Грабовецький Володимир Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Володимир Васильович Грабовецький
Grabovetsky.jpg
Народився 24 липня 1928(1928-07-24)
смт Печеніжин, Коломийський р-н, Івано-Франківська обл.
Помер 4 грудня 2015(2015-12-04) (87 років)
Івано-Франківськ
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Alma mater Львівський державний університет імені Івана Франка
Галузь наукових інтересів історія
Заклад Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор історичних наук
Нагороди
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «Знак Пошани»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «Ветеран праці»
Заслужений діяч науки і техніки України Відмінник освіти України Відмінник освіти України

Володи́мир Васи́льович Грабове́цький (24 липня 1928, Печеніжин — 4 грудня 2015, Івано-Франківськ) — український вчений, історик. Доктор історичних наук (1968), професор (1980). Заслужений діяч науки і техніки України (1995), двічі відмінник освіти України (1997, 2000), почесний професор кафедри українознавства Українського державного університету (м. Москва, 2003), почесний доктор Ужгородського національного університету (2005), почесний професор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (2007), почесний завідувач кафедри історії України Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, почесний член 12 наукових і освітньо-громадських товариств, нагороджений 35 урядовими та громадськими і вузівськими почесними грамотами і дипломами.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 24 липня 1928 у селищі Печеніжин Коломийського району Івано-Франківської області в сім'ї селянина-ткача, учасника національно-визвольних змагань 19181920 років.

Початкову освіту здобув у рідному селі, навчався у Коломийській українській гімназії (1939), малій Духовній семінарії у Львові (19421944), у Винниківській середній школі робітничої молоді (19461947), закінчив історичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка (1952), після чого вчителював у Винниках.

У Винниках академік Володимир Грабовецький провів найкращі роки життя — юність (19421956). Відомий вчений жив і навчався тут, а потім працював учителем, завучем, директором Винниківської середньої школи робітничої молоді, вивчав історію Винник, брав участь у місцевих шевченківських вечорах.

З нагоди відзначення 20-річчя з часу створення Винниківського історико-краєзнавчого музею і вагомий внесок в дослідження історії Винник, 7 липня 2011 В. Грабовецькому було присвоєно звання Почесний громадянин Винників.

Про перебування В. Грабовецького у Винниках згадує відомий винниківчанин пан Ярослав Шпаківський: «Я ж пригадую, коли Грабовецький вперше приїхав у Винники, то привертав увагу своєю колоритністю. Адже він мав вбрання справжнього гуцула, топірець і капелюх із пір'ям. Тому люди відразу ж звертали на нього увагу, а діти репетували із захопленням „Гуцул“! А ще пан Грабовецький мав велике бажання співати у церкві, тому приходив до мого батька додому, щоб опанувати знання дяківства, церковного співу, тощо. Батько терпляче передавав йому своє вміння. Був певний період, коли майбутній академік, заробляючи на кусень хліба, торгував у нашому місті газованою водою. А я, малий хлопчина, допомагав йому в цьому».

З 1953 працював старшим науковим співробітником відділу історії України Інституту суспільних наук АН УРСР у Львові.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Науково-педагогічна діяльність Грабовецького поділяється на два періоди — львівський та івано-франківський.

22 роки працював у Львові (19531975). З 1975 року працює в Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника, з 1990 сімнадцять років очолював кафедру історії України.

1958 року захистив кандидатську, а 1968 — докторську дисертації. Отримав наукове звання старшого наукового співробітника (1962).

Опублікував понад 1000 наукових і науково-популярних праць, серед яких 45 монографій (зокрема, «Західно-Українські землі в період народно-визвольної війни 1648—1654 рр.» — К.: Наукова думка, 1972. — 194 с.), 75 окремих видань, 900 статей з історії України, в тому числі і Прикарпаття, автор шести опублікованих «Нарисів історії Прикарпаття» (19921995) та трилогії «Ілюстрована історія Прикарпаття» (20022004), дві монографії про життя і творчість та вшанування Маркіяна Шашкевича і Тараса Шевченка (20062007).

П'ятдесят років досліджував наукову проблему «Карпатське опришківство XVI—XIX ст.» та життя і діяльність легендарного героя України Олекси Довбуша, видав про нього 150 праць і протягом півстоліття збирав історико-літературно-мистецькі експонати, на базі яких спромігся відкрити Івано-Франківський державний історико-меморіальний музей Олекси Довбуша (1995). Крім того, був ініціатором і організатором встановлення пам'ятника і пам'ятних місць на місці, де народився і загинув народний герой (1971, 1980, 1988), організував музей історії міста Івано-Франківська та музей кафедри історії України в Інституті історії і політології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Наукові праці друкувалися в ряді країн Європи і Америки. Володимир Грабовецький створив Прикарпатську історичну школу.

Нагороди та відзнаки[ред.ред. код]

Володимир Грабовецький нагороджений медалями, в тому числі Медаллю Макаренка (1988), срібною медаллю з нагоди відзначення тисячоліття християнства в Україні (1988) та золотою медаллю з нагоди 2000-ліття Різдва Христового (2000).

Ухвалою Президента АНВШ України від 19 грудня 2004 року за монографію «Ілюстрована історія Прикарпаття» присуджена академіку Володимиру Грабовецькому премія (номінація «Монографія»).

Лауреат премії імені Івана Вагилевича (1991), імені Івана Крип'якевича (1998), імені Василя Стефаника (2001).

Почесний громадянин десяти міст і сіл Прикарпаття та Львівщини за написання монографій з історії цих населених пунктів.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]