Готфрід Буйонський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Готфрід
Готфрід
Готфрід
Герб Єрусалимського королівства
Захисник Гробу Господнього
22 липня 1099 — 18 липня 1100
Наступник: Балдуїн I
 
Народження: 1060[1][2][…]
Булонь-сюр-Мер
Смерть: 18 липня 1100(1100-07-18)
Єрусалим
Поховання: Храм Гробу Господнього
Релігія: католик
Рід: Фландрська
Батько: Євстахій II
Мати: Іда Лотаринзька

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Го́тфрід (лат. Godefridus; бл. 1060(1060)18 липня 1100) — один із керівників Першого хрестового походу (10961099), перший правитель Єрусалимського королівства (10991100). Граф Булонський (10761096), герцог Нижньої Лотарингії (10871096). Представник франкського Фландрського дому. Народився у Булоні. Молодший син булонського графа Євстахія II і лотаринзької принцеси Іди. Брат булонських графів Євстахія III і Балдуїна I. Разом із родичами і васалами відгукнувся на заклик папи Урбана II допомогти православним Візантії у звільнені Святої Землі від мусульманського гніту. Продав власні володіння, зокрема Буйонський замок, що взяти участь у військовому паломництві. Очолив один із підрозділів хрестоносців Першого хрестового походу. Після тривалої облоги відвоював Антіохію у турків-сельджуків (1097—1098). Героїчно відзначився при звільненні Єрусалиму, першим здобувши міські мури (1099). Проголошений правителем міста, але відмовився прийняти корону там, де Христос носив терновий вінець. Задовільнився титулом князя (лат. princeps) та захисника Святого Гробу (лат. Advocatus Sancti Sepulchri). Розбив війська Фатимідського халіфату при Аскалоні (1099). Помер у Єрусалимі. Похований у Базиліці Святого Гробу. Його спадок перейшов до брата Балдуїна I, який прийняв титул короля Єрусалиму. Визначна постать історії християнства та лицарства. Один із дев'яти достойників, наднаціональний герой, взірець для європейського воїнства середньовіччя і нового часу.

Імена[ред. | ред. код]

  • Готфрід Буйонський, або Бульйонський (лат. Godefridus Bullionensis, Goderfridus de Bullion) — за назвою Буйонського замку, який він продав єпископу, щоб взяти участь у Хрестовому поході.
  • Готфрід Булонський — за назвою батьківського Булонського графства.
  • Готфрід Єрусалимський — за назвою Єрусалимського королівства, першим правителем якого він став у 1099 р.
  • Готфрід V Лотаринзький — за номером правителя і назвою герцогства Нижньої Лотарингії, спадкоємцем якого він став у 1087 р.[4].
  • Годфруа, Жоффруа (фр. Godefroy), Годефройд (давньофр. Godefroid)

Біографія[ред. | ред. код]

Готфрід народився близько 1061 року. Він був другим сином булонського графа Євстахія II Довгобородого і його другої дружини, лотаринзької принцеси Іди, доньки Годфрід III Бородатого[5][6]. Готфрід мав старшого брата Євстахія ІІІ, майбутнього булонського графа, та молодшого Балдуїна I, майбутнього першого короля Єрусалима.

Його дядько, брат матері, Ґодфрід IV Лотаринзький) був бездітним і зробив Готфріда своїм спадкоємцем. У 1089 році, після смерті дядька, у віці 15 років, Готфрід стає герцогом Нижньої Лотарингії. Герцогство відігравало важливу роль у ті часи, воно слугувало своєрідним буфером між королівством Франція та німецькими землями, та охоплювало більшу частину сучасної Бельгії.

Готфрід був блакитнооким і мав русяву бороду; вирізнявся надзвичайною фізичною силою — класичний образ лицаря. Його простота і твердість у прийнятті рішень та реалізації планів, невибагливість, привітність із васалами були відомі всім. Абсолютно щира побожність контрастувала з духовними прагненнями більшості великих феодалів того часу, які більше турбувалися про послаблення ролі церкви і з жадобою поглядали на монастирські землі. Саме ця риса висунула Готфріда на чільну роль на останньому етапі Першого Хрестового походу (1096 — 1099).

Перший хрестовий похід[ред. | ред. код]

Проголошення Готфріда правителем Єрусалима

З 7 червня 1099 року брав участь у облозі Єрусалима. 15 липня керував останнім штурмом міста на північному сході. Його облогова башта першою досягла стін міста, з якої він у супроводі брата Євстахія і фламандських лицарів Летальда і Енгельберта з Турная першим увірвався у Єрусалим. У боях на стіні він зазнав поранення, але встановив прапор з хрестом на єрусалимських мурах. Це неймовірно підбадьорило хрестоносців, які навипередки заходилися штурмувати стіни і того ж дня успішно захопили Святе місто.

22 липня 1099 року проголошений королем. Проте він відмовився від золотої корони оскільки не хотів носити золотого вінця там, де Цар царів носив терновий вінець. Тому він був проголошений правителем Єрусалимського королівства з титулом «Захисник Гробу Господнього»[7].

12 серпня 1099 року розбив 20-тисячну армію Фатимідів у битві при Аскалоні.

Готфрід Буйонський помер 18 липня 1100 року. Тіло його було поховане на Голготі, поблизу Гробу Господнього, у Базиліці Святого Гробу.

Титули[ред. | ред. код]

  • Godefridus Lotharingiæ dux (Готфрід, герцог Лотарингії) — у Вільгельма Тірського[8]

Сім'я[ред. | ред. код]

Докладніше: Фландрський дім

Родовід[ред. | ред. код]

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
8. Балдуїн II, булонський граф
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
4. Євстахій I, булонський граф
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
9. Аделіна, голландська графиня
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
2. Євстахій II, булонський граф
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
10. Ламберт I, лувенський граф
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
5. Матильда, лувенська графиня
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
11. Герберга, лотаринзька герцогиня
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
1. Готфрід, князь Єрусалиму
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
12. Гоцело I, лотаринзький герцог
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
6. Годфрід III, лотаринзький герцог
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
3. Іда, лотаринзька герцогиня
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
7. Дода
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Італійський поет Торквато Тассо зробив Ґотфріда Булонського героєм своєї поеми «Звільнений Єрусалим», написаної у 1559—1575 роках.

Пам'ятники Ґотфріду Булонському встановлені на Королівській площі в Брюсселі та у його рідному місті Булонь-сюр-Мер.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118718266 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. CONOR.Sl
  3. Папський університет святого Томи Аквінського — 1577.
  4. Murray 2000. p. 20.
  5. Butler, Alban; Burns, Paul (2000). Butler's Lives of the Saints. Continuum International Publishing Group. с. 93. ISBN 0-86012-253-0. 
  6. Godefroi de Boulogne (І). Foundation for Medieval Genealogy. 2007-05-14. Процитовано 2008-11-23. 
  7. Whitworth Porter (2013). A History of the Knights of Malta. Cambridge Library Collection - European History. Cambridge University Press. с. 18. ISBN 9781108066228. Процитовано 20 May 2014. 
  8. William of Tyre I. XVII, p. 45, III.XXIII, p. 146, and IX.V, p. 370.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Готфрід Буйонський