Грамофон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Грамофон початку XX ст. в краєзнавчому музеї в Ужгороді
Ранній зразок фонографу з Історичного музею м. Херефорд, Техас.


Грамофон (від грец. грец. Γράμμα — запис, φωνή — звук) — прилад, перша система запису і відтворення звуку, з плоского диску, на відміну від грамофона, котрий записував на циліндрі. Це видозміна винайденого в 1877 році Едісоном фонографа, вперше зроблена Емілем Берлінером, який в тому ж році отримав патент на грамофон (26 вересня 1887). Для записування і відтворення звуків використовує ебонітові (каучукові) диски. Грамофонна голка, прикріплена до вібруючої мембрани, яка приймає звуки, наносить на диск відповідні спіральні риси та заглиблення. При обертанні диска за допомогою годинникового механізму голка рухається по спіральній канавці диска і викликає відповідні коливання вібруючої платівки: весь комплекс записаних звуків відтворюється з точністю. Патефонну платівку не можна використовувати на грамофоні, бо напрямок ходу патефонної голки йде від центру до краю платівки. Платівки, їх типи, тісно пов'язані зі звукознімальним приладом.

Грамофонна платівка програється у звичному нині напрямку - від краю платівки до її центру.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Аполлонова Л. П., Шумова Н. Д. Механическая звукозапись. — Энергия, 1978. — 232 с.
  • Дегрелл Л. Проигрыватели и грампластинки. — Радио и связь, 1982. — 176 с.
музика Це незавершена стаття про музику.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.