Гральний бізнес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ігрові автомати в Лас-Вегасі

Гра́льний бі́знес — діяльність, пов'язана із влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), букмекерських контор, тоталізаторів, гральних автоматів за грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (крім державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій формі — поза банківськими установами або у майновій формі на місці. Казино, інші гральні місця (дома) повинні займати окремі приміщення або будівлі та мати гральний зал для відвідувачів (крім гральних автоматів та більярдних столів).

В США[ред. | ред. код]

Правове регулювання грального бізнесу завжди входило і входить в компетенцію влади штату, федеральна влада, як правило, цьому не перешкоджає. Про це, зокрема, говорить глава 15 (параграф 3001) Зводу законів Сполучених Штатів Америки, згідно з якою питання визначення видів азартних ігор, організація та проведення яких допускається в межах штатів, а також вік учасників азартних ігор знаходиться у веденні штатів. Федеральна влада в регулювання грального бізнесу втручалися всього кілька разів. У 1951 році в країні приймається закон «Про транспортування ігрових пристроїв», в 1961 році - закон «Про подорожі», в 1970 році - закон «Про незаконний гральний бізнес» та у 2000 році - закон «Про скачки». Так, наприклад, відповідно до закону «Про транспортування ігрових пристроїв» (закон Джонсона) забороняється переміщення ігрових автоматів між штатами, в яких вони знаходяться під забороною. Крім цього закон передбачає проходження процедури реєстрації всіх компаній виробників і продавців грального обладнання, що здійснюють свою діяльність на території Сполучених Штатів Америки в міністерстві юстиції США.

У деяких штатах гральною діяльністю можуть займатися лише представники корінного населення Америки - індіанці. Казино в індіанських резерваціях починають з'являтися з 1989 рокув, після того, як 17 жовтня 1988 року Конгрес США прийняв закон про регулювання гральної діяльності індіанських племен, що встановив мінімальні обмеження на зайняття гральним бізнесом.

Казино легально діють в штаті Невада (у всіх населених пунктах, включаючи Лас-Вегас, Ріно і Карсон-Сіті), а також в Атлантік-Сіті (Нью-Джерсі) і в штаті Арканзас. [5] Крім цього, на всій території країни працюють гральні заклади в індіанських резерваціях (більше 300 казино), що, однак, має і негативні наслідки. Частина плавучих казино розташована по річці Міссісіпі і її притоках, з великих морських портів постійно ходять круїзні лайнери з казино на борту.

До 1994 року практично всі штати легалізували ті чи інші форми азартних ігор. Казино, як і інший гральний бізнес, повністю заборонений лише в 2-х штатах: Юта і Гаваї.

В Україні[ред. | ред. код]

15 травня 2009 року в Україні Верховна рада приймає Закон України «Про Заборону грального бізнесу в Україні».

У законі уточнюється термін гральний бізнес, до якого відносять діяльність з організації, проведення та поданням можливості доступу до азартних ігор у казино, на ігрових автоматах, комп'ютерних симуляторах, у букмекерських конторах, в інтерактивних закладах, в інтернет казино незалежно від місця розташування сервера.

У березні 2017 року, за результатами опитування, проведеного соціологічною групою Рейтинг, лише 17% вважають, що заборона грального бізнесу виявився успішним, 71% українців вважає, що він виявився швидше або повністю неуспішним.

З моменту набуття чинності закону про заборону, гральний бізнес в Україні не перестав існувати, на початок 2017 року на Україні склалася парадоксальна ситуація: юридично гральний бізнес в країні заборонений, але фактично, він процвітає у вигляді «Лото Маркет», залів «Національної Лотереї», «Інтернет-клубів» та «Інтернет-кафе» під прикриттям вищих посадових осіб правоохоронних органів.

У Казахстані[ред. | ред. код]

У Казахстані з 1 квітня 2007 року набрав чинності закон «Про гральний бізнес», згідно з яким у всіх містах (виняток становлять Капчагай і Щучинськ) закриті всі казино та ігрові автомати. У 2008 році відкрилося перше легальне казино Казахстану, що розташувалося в гральну зону в Капчагай. Станом на середину 2010 року вже в обох гральних зонах працюють кілька казино.

В Росії[ред. | ред. код]

У Росії в першу половину 2000-х років спостерігався справжній бум грального бізнесу - в країні функціонувало близько тисячі казино. Проте 20 грудня 2006 року в Росії був прийнятий Федеральний Закон № 244 про регулювання грального бізнесу, згідно з яким всі заклади, що надають сервіс азартних ігор (крім лотерейних і букмекерських контор), повинні були бути винесені з міст в чотири спеціальні гральні зони: Янтарна (Калінінградська область), Сибірська Монета (Алтайський край), Примор'я (Приморський край) і Азов-Сіті (Краснодарський край, Ростовська область).

Так як з 1 липня 2009 року Федеральний Закон РФ № 244 повністю вступив в силу, казино не змогли легально існувати ніде в Росії, крім гральних зон. На момент закриття грального бізнесу в Москві працювало 33 казино.

Нелегальні казино[ред. | ред. код]

З 1 липня 2009 року в Російській Федерації у всіх регіонах, включаючи Москву і Санкт-Петербург, частина казино повністю перейшла на нелегальне становище. У деяких регіонах були випадки відкриття нових підпільних казино.

На практиці це не призвело до їх закриття, а лише змусило перейти казино в тінь і використовувати протекцію впливових силових структур, яким платяться кошти за прикриття.

Практика виявила чотири основних варіації нелегального казино:

  • «Інтернет-клуб», хоча власне доступ в мережу Інтернет присутній як такий лише в малій частині зазначених закладів.
  • «Стимулююча лотерея». Дана схема використовує незамкнені лазівку в законі, що дозволяє використовувати лотерейне обладнання (яким є перероблені ігрові автомати) для розіграшу для кожного гравця індивідуально. Існує 2 варіанти реалізації:
    • Звичайна лотерея + стимулююча лотерея: новому гравцеві пропонується купити на 100-500 рублів лотерейних квитків і та ж сума «набивається» на автомат.
    • Якщо діє єдиний податок на поставлений дохід, то на практиці використовується схема «Купіть коробку сірників за 100 рублів - отримаєте 100 очок».
  • Полулотерейний автомат: береться котушка або подібний пристрій з машиночитаному лотерейними «квитанціями» ( «квитки» не зберігається в пам'яті комп'ютера, щоб не було явного протиріччя із законодавством). *Гравцеві видається зображення, аналогічне ігровому автомату.
  • Підпільне казино як таке.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Ковтун Євгеній. Правове регулювання грального бізнесу в Україні та іноземних державах. — ЗАО «И-Г-РОК». 2008. ISBN 978-966-2063-07-3

Література[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]