Грабовський Борис Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Грабовський Борис Павлович
Grabovsky borys.jpg
Народився 26 травня 1901(1901-05-26)
Тобольськ, Російська імперія
Помер 13 січня 1966(1966-01-13) (64 роки)
м. Фрунзе, Киргизстан
Громадянство СРСР СРСР
Галузь фізика, радіоелектроніка

Грабовський Борис Павлович (26 травня 1901, Тобольськ, Російська імперія — 1966, Фрунзе, Киргизька РСР) — український винахідник, син відомого поета-революціонера Павла Арсенійовича Грабовського. Запатентував, реалізував на практиці, продемонстрував електронну систему телебачення, за допомогою якої, вперше в світі, здійснив безпровідну передачу на відстань рухомого зображення.

Біографія[ред.ред. код]

Про піонерів електронного телебачення: Історія виникнення електронного телебачення

Народився у Тобольську, де в царському засланні перебував його батько. Після смерті Павла Грабовського (1902 р.) сім'я переїхала до Одеси, потім — до Харкова, а пізніше — вимушено в глуху тоді Середню Азію. На початку 1917 р. Грабовські оселилися в киргизькому селищі Токмак. У 20-х роках Борис навчався у дворічній спеціальній школі в Ташкенті, куди його направили як талановитого хлопця. Згодом він поступив на підготовчий курс Середньоазіатського університету. У цьому закладі Борис Грабовський одночасно працював лаборантом, займався дослідженнями з фізики. Тут він познайомився з професором Г.Поповим. В його науковій бібліотеці були праці Бориса Розинга в галузі електронної телескопії, з якими ознайомився допитливий юнак. Ідея передачі зображення на відстань надзвичайно захопила Бориса. У 1921 -1923 роках український винахідник розробив, сконстроював та виготовив електронну передавальну трубку "Електронний комутатор", за що отримав премію. Подальша робота над винайденням електронного телебачення показала, що Грабовському бракує знань. Він поїхав до Саратова, де мешкала його тітка. Вона познайомила винахідника з викладачами математики М. Піскуновим і фізики В. Поповим. Результатом їхньої спільної роботи став проект телеустановки, яку Борис Грабовський назвав «радіотелефот». 9 листопада 1925 року Б.Грабовський в співавторстві з своїми однодумцями Н.Піскуновим та В.Поповим подали документи на патентування повністю електронного ТБ. Патент № 5592 отримали 30 червня 1928 року.[1] А далі були експерименти, висновки експертної комісії, і знову — робота над вдосконаленням телеобладнання. До роботи було залучено молодого дослідника — лаборанта І. Бєлянського із Середньоазіатської станції зв'язку.

26 липня та 4 серпня 1928 р. Узбецька столиця — Ташкент. Комісія під керівництвом професора університету Златоврацького приймала експеримент, який здійснювали Грабовський і Бєлянський. Експеримент вдався: на маленькому екранчику всі побачили лице Бєлянського, який здіймав та одягав кашкета, пішоходів, трамвай, що перетинав площу. Це вперше у світі за допомогою безпровідного електронного методу транслювалося рухоме зображення.

Борисові Грабовському було запропоновано продемонструвати апаратуру в Москві. Після її пересилки виявилось, що вся вона розтрощена. Нового удару завдали ідеологи механічної системи телебачення, які назвали «телефот» Грабовського безперспективним.

1931 р. Борис Грабовський намагався ще раз переконати всіх у доцільності свого винаходу, але марно. Після таких ударів долі Борис Павлович тяжко хворів, а одужавши, переїхав з родиною до Фрунзе, де мешкала його мати. Працював, закінчив університет, продовжував займатися винахідництвом. Побудував малолітражний гелікоптер, трикрилий планер, сконструював прилад для орієнтації сліпих, апарат для глухонімих. Запатентовану ним ідею отримання катодного променя було успішно використано в Інституті електрозварювання. Про це писав йому особисто директор Борис Патон.

І все-таки визнання Бориса Грабовського як винахідника електронного телебачення сталося. 23 грудня 1963 р. Борис Грабовський дістав листа з Державного комітету з радіоелектроніки, в якому зазначалося: «Ваш пріоритет на одержання рухомого зображення за допомогою „Апарата для електронної телескопії“ незаперечний, а факт видачі патенту юридично скріплює пріоритет за авторами винаходу».

У 1965 р. Борису Грабовському було присвоєно звання заслуженого винахідника Узбекистану. А 1977 р. у Ташкенті засновано Музей електронного телебачення імені Бориса Грабовського. Є музей імені Бориса Грабовського і в Тюменському індустріальному інституті, а також у селі Пушкарному (тепер Грабовському) на Сумщині.

Похований у столиці Киргизстану — Бішкеку.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
  • Мащенко І. Творець «електронної музи»: 26 трав. 2001 р.- 100 років від дня народж. Б. Грабовського // Дзеркало тижня.- 2001.- 26 трав.-1 черв.- С. 18.
  • Шевчук В. Борис Грабовський і виникнення телебачення // Світ фізики.- 1999.- № 1.- С. 10-13.
  • Шендеровський В. Українці у світовій науці: До 100-річчя від дня народж. Бориса Грабовського / В. Шендеровський, В. Козирський, Н. Форостяна // Фізика.- 2001.- № 14.- С. 7-8.

Посилання[ред.ред. код]