Грабовський Борис Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Грабовський Борис Павлович
Grabovsky borys.jpg
Народився 26 травня 1901(1901-05-26)
Тобольськ, Російська імперія
Помер 13 січня 1966(1966-01-13) (64 роки)
м. Фрунзе, Киргизстан
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність інженер
Галузь фізика, радіоелектроніка

Грабовський Борис Павлович (26 травня 1901, Тобольськ, Російська імперія — 1966, Фрунзе, Киргизька РСР, зараз столиця Киргизстану — Бішкек.) — український винахідник, син відомого українськогог поета-революціонера Павла Арсенійовича Грабовського. Запатентував, реалізував на практиці, продемонстрував електронну систему телебачення, за допомогою якої, вперше в світі, здійснив безпровідну передачу на відстань рухомого зображення.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у Тобольську, де в царському засланні перебував його батько. Після смерті Павла Грабовського (1902 р.) сім'я переїхала до Одеси, потім — до Харкова, а пізніше — вимушено в глуху тоді Середню Азію. На початку 1917 р. Грабовські оселилися в киргизькому селищі Токмак. У 20-х роках Борис навчався у дворічній спеціальній школі в Ташкенті, куди його направили як талановитого хлопця. Згодом він поступив на підготовчий курс Середньоазіатського університету. У цьому закладі Борис Грабовський одночасно працював лаборантом, займався дослідженнями з фізики. Тут, а потім в Саратові та знову в Ташкенті він почав працювати над питаннями телебачення. Потім Борис Павлович тяжко хворів, а одужавши, переїхав з родиною до Фрунзе, де мешкала його мати. Працював, закінчив університет, продовжував займатися винахідництвом. Побудував малолітражний гелікоптер, трикрилий планер, сконструював прилад для орієнтації сліпих, апарат для глухонімих. Запатентовану ним ідею отримання катодного променя було успішно використано в Інституті електрозварювання. Про це писав йому особисто директор Борис Патон.

І все-таки визнання Бориса Грабовського як винахідника електронного телебачення сталося. 23 грудня 1963 р. Борис Грабовський дістав листа з Державного комітету з радіоелектроніки, в якому зазначалося: «Ваш пріоритет на одержання рухомого зображення за допомогою „Апарата для електронної телескопії“ незаперечний, а факт видачі патенту юридично скріплює пріоритет за авторами винаходу».

У 1965 р. Борису Грабовському було присвоєно звання заслуженого винахідника Узбекистану. А 1977 р. у Ташкенті засновано Музей електронного телебачення імені Бориса Грабовського. Є музей імені Бориса Грабовського і в Тюменському індустріальному інституті, а також у селі Пушкарному (тепер Грабовському) на Сумщині.

В 2003 році на факультеті радіоелектроніки Вінницького національного технічного університету була створена фотогалерея видатних вчених - піонерів радіо з описом їх досягнень. Українські вчені М.Д.Пильчиков та Б.П.Грабовський представлені разом з Максвелом, Герцом, Марконі, Тесла, Поповим , Пильчиковим.

Піонери електронного телебачення[ред.ред. код]

Про піонерів електронного телебачення: Історія виникнення електронного телебачення

Необхідно зазначити, що доля Б. Грабовського в молоді роки нагадує долю Г. Марконі - занадто молоді,мається на увазі, для тих справ, які вони вирішували. Вони просто не знали, що це неможливо зробити,і тому вони робили це,фанатики своєї ідеї, винахідники, ентузіасти та дуже добрі організатори, обоє без вищої освіти, але в питаннях їхніх ідей вони були на рівніз вченими. В ашкентському Середньоазіатському університеті Борис познайомився з професором Г.Поповим. В його науковій бібліотеці були праці Б. Розинга в галузі електронної телескопії, з якими ознайомився допитливий юнак. Ідея передачі зображення на відстань надзвичайно його захопила . У 1919—1923 роках український винахідник розробив, сконстроював та виготовив електронну передавальну трубку «Електронний комутатор», за що був нагороджений грошовою премією. На отриману премію Б.Грабовський вирішив відвідати друзів у Харкові та тітку, яка мешкала в Саратові. Борис дуже хотів навчатися, але знань було не достатньо. Тітка познайомила його з репетитором математики та фізики М. Піскуновим. Згодом вони подружились і Борис ознайомив його зі своєю ідеєю "дальнобачення". Для розробки схемних рішень був залучений радіоаматор, інженер В. Попов. Результатом їхньої спільної роботи став проект телеустановки, яку Борис Грабовський назвав «радіотелефот». 9 листопада 1925 року Б.Грабовський в співавторстві з своїми однодумцями Н.Піскуновим та В.Поповим подали документи на патентування повністю електронного ТБ. Патент № 5592 отримали 30 червня 1928 року. А далі були експерименти, висновки експертної комісії, і знову — робота над вдосконаленням телеобладнання. До роботи було залучено молодого дослідника — лаборанта І. Бєлянського із Середньоазіатської станції зв'язку.

На початку 1928 року Б.Грабовський та його помічник І.Білянський змонтували та налагодили електронне ТБ під назвою «Радіотелефот». Першою картинкою, переданою в сусіднє приміщення на відстань 7 метрів, було рухоме зображення руки дружини, яка допомагала в проведенні дослідів. 26 липня та 4 серпня 1928 року у м. Ташкенті відбулась публічна демонстрація ТБ та приймання науковою комісією на чолі з головою, професором університету Златоврацьким. На зеленому екрані приймальної трубки діаметром 12 см спостерігали пішоходів, трамвай, що перетинав площу та обличчя людини, в якому всі впізнали І.Білянського, який здіймав та одягав кашкета, повертав голову, ворушив губами. Зображення було стійким та чітким, але на нього час від часу накладались чорно-білі смуги, як результат впливу іскрових завад від електричного та автомобільного транспоту. Безпровідне передавання рухомих зображень здійснювалось на відстані десятків метрів. Це вперше у світі, «у прямому ефірі» за допомогою безпровідного електронного методу, транслювалося рухоме зображення. Проведені досліди були зафіксовані кінохронікою.[1]

Борисові Грабовському було запропоновано продемонструвати апаратуру в Москві. Після її пересилки виявилось, що вся вона розтрощена. Нового удару завдали ідеологи механічної системи телебачення, які назвали «телефот» Грабовського безперспективним.1931 р. Борис Грабовський намагався ще раз переконати всіх у доцільності свого винаходу, але марно.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]