Гранатове дерево

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гранат
Pomegranate flower and fruit.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Миртоцвіті (Myrtales)
Родина: Плакунові (Lythraceae)
Підродина: Гранатові (Punicoideae)
Рід: Гранат (Punica)
Види
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Punica
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Punica
EOL logo.svg EOL: 71220
IPNI: 25518-1
ITIS logo.svg ITIS: 27277
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 22662

Грана́т, або гранатове дерево (Punica), — рід чагарників та невеликих дерев родини гранатових (Punicaceae). Плід має назву гранат.

Етимологія[ред. | ред. код]

Слово гранат походить, мабуть, через німецьке посередництво (нім. Granatapfel, сер.-в.-нім. granat) від лат. (malum) granatum («яблуко зернисте»)[1].

Походження[ред. | ред. код]

Ботанічною батьківщиною гранатового дерева вважають Іран (Персію) та землі Закавказзя. Гранат і досі росте там у дикому стані. З сивої давнини гранатові дерева вирощували в країнах Середземномор'я, у Криму, в Середній Азії. Окрім цих районів, гранатові дерева акліматизовані в країнах Центральної Америки.

Географічне поширення та походження[ред. | ред. код]

Існує 2 види — гранат звичайний (Punica granatum) та гранат протопуніка (Punica protopunica) — ендемік острова Сокотра в Індійському океані, який має рожеві квітки та не такі солодкі плоди.

У культурі лише гранат звичайний. Останнім часом культура граната поширена по всій земній кулі в тропіках та субтропіках широкою смугою від 41 ° південної широти до 41 ° північної широти. Його вирощують в Афганістані, країнах Близького Сходу, Ірані, Іспанії, Італії, Греції, на КавказіАзербайджані, Вірменії та Грузії), в Україні — у Криму, також в Португалії, Таджикистані, Узбекистані, Франції, країнах колишньої Югославії. У Росії гранат культивують у районі Сочі і на території Південного Дагестану.

Рід Punica L. виник у дуже віддалені геологічні часи: кінець крейдяного періоду та початок третинного[2].

Біологічні властивості[ред. | ред. код]

Гранат — невелике дерево з розлогою кроною та темно-зеленим листям. Квітки червоні і яскраво виділяються на зеленому тлі. Квітки і плоди співіснують на одному дереві, позаяк період квіткування розтягнутий.

Рослина світлолюбна, потребує яскравого освітлення. За нестачі світла гранат не цвіте. Плід — кулястий, вкритий шкіряною оболонкою різного забарвлення, на верхівці залишок квітки. Кулька плоду розділена всередині на 6-12 гнізд з численним насінням у гранчастій червонуватій м'якоті[3].

Штучно виведені гібриди з білою м'якоттю взагалі без насіння й з різним ароматом[3].

Застосування[ред. | ред. код]

Гранатовий сік корисний при недокрів'ї, відвар шкірки застосовують при лікуванні опіків шкіри та розладах шлунку.

М'якоть плода використовують для приготування салатів, гарнірів, різноманітних соусів до страв із риби та м'яса, тонізуючих напоїв. Плоди містять багато цукру, танін, вітамін С.

Гранат на підвіконні та в зимових садах[ред. | ред. код]

Незважаючи на вимоги до яскравого освітлення, дерева граната вирощують і на підвіконні, і в зимових садах. Узимку рослина потребує додаткового освітлення, а також підживлення добривами.

Гранат у Карпатах[ред. | ред. код]

Поблизу закарпатського міста Виноградів на Чорній горі є плантація граната. 2012 року було отримано перший урожай.[4].

Догляд за карликовим гранатом[ред. | ред. код]

Освітлення[ред. | ред. код]

Гранатове дерево світлолюбне, йому підходить будь-яке вікно, крім північного. З весни й до осені гранатове дерево можна виставляти на свіже повітря.

Душ для листя[ред. | ред. код]

У спекотні літні дні листя гранатового дерева потрібно щодня обприскувати.

Добриво[ред. | ред. код]

У період вегетації гранатове дерево потрібно підгодовувати кожні 10 днів, з серпня підгодівлю припиняють. Для підгодівлі використовують органічне добриво.

Шкідники[ред. | ред. код]

Нерідко карликове гранатове дерево стає жертвою павутинного кліща або щитівки. Першою ознакою ураження павутинним кліщем є біла павутина на рослині. Якщо виявлено таку проблему, потрібно терміново підвищити рівень вологості повітря. Можна рясно обприскати рослину граната з розпилювача, а потім обернути його прозорим поліетиленом і залишити так на кілька діб. Щитівку видно неозброєним оком, тому її просто збирають руками, а листя граната обробляють міцним розчином мила і спирту. Після цього гранатове дерево поміщають у місце з більш прохолодною температурою і більш високою вологістю.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.
  2. Розанов Б.С. Культура граната в СССР. — Сталинабад, 1961.
  3. а б Рябоконь А. А. «Справочник лекарственных растений», Харьков, 2005, с. 281
  4. А на Чорній горі дозрівають екзоти…, «Зелене Закарпаття», 2012


Посилання[ред. | ред. код]