Гошів (Калуський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Гошів
В'їзна брама Монастирський комплекс, селоГошів.jpg
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район Калуський район
Громада Долинська громада
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1464
Населення 1885
Площа 69,3 км²
Густота населення 27,2 осіб/км²
Поштовий індекс 77520
Телефонний код +380 3477
Географічні дані
Географічні координати 49°02′05″ пн. ш. 23°53′16″ сх. д. / 49.03472° пн. ш. 23.88778° сх. д. / 49.03472; 23.88778Координати: 49°02′05″ пн. ш. 23°53′16″ сх. д. / 49.03472° пн. ш. 23.88778° сх. д. / 49.03472; 23.88778
Водойми Свіча, Лужанка
Місцева влада
Адреса ради 77520, Івано-Франківська обл., Калуський р-н, с.Гошів, вул. Шевченка, 19
Карта
Гошів. Карта розташування: Україна
Гошів
Гошів
Гошів. Карта розташування: Івано-Франківська область
Гошів
Гошів
Мапа

CMNS: Гошів у Вікісховищі

Го́шів — село Долинської громади Калуського району Івано-Франківської області України.

Історія[ред. | ред. код]

Старовинне село Гошів знаходиться на відстані 10 км від міста Долина.

( рік заснування 1393) 1397 року Владислав, король польський, дарує своєму слузі Михайлові Волошину село Гошів. Грамота має два варіанти, написані кирилицею i латинкою. Її копія зберігається у Львівському історичному архіві, ф. 129, оп. 1, в'язка 6, од. зб. 6.

В 1509 р. вперше згадується місцевий монастир, фундамент якого розкопано влітку 2016 р[1].

У податковому реєстрі 1515 року в селі документується відсутність попа (отже, уже тоді була церква) і 3 лани (близько 75 га) оброблюваної землі[2].

У 1939 році в селі проживало 1650 мешканців (1495 українців, 10 поляків, 60 латинників, 80 євреїв і 5 німців та інших національностей)[3].

Мы. Лодыславъ. бь̃е мати король польскїй литовскїй и рускїй и всемогїй здѣлалъ государъ знаемо вынымаемо нашимъ. листомъ кто колы нанъ узрить илы пакъ услышытъ аже (М)михайло (В)волошынъ сосвоєю братїєю на имѧ (К)кериломъ и (Ю)юрїємъ ите панове чимъ послужилы намъ вѣрни и возрѣвшы наихъ вѣрною службу и хотѧчи. а жебы тымъ лѣпїй намъ инашымъ дѣтемъ нашимъ и щадкомь послужилы оны и̇̄ ихъ дѣти и̇̄ ихъ щадкове оставлѧемъ и установлѧемо ихъ. идаемъ и̇ дѣлне своимъ сѣло под Жыдачевѣмъ * рѣцѣ на (С)свѣчи у порѣчы на полѧ (Г)гошова злѣсомъ и споліомъ и зводою и совсѣми ужыткы и граныцамы како извѣку вселѧкъ селу тому навѣкы вѣчнїи̇̄ волны продати и̇̄ объменѧты за лѣпшїи̇̄ ужыткы обротыты надѣютъ памѧтаты дорослымъ дѣтемъ и̇̄ нашымъ наслѣдникомъ и намѣстныкомъ отымъ всѣмъ ограныцахъ вѣтвѣцкихъ копїемъ дарѣ копїемъ даръ приноситы крѣпость и помощъ нашому лысту и нашой печати казенной, и превѣсыти унашомъ городѣ, илы въ мѣстѣ Жыдачевѣ, мѣсѧца, августа, 31. днѧ подлеты рождества Христова —-—-—-—- тисѧща. (І.С.)

М. М. Пещак, Грамоти XIV ст. / Упорядк., вст. ст., ком. i слов.-покаж., К., 1974. С. 118-149

Чудовою окрасою Гошева є гора, що піднімається щораз вище до висоти 483 м і в цьому місці дуже стрімко падає до р. Лужанки. По обидва боки повиростали височенні і крислаті буки (звідси і назва Бучина), а де-не-де стрункі вічнозелені смереки. Поруч гора-сусідка Кичерка (534 м), а на південний захід за широкою долиною Свічі здіймаються один за одним пасма зелених Карпат. Це одне з найкращих місць у Галицькому підгір’ї. Село складається з таких урочищ: Загайківці, Вільшина, Чорний Ділок, Підполина, Возничне, Дворище, Городище, Закопачка, Качурівщина, Зарінок, Стара дорога, Оболоня, Пастівник, Боканя, Погорілець, Луги, Широка вулиця. Назви вулиць, урочищ походили від місця знаходження чи від того, що є у даній місцевості. Через село пливуть гірські річки Лужанка і Свіча. Вони стають повноводними у дощовий період, найбільше весною. Катастрофічні повені трапляються досить часто.Точного твердження про походження назви села немає. Є такі думки, що вона походить від слів Госта, Гоща. Довгий час в деяких джерелах побутувала думка, що назва села походить від родини Гошовських. Проте ця родина більше причетна до заснування монастиря, про який перша згадка у 1570 році. Є думка дослідника Белея, що назва села походить від особового імені Гош, яке і в наш час вживається в Болгарії. У різних грамотах кінця ХІV століття маємо згадки про село Гошів, яке вперше згадується у 1393 році. Проте, можливо, що тут жили люди і раніше. І не сотні, а тисячі років, про що свідчать численні знаряддя праці і залишки людської діяльності у селі Гошів – Городище, яке було відоме ще у ІХ-ХІ століттях. Вдруге у джерелах Гошів згадується у 1494 році. За даними 1515 року окремими гніздами привілейованих родин ще староруського походження був Гошів на 3-х ланах.

