Гравілат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гравілат
Geum coccineum
Geum coccineum
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Дводольні (Dicotyledoneae)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Розоцвіті (Rosales)
Родина: Розові (Rosaceae)
Підродина: Розанні (Rosoideae)
Триба: Colurieae (Colurieae)
Рід: Гравілат (Geum)
L.
Види
Див.текст
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Geum
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Geum
EOL logo.svg EOL: 29918
IPNI: 33812-1
ITIS logo.svg ITIS: 24644
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 3761
Geum triflorum
Geum urbanum
Geum montanum

Гравіла́т, Гребі́нник (лат. Géum) — рід багаторічних рослин родини Розові (Rosaceae), зустрічається на всіх континентах, крім Антарктиди. Гравілат яскраво-червоний (Geum coccineum) та ряд інших видів розводять як декоративні рослини.

Ботанічний опис[ред. | ред. код]

Багаторічні лугові, рідше лісові рослини.

Прикореневі листки великі, перисто-лопатеві або перисто-розсічені; стеблові — майже сидячі, здебільшого тричі надрізані; верхівкові — маленькі, цілісні.

Квітки жовті, білі, рожеві, червоні або помаранчеві, широко розкриті, зібрані по 3-10 штук у зонтичні або волотисті суцвіття. Чашечка та віночок вільні, п'ятичленні. Запилюється комахами.

Насіння з хвостиком, загнутим гачком на кінці, легко відпадають від квітів.

Цвіте в кінці весни — початку літа.

Поширення і екологія[ред. | ред. код]

Поширені у помірному поясі на всіх континентах, окрім Антарктиди.

У культурі розмножуються поділом кущів або насінням.

До ґрунтів невибагливі, однак погано розвиваються на вологих та закислених.

Хімічний склад рослинної сировини[ред. | ред. код]

Кореневища гравілату містять дубильні речовини.

Практичне використання[ред. | ред. код]

Корені містять ефірну олію, що надає їм ароматичної гіркоти, що схоже на гвоздику. Корені викопують напровесні до початку цвітіння, сушать лише на повітрі, оскільки при термічній сушці ефірна олія випаровується. Через це зберігають коріння гравілату також у герметично закритих посудинах.

Порошок гравілату вживається як пряну присмаку до страв, соусів, підлив, ароматизації алкогольних напоїв.

З цього кореня женуть «гвоздикову воду». [1]

Види[ред. | ред. код]

Рід налічує близько 50 видів, деякі з них:[2][3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976 — 168 с. — С.152
  2. Види Гравілату за даними сайту Единбурзького королівського ботанічного саду
  3. Гравілат на сайті EOL

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]