Готтардбан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Готтард (залізничний тунель, 1882) на мапі
Готтардбан
0.0 З Цюриха
0.0 Цуг
425 м над р.м.
Цуг Постплац
99.4 Роткройц
Тунель Цуг
585 m
Цуг Казино
Цуг Фридбах
Цуг Обервіль
Роткройц товарний двір
З Ольтену та Базелю
З Берну до Вольхузену
Тунель Лотенбах
36 m
Тунель Гюч
326m
Тунель Музегг
2,107 m
0.0 Люцерн
436 м над р.м.
Тунель Шенхайм
199 m
Люцерн-Феркерсхаус (Музей транспорту)
Брюнігбан
Тунель Шильтеннойне
166 m
Тунель Зебург
113 m
Мегген Центрум
10.7 Мегген
Вальхвіль Херндлі
Мерлішахен
Кюснахт-ам-Рігі
107.2
0.0
Вантажний маршрут з Ріш
19.2
0.0
Іммензе
Тунель Бюль
90m
9.5 Вальхвіль
449 MSL
Тунель Росплаттен
48 m
Тунель Ст. Адріан
65 m
Тунель Руфібах
40 m
Тунель Калькофен
69 m
Тунель Риндельфлух
200 m
Тунель Мюлефлух
192 m
15.8
8.9
8.9 ARB / Арт-Гольдау
SOB до Бібербругг й Рапперсвіль
13.9 Штайнен
17.0 Швиц
Міст Муота
54 m
20.5 Бруннен
Клостербах міст Бруннен
83 m
Тунель Моршах
558 m
Тунель Моршах
1,372 m
Тунель Хохфлух
584 m
Тунель Францискус
193 m
Тунель Фрохальп
2,793 m
Тунель Ельберг
1,987 m
26.6 Зізікон
Тунель Штутцек-Аксенберг
3,375 m
Тунель Штутцек
988 m
Міст Гумпішбах
48 m
Тунель Телльсплатте
171 m
Тунель Аксенберг
1,128 m
Тунель Зульцек
128 m
Стара галерея Груонбах
100 m
Нова галерея Груонбах
98 m
32.3 Флюелен
35.3 Альтдорф
41.6 Ерстфельд
AlpTransit—відгалуження до
будівельного майданчика
Базовий тунель Готтард
46.5 Амстег-Зіленен
Тунель Віндгеллен
183 m
Міст Герстеленбах
127 m
Тунель Брістен
709 m
Міст Інчіройсс
121 m
Тунель Інчі
88 m
50.0 Інчі
Міст Цграггенталь
89 m
Тунель Цграгген
68 m
Тунель Брайтен
57 m
Тунель Майчлінген
74 m
Міст Зеккен
120 m
Галерея Мершлисбах
25 m
54.4 Гуртнеллен
Тунель Хеггерибах
92 m
Тунель Мурен
53 m
Спіральний тунель Пфаффеншпрунг
1,476 m
Вигнутий тунель Леггиштайн
1,090 m
Тунель Мюле
88 m
Тунель Шталох
40 m
Міст Нижній Майенройсс
60 m
Тунель Кірхберг
300 m
Міст Верхній Майенройсс
54 m
Міст Середній Майенройсс
122 m
Тунель Майенкройц
78 m
Галерея Середній Енчигталь
185 m
Галерея Верхній Енчигталь
102 m
Міст Келлербах
70 m
62.8 Вассен
928 м над р.м.
Міст Рорбах
61 m
Тунель Рорбах
230 m
Вигнутий тунель Ваттінген
1,084 m
Тунель Наксберг
1,570 m
70.4 Гешенен
Тунель Готтард
15,003 m
Шеллененбан
Андерматт й Фурка-Оберальп-бан
