. в урочищі Остролівка.
  • Курган ІІІ—ІІ тисячоліть до н. е.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]