Граматична форма

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Граматична форма слова — це засіб вираження граматичного значення, показник граматичних значень[1]. Найчастіше виражає одне граматичне значення або й кілька якась морфема, наприклад: закінчення в іменника в українській мові (може бути родовий відмінок однини (доро́ги) і називний відмінок множини (батьки́, дороги́)), -s в дієслів у англійській (третя особа однини теперішній час (reads, writes)).

Проте не можна ототожнювати граматичну форму з морфемою — вона визначається з усього слова взагалі. Прикладами граматичних форм можуть бути закінчення (пиш-у, несл-а), афікси (розоряти — розорити), наголос (голови́ — го́лови), службові слова (пішов би, через ліс), суплетивні форми (брати — взяти), порядок слів у реченні (Сміх викликає гнів. — Гнів викликає сміх.), чергування звуків (перемога — перемозі), чи взагалі контекст (Голова зборів сказала). Граматичне значення і граматична форма нероздільні: не може бути граматичного значення, яке б не виражалося граматичною формою, і навпаки, немає таких граматичних форм, які не виражали б певного граматичного значення. Граматичне значення і граматична форма взаємно зумовлені і визначають одне одне, тому граматична форма становить єдність граматичних значень слова і способів його вираження[2].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Сучасна українська мова: Підручник/О. Д. Пономарів, В. В.Різун. — 3-тє вид., перероб. — К.:Либідь, 2005. — 488 с.
  2. Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. — К.: Вища школа, 1985.