78.7 Майнтенанче (станція)
Тунель Готтард
15,003 m
86.2 Аїроло
Тунель Драгонер
9 m
Міст Стальведро
83 m
Тунель Стальведро
196 m
93.0 Амбрі-Пьотта
97.8 Роді-Фьєссо
Тунель Даціо
353 m
Спіральний тунель Фреджо
1,568 m
Тунель Артоїто
74 m
Тунель Монте Пьоттіно
147 m
Тунель Пардореа
276 m
Спіральний тунель Прато
1,560 m
Тунель Брошерина
43 m
Міст Польменго
103 m
Тунель Польменго
304 m
106.0 Фаїдо
112.6 Лаворго
Тунель Луме
466 m
Спіральний тунель Пьянотондо
1,508 m
Міст Пьянотондо
111 m
Тунель Тоумікует
72 m
Спіральний тунель Траві
1,547 m
121.7 Джорніко
Міст Нижній Тичино у Джорніко
120 m
Базовий тунель Готтард з Ерстфельд
125.5 Бодіо
Полледжо
Міст Бренно
68 m
131.8 Бьяска
Тунель Крочетто
275 m
Тунель Джустиція
64 m
138.0 Осонья-Крешано
143.5 Кларо
147.3 Кастіоне-Арбедо
Міст Моеза
85 m
150.9 Беллінцона
Тунель Монтебелло
290 m
Тунель Драгоната
30 m
154.0 Джубіаско
Тунель Коста
67 m
A2 Джубіаско
60 m
До Базового тунелю Ченері (з 2019)
156.80 Сант’Антоніно
212 м над р.м.
159.48 Каденаццо
208 м над р.м.
161.04 Каденаццо Овест
203 м над р.м.
Тічино Рьяццино
256 m
163.94 Рьяццино-Куньяско
201 м над р.м.
164.84 Рьяццино
202 м над р.м.
166.57 Гордола
Верцаска
101 m
167.83 Тенеро
203 м над р.м.
Маппо
67 m
Рокка Белла
764 m
171.94 Локарно
205 м над р.м.
На Домодоссола
163.96 Куартіно
166.96 Магадіно-Віра
170.54 Сан Наццаро
172.83 Джерра (Гамбароньо)
173.69 Ранцо-Сант'Аббондіо
175.87
65.57
Піно, Луїно й Оледжо
Міст (східний) Пьянторино
63 m
Міст (західний) Пьянторино
97 m
Тунель Маджагра
102 m
Тунель Прекассино-Маджагра
713 m
Тунель Прекассино
402 m
Міст Робазакко
48 m
Тунель Монте Ченері II
1,692 m
Тунель Монте Ченері I
1,675 m
165.2 Рівера-Біроніко
168.9 Меццовіко
Тунель Молинеро
75 m
174.0 Таверне-Торрічелла
Вантажна лінія на Лугано Ведеджо (відкрито 1977)
A2 Ведеджо
134 m
176.1 Ламоне-Кадемпіно
178.5 Лугано Ведеджо товарний двір
Тунель Массаньо
943 m
180.4 Лугано
FLP до Понте Треза
Міст Тассіно
40 m
Міст Брентіно
69 m
182.8 Лугано-Парадізо
Парадізо
757 m
Тунель Ст.Мартіно
53 m
187.2 Меліде
дамба Меліде
81 m
Міст Біссоне
181 m
Тунель Мароджа
569 m
191.0 Мароджа-Мелано
Тунель Моліно
7 m
194.6 Каполаго-Ріва Сан Вітале
MG до Монте-Дженеросо
198.7 Мендрізіо
Тунель Кольдреріо
96 m
203.5 Балерна
206.2 Кьяссо
Кордон ШвейцаріяІталія
На Мілан