Кожного, хто проїздив селом, привертає до себе увагу гора, на якій вже здалеку видно велику муровану церкву, а біля неї монастир та інші будівлі. Саме у цій церкві знаходиться чудотворна ікона Божої Матері, тому мабуть цю гору здавна називають “Ясною Горою”. Історична згадка про перше заснування монастиря у Гошеві – 1570 рік. У монастирі була бібліотека, у якій зберігалися книги від 1848 року, всі українські книги та часописи, в яких описувалися різні випадки про зцілення від хвороб. Хворі видужували перед чудотворною іконою Богоматері. Сюди йшли люди не тільки з Галичини, а й з інших куточків країни. Під час війни монастир і церква були зруйновані, а у 1950 році їх закрили.


Новітня історія Гошівського монастиря бере початок у 1987 році. У грудні 1989 року монастир був повернутий його законним власникам – Чину СВВ. Почалося відродження монастиря, проведені ремонтні, оздоблювальні і реставраційні роботи. Освячення відродженої церкви відбулося у 1996 році. Монастир у с.Гошів визнано пам’яткою архітектури.


У Гошеві є також жіночий монастир Згромадження Cестер Пресвятої Родини. Камінь під будову нової Гошівської жіночої обителі посвятив наш земляк, Глава УГКЦ Блаженний Мирослав-Іван кардинал Любачівський.

Побудована нова парафіяльна церква св. Миколая, яка освячена у 2001 році. Довгі роки парохом села був отець Василь Лесів (помер у 2011 році), який вніс великий вклад у розвиток духовності, якого ще у підпіллі висвятив єпископ УГКЦ Софрон Дмитерко.

На роздоріжжі Болехів – Долина у 1941 році була висипана громадою села могила борцям за волю України. Посвячена священиком сільської парафії Соколовським та монахами Гошівського монастиря, могила являла собою земляний зрізаний наверху конус, обкладений дерном, увінчаний дубовим хрестом-кругляком з корою розміром 6 м на З м з табличкою з написом “Борцям за волю України”. Могила знищена у 1960 році. На цьому місці у 1990 році з ініціативи громади села висипано нову символічну могилу – пам‘ятник борцям за волю України.

Село газифіковане, до багатьох будинків підведена вода.

У підніжжі Ясної Гори на кошти меценатів Долинщини у 2000 році встановлено статую Божої Матері, авторами якої є скульптор Василь Ярич і архітектор Роман Козій. У селі біля  сільради є пам’ятник загиблим на фронтах Другої світової війни та Хрест жертвам голодомору в Україні в 1932-1933 рр. Повстанська могила насипана на сільському цвинтарі. Тут також знаходиться могила родин священників Горникевичів і Щуровських та сестер згромадження Пресвятої Родини. Окремий цвинтар є на Ясній Горі, де похоронені монахи отців Василіян. Дубові хрести встановлені в урочищах Вільшина і Підполина – на місці загибелі повстанців, а також у Чорному Ділку – на місці заснування першого монастиря.

В листопаді 2014 року біля могили Січових Стрільців встановлено пам’ятний знак Небесній Сотні.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1842 особи, з яких 902 чоловіки та 940 жінок.[4]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1906 осіб.[5]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]

Мова Відсоток
українська 99,68 %
російська 0,11 %
білоруська 0,05 %
єврейська 0,05 %

Сучасність[ред. | ред. код]

Гошівський монастир
Водяний млин, Гошів,
Ротонда на Ясній Горі в Гошові

Тут розташований Гошівський монастир отців Василіян і церква Преображення Господнього на Ясній Горі у с. Гошеві заснований у 1570 році. Є місцем паломництва християн з різних країн світу, які йдуть сюди, щоб помолитися чудотворній іконі Божої Матері.

20 травня 2012 року під час ювілейної ХХ молодіжної пішої прощі Стрийської єпархії до Гошівської чудотворної ікони Богородиці встановлено рекорд України — у пішому ході взяли участь 15027 осіб у вишиванках. Досягнення зафіксоване «Книгою рекордів України»[7][8][9].

В селі зберігся водяний млин.



Відомі люди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Розкопали підтвердження віку Гошівського монастиря. Архів оригіналу за 27 серпня 2016. Процитовано 26 серпня 2016. 
  2. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 167 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
  3. Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 20 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
  4. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Івано-Франківська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019. 
  5. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Івано-Франківська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019. 
  6. Розподіл населення за рідною мовою, Івано-Франківська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019. 
  7. Молодіжна проща до Гошівської чудотворної Ікони Богородиці увійшла у Книгу рекордів України. Архів оригіналу за 31 травня 2012. Процитовано 23 травня 2012. 
  8. Під час прощі до Гошева встановлено рекорд — найбільше людей у вишиванках[недоступне посилання з травня 2019]
  9. http://www.sambir.in.ua/news/news_94/
  10. Hoszów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 168. (пол.) — S. 168. (пол.)