Готтфрід Гансен

Готтфрід Гансен
нім. Gottfried Hansen
Адмірал Гансен (Кіль, 1966).
Народився	8 листопада 1881(1881-11-08) Рендсбург, Шлезвіг-Гольштейн, Німеччина
Помер	16 липня 1976(1976-07-16) (94 роки) Кіль, ФРН
Країна	Німеччина
Діяльність	офіцер
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна
Військове звання	Адмірал
Нагороди	Китайська медаль Рятувальна медаль Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Лицарський хрест 1-го класу ордена Альберта (Саксонія) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці Хрест «За вислугу років» (Пруссія) Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Великий офіцерський хрест ордена За заслуги перед ФРН
Медіафайли у Вікісховищі

Ґоттфрід Гансен (нім. Gottfried Hansen; 8 листопада 1881, Рендсбург — 16 липня 1976, Кіль) — німецький військово-морський діяч, адмірал крігсмаріне.

Біографія

1 січня 1899 року вступив на флот. Пройшов підготовку на навчальному кораблі «Мольтке» та у військово-морському училищі. В 1900/02 роках перебував у плаванні до берегів Східної Азії. З 2 грудня 1902 року — вахтовий офіцер на важкому крейсері «Фрейя», з 12 січня ро 15 листопада 1904 року «Принц Адальберт». З серп. 1911 року артилерійський офіцер на лінійному кораблі «Шлезвіг-Гольштейн». Учасник Першої світової війни, з 1 березня 1914 року — офіцер Адмірал-штабу в штабі 2-ї ескадри, з 6 лютого 1916 року — в штабі командувача розвідувальних сил. 1 жовтня 1918 року очолив відділ Імперського морського управління. Займав керівні посади у Морському керівництві: з 15 липня 1919 року — начальник Центрального відділу, з 15 березня 1931 по 5 січня 1925 року — Відділу озброєнь. З 8 січня 1925 року — командир лінійного корабля «Брауншвейг», з 1 лютого 1926 року — «Шлезвіг-Гольштейн». З 1 жовтня 1926 року — інспектор морської артилерії. 1 жовтня 1928 року призначений начальником військово-морської станції «Остзе». 30 лютого 1932 року вийшов у відставку. В 1938/44 роках видавав щорічний альманах Nauticus.

24 травня 1939 року повернувся на службу. 17 листопада 1941 року призначений керівником навчального штабу ВПС. 30 червня 1943 року переданий в розпорядження начальника Вищого морського командування «Остзе», а 31 липня звільнений у відставку.

Після Другої світової війни створив неофіційну асоціацію ветеранів «Коло Гансена». З 1949 року — засновник і голова Асоціації колишніх професійних військових. В 1950 році неодноразово відправляв уряду і бундестагу меморандуми, в яких вимагав «визнання чистоти німецького вермахту» і його аполітичність, а також амністію для всіх службовців вермахту, засуджених як «так звані воєнні злочинці». Також Гансен активно захищав учасників Липневої змови, яких досі вважали зрадниками. В 1951/56 роках — голова Асоціації німецьких ветеранів. Помер в Кілі. Був похований з військовими почестями на Північному цвинтарі Кіля.

Звання

• Кадет (12 квітня 1898)
• Морський кадет (1 січня 1899)
• Лейтенант-цур-зее (13 вересня 1901)
• Обер-лейтенант-цур-зее (28 березня 1903)
• Капітан-лейтенант (27 січня 1908)
• Корветтен-капітан (12 березня 1915)
• Фрегаттен-капітан (8 березня 1920)
• Капітан-цур-зее (1 червня 1922)
• Контр-адмірал (1 січня 1928)
• Віце-адмірал (1 жовтня 1930)
• Адмірал запасу (30 вересня 1932)
• Адмірал (1 вересня 1942)

Нагороди

• Китайська медаль в бронзі
• Рятувальна медаль
• Орден Червоного орла 4-го класу
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Лицар 1-го класу ордена Альберта (Саксонія) з мечами
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою
• Лицарський хрест королівського ордена дому Гогенцоллернів з мечами (2 вересня 1918)
• Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (1923)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Великий офіцерський хрест ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» (1956)

Література

• Залесский К. А. Кригсмарине. Военно-морской флот Третьего рейха. — Москва : Яуза, Эксмо, 2005. — 638 с. — (Энциклопедия Третьего рейха) — 5000 прим. — ISBN 5-699-10354-6.
• Dermot Bradley (Hrsg.), Hans H. Hildebrand, Ernest Henriot: Deutschlands Admirale 1849—1945. Die militärischen Werdegänge der See-, Ingenieur-, Sanitäts-, Waffen- und Verwaltungsoffiziere im Admiralsrang. Band 2: H–O. Biblio Verlag. Osnabrück 1989. ISBN 3-7648-1499-3. S. 17–18.
• Rangliste der Deutschen Reichsmarine, Hrsg.: Reichswehrministerium. E.S. Mittler & Sohn. Berlin 1929. S. 39.
• Berthold J. Sander-Nagashima: Die Bundesmarine 1950 bis 1972. Konzeption und Aufbau. Oldenbourg Wissenschaftsverlag, 2006, ISBN 978-3-486-57972-7, S. 24f.
• Jürgen Förster: Die Wehrmacht im NS-Staat. Eine strukturgeschichtliche Analyse. Oldenbourg Wissenschaftsverlag. 2007. ISBN 978-3-486-58098-3. Fn. 134 (S. 128).
• Norbert Frei: Vergangenheitspolitik. Die Anfänge der Bundesrepublik und die NS-Vergangenheit. C. H. Beck. 1996. ISBN 3-406-41310-2. S. 209, 223.
• Peter Reichel: Vergangenheitsbewältigung in Deutschland. Die Auseinandersetzung mit der NS-Diktatur in Politik und Justiz. C. H. Beck. 2007. ISBN 978-3-406-45956-6. S. 99. eingeschränkte Vorschau in der Google-Buchsuche.