Готтардбан (нім. Gotthardbahn; італ. Ferrovia del Gottardo) — трансальпійська залізниця, кантон Тічино, Швейцарія. Лінія є важливою ланкою міжнародного залізничного сполучення між північною Європою, зокрема Німеччиною, і Італією. Залізнична компанія Готтард (нім. Gotthardbahn-Gesellschaft) — історична приватна залізнична компанія, інвестор будівництва і перший експлуататор лінії.

Мережа Готтардбан складається з таких ліній: Люцерн — Кюснахт — Іммензеє — Гольдау (25,6 км), Цуг — С.-Адрган — Гольдау (16,9 км), Гольдау — Флюелен — Біаска — Белінзона (142,2 км), Белінзона — Лугано — Чіассо (55,3 км), Джубіаско — Магадіна — Італійський кордон до Луїно (21,8 км), гілка Каденаццо — Локарно (12,4 км), всього 274,2 км.

Історія[ред. | ред. код]

Передмова[ред. | ред. код]

До початку роки 1870-их років на півночі Швейцарії існувала значна мережа залізниць, що мала з'єднання з залізницями Німеччини та Франції. На заході, лінія досягла Бригу, у верхів'ях долини Рони, з Лозанни. У центрі півночі, лінії з'єднували Ольтен, Люцерн, Цуг і Цюрих. Але жодна лінія не перетинала Альпи до південної частини Швейцарії до кордону з Італією, і щоб перевезти залізницею пасажирів або вантаж доводилось прямувати через захід або схід Швейцарії, через Мон-Сенісбан, Земмерінгбан або Бреннербан.[1]

Маршрут з півночі на південь через Швейцарію було пропоновано ще в 1848 році, і міжнародна конференція у Берні, 1869 вирішила, що найкращий шлях буде через долини річок Ройс і Тічино, що мають бути пов'язані між собою тунелем під Готтардом, Цим маршрутом користувалися з ХІІІ століття.[1][2]

На будівництво залізниці італійський уряд надав £2,25 мільйона, а німецький і швейцарський по £1,25 мільйона[1]

Будівництво та відкриття[ред. | ред. код]

Будівництво Готтардбану почалася в 1872 році, а перші дистанції від Біаска до Локарно і Лугано до К'яссо були відкриті у 1874.

Залізниця встала до експлуатації 1 червня 1882. На той час тунель Готтард завдовжки 15003 м був найдовшим у світі залізничним тунелем (цей статус отримав тунель Симплон у 1906 році). Незабаром після будівництва, вздовж залізниці були побудовані фортифікаційні споруди (наприклад біля Айроло і Біаска) і також розроблені способи блокування тунелю в разі вторгнення (у тому числі штучний зсув, щоб блокувати південний портал тунелю).

У той же час Ааргауйше Зюдбан (Aargauische Südbahn[de]) відкрило дистанцію Риш — Іммензе. На 1887, було прокладено дистанції Люцерн — Іммензе, і Цуг — Арт-Гольдау.

Швейцарські федеральні залізниці[ред. | ред. код]

Gotthard Railway Company керувала Готтардбаном до 1909 року, коли вона увійшла до складу Швейцарські федеральні залізниці. Це відбулося сім років по створенню цієї державної мережі залізниць, Готтаррдбан був останньою великою залізницею, що увійшла у її склад. У 1922 році вся лінія була електрифікована 15 kV, 16.7 Hz[1]

Гірський рельєф місцевості яким прокладено Готтардбан завжди обмежував швидкість і об'єм перевезень на цій важливій міжнародній трасі, тому у 1996 році було вирішено побудувати новий маршрут по осі Готтард в рамках АльпТранзит проекту, цей проект знаходиться в стадії будівництва[3][4]

Операції[ред. | ред. код]

Послуги[ред. | ред. код]

Готтардбаном прямують вантажні та міжміські пасажирські потяги по всій довжині лінії. Пасажирські поїзди на довгі дистанції включають EuroCity — потяги між Цюрихом і Міланом, ICN і ІК потяги між низкою міст на півночі Швейцарії та деякими станціями в Тічино. Пасажирські потяги, що прямували Готтардбаном в минулому — Trans Europ Express потяги Готтардо, Роланд і Тічино.

