Гранд-тур (велоспорт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

У шосейному велоспорті під Гранд-туром розуміють одну з трьох великих європейських професійних поетапних гонок: Тур де Франс, Джиро д'Італія та Вуельту Іспанії. Разом вони називаються гранд-турами, і всі три гонки схожі за форматом, адже вони є багатотижневими з щоденними етапами. Вони мають особливий статус у регламентаціях UCI: на гранд-турах розподіляється більша кількість очків Світового туру UCI, ніж на інших гонках, і вони є єдиними поетапними гонками, яким дозволено тривати більше 14 днів. Тур де Франс - найстарший та найбільш престижний серед трьох з точки зори накопичення очок для гонщиків, а також є найбільш відомою у світі велогонкою, тоді як Джиро д'Італія зазвичай вважається другою за значенням. Тур, Джиро та Чемпіонат світу з шосейних велогонок складають Потрійну корону велоспорту.

Опис[ред. | ред. код]

У своїй поточній формі гранд-тури проводяться протягом трьох послідовних тижнів та зазвичай включають два "дні відпочинку" наприкінці першого та другого тижнів. Етапи є сумішшю довгих гонок з масовим стартом (що іноді включають підйоми та спуски з гір та пагорбів; інші є пласкими етапами, що надають перевагу тим, хто володіє спринтерським фінішем), а також індивідуальні та командні гонки з роздільним стартом та не