Готфрід Бульйонський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ґотфрід Булонський
фр. Godefroi de Bouillon
Ґотфрід Булонський
Ґотфрід (фреска Джакомо Якеріо, бл. 1420; Салуццо, замок Манта, Італія)
Armoiries de Jérusalem.svg

Час на посаді:
22 липня 1099 — 18 липня 1100
НаступникБалдуїн I

Час на посаді:
1089 — 1096
ПопередникКонрад
НаступникГенріх I Лімбурзьский

Народився1060[1][2]
Булонь-сюр-Мер
Помер18 липня 1100
Єрусалим, Єрусалимське королівство
БатькоЄвстахій II
МатиІда Лотаринзька
БратиЄвстахій III, Балдуїн I
Релігіяримо-католик

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Ґотфрід Булонський[3] (фр. Godefroi de Bouillon, нід. Godfried van Bouillon; близько 1060, Булонь — 18 липня 1100, Єрусалим) — Граф Булонський (10761096), герцог Нижньої Лотарингії (10871096), один з керівників Першого хрестового походу 10961099 на Схід, після захоплення Єрусалиму був проголошений правителем Єрусалимського королівства1099), відмовившись коронуватися в місті, де Христос був коронований терновим вінцем; Готфрід замість королівського титулу прийняв титул барона та «Захисника Гробу Господнього» (лат. Advocatus Sancti Sepulchri).

Життєпис[ред. | ред. код]

Ґотфрід Булонський. Жеста Maître du Roman de Fauvel, 1330 рік

Ґотфрід Булонський народився близько 1061 року, був другим сином Євстахія II графа Булонського та Іди Лотаринзької, дочки Годфрід III Бородатого[4]. У нього був старший брат Євстахій III та молодший — Балдуїн I.

Його дядько, брат матері, Ґодфрід IV Лотаринзький) був бездітним і зробив Ґотфріда своїм спадкоємцем. У 1089 році, після смерті дядька, у віці 15 років, Ґотфрід стає герцогом Нижньої Лотарингії. Герцогство відігравало важливу роль у ті часи, воно слугувало своєрідним буфером між королівством Франція та німецькими землями, та охоплювало більшу частину сучасної Бельгії.

Ґотфрід був блакитнооким і мав русяву бороду; вирізнявся надзвичайною фізичною силою — класичний образ лицаря-нормана. Його простота і твердість у прийнятті рішень та реалізації планів, невибагливість, привітність із васалами були відомі всім. Абсолютно щира побожність контрастувала з духовними прагненнями більшості великих феодалів того часу, які більше турбувалися про послаблення ролі церкви і з жадобою поглядали на монастирські землі. Саме ця риса висунула Ґотфріда на чільну роль на останньому етапі Першого Хрестового походу (1096 — 1099).

Після захоплення Єрусалиму хрестоносцями Ґотфрід був проголошений 22 липня 1099 року королем. Проте Ґотфрід відмовився від золотої корни оскільки не хотів носити золотого вінця там, де Цар царів носив терновий вінець. Тому він був проголошений правителем Єрусалимського королівства з титулом «Захисник Гробу Господнього»[5].

Ґотфрід Булонський помер 18 липня 1100 року. Тіло його було поховане на Голготі, поблизу Гробу Господнього.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Італійський поет Торквато Тассо зробив Ґотфріда Булонського героєм своєї поеми «Звільнений Єрусалим», написаної у 1559—1575 роках.

Пам'ятники Ґотфріду Булонському встановлені на Королівській площі в Брюсселі та у його рідному місті Булонь-сюр-Мер.

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118718266 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б CONOR
  3. Мирослав Трофимук. [Еволюція естетичних та ідейних поглядів Іринея Фальковського на прикладі поезій раннього та пізнього періодів творчості]. Інститут літератури імені Тараса Шевченка НАН України «Слово і час». 2013. №4
  4. Butler, Alban; Burns, Paul (2000). Butler's Lives of the Saints. Continuum International Publishing Group. с. 93. ISBN 0-86012-253-0. 
  5. Whitworth Porter (2013). A History of the Knights of Malta. Cambridge Library Collection - European History. Cambridge University Press. с. 18. ISBN 9781108066228. Процитовано 20 May 2014. 

Посилання[ред. | ред. код]