Гострянка довгоколючкова
| Гострянка довгоколючкова | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Клада: | Комелініди (Commelinids) |
| Порядок: | Тонконогоцвіті (Poales) |
| Родина: | Злакові (Poaceae) |
| Рід: | Гострянка (Cenchrus) |
| Вид: | C. longispinus
|
| Біноміальна назва | |
| Cenchrus longispinus (Hack.) Fernald, 1943
| |
| Синоніми | |
|
Cenchrus pauciflorus var. longispinus (Hack.) Jansen & Wacht. | |
Гострянка довгоколючкова[1], ценхруст малоквітковий[2] (Cenchrus longispinus) — вид рослин із родини злакових (Poaceae), зростає у Північній Америці.
Опис[ред. | ред. код]
Це однорічна трава. Стебла колінчасто-висхідні або лежачі, 10–90 см. Листкові піхви кілюваті, зовнішній край волосистий. Листові пластини плоскі, 6.3–18.7 см × 3–7.2 мм, голі або волосисті. Суцвіття — волоть лінійна, щільна (міжвузля 2–5 мм), 4.1–10.2 × 1.2–2.2 см. Колоски 4–7 мм довжиною, 2-квіткові, з нижнім недорозвиненим тичинковими квітками. Колоскових лусок 2, вони жорстко запушені, здерев'янілі; квіткові луски двостатевих квіток після цвітіння дерев'яніють[2][3].
У колоску два типи насінин — одні проростають на наступний рік, а інші через 5 років.[4]
Поширення[ред. | ред. код]
Зростає у Північній Америці: Канада (Квебек, Онтаріо, Британська Колумбія), США, Мексика; натуралізований та інтродуктований у Південній Америці, Марокко, Європі, західній Азії, Австралії[3].
В Україні як заносний на приморських пісках, і супіщаних ґрунтах, на виноградниках — на півдні Степу, дуже рідко[2]. З'явився вперше на Херсонщині у 1950 роках.[4] Натуралізований у Криму[5].
Галерея[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Cenchrus longispinus // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 467.
- ↑ а б Cenchrus longispinus. Plants of the World Online. Kew Science. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 04.09.2021. (англ.)
- ↑ а б Олексій Коваленко Рослини-прибульці — Київ, Віхола, 2021 — С. 154
- ↑ Cenchrus longispinus. Euro+Med Plantbase. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 04.09.2021. (англ.)
|
Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||