Регіональні приміські потяги прямують північними та південними ділянками Готтардбану. На півночі, лінія S2 Stadtbahn Zug діє погодинно між Цугом, Арт-Гольдау і Ерстфельдом, в той час як лінія S3 на S-Bahn Luzern діє погодинно між Люцерном, Арт-Гольдау і Брунненом.

На півдні, Готтардбан обслуговується потягами на лінії S10 оператора Treni Regionali Ticino Lombardia (TILO), що курсують щопівгодини між Беллінцона, Лугано і К'яссо. Потяги по лініям S20 і S30 того же оператора курсують залізницею Готтардбан в області Беллінцона, також потяги мережі S30 прямують до міланського аеропорту Мальпенса.

Крім потягів Швейцарських федеральних залізниць, Готтардбаном з 2001, прямують вантажні потяги Deutsche Bahn AG, по маршруту Німеччина — Італія.

Рухомий склад[ред. | ред. код]

Більшість швейцарських локомотивів були спочатку побудовані для Готтардбану, тому багато з них були іменовані «Gotthardlokomotiven», наприклад, SBB-CFF-FFS C 5/6 «Elephant», Ce 6/8 й Be 6/8 «Krokodil», SBB-CFF-FFS Ae 8/14 («Landilok»), SBB-CFF-FFS Ae 6/6, SBB-CFF-FFS Re 620

На середину 2010-х, для пасажирських перевезень використовуються локомотиви SBB-CFF-FFS Re 420 та SBB-CFF-FFS Re 460. Для вантажних перевезень — SBB-CFF-FFS Re 620 та SBB-CFF-FFS Re 420. До 1300 тонн використовують комбінацію Re 6/6 з Re 4/4 III (цю комбінацію іноді називають Re 10/10). Якщо потяг важче, то використовують локомотив-штовхач.

Планований розвиток[ред. | ред. код]

Існуючий маршрут, з його довгими підйомами і спіральними маршрутами, як і раніше обмежує швидкість і об'єми перевезень на цій важливій міжнародній трасі.тому у 1996 році було вирішено побудувати новий маршрут по осі Готтард в рамках АльпТранзит проекту, цей проект знаходиться в стадії будівництва[3][4]

На 2015, у стадії будівництва, є:

Готтард (базовий тунель) введено в експлуатацію 2017 році, Ченері (базовий тунель) — наприкінці 2019. По відкриттю цих двох тунелів дистанція існуючим маршрутом буде збережена для місцевих пасажирських перевезень[5]

Крім того, в рамках осі Готтард проекту АльпТранзит заплановано новий головним чином тунельний маршрут від Арт-Гольдау до Ерстфельду і розширення існуючого Циммерберг (базовий тунель) на дистанції між Цюрихом і Цугом, але обидва проекти на 2015, в стадії розробки.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Allen, Cecil J. (1958). Switzerland's Amazing Railways. London: Thomas Nelson and Sons. с. 4–6. 
  2. Allen, Cecil J. (1958). Switzerland's Amazing Railways. London: Thomas Nelson and Sons. с. 31. 
  3. а б The Project. AlpTransit Gotthard AG. Архів оригіналу за 2 листопад 2012. Процитовано 21 August 2012. 
  4. а б History. AlpTransit Gotthard AG. Архів оригіналу за 2 січень 2013. Процитовано 21 August 2012. 
  5. Gotthard Base Tunnel, Switzerland. railway-technology.com. SPG Media Limited. Процитовано 28 August 2012. 

Література[ред. | ред. код]

  • Schueler, Judith (2008). Materialising identity: The co-construction of the Gotthard Railway and Swiss national identity. Technology and European History Series, no. 1. Amsterdam: Aksant. ISBN 9789052603025. 

Посилання[ред. | ред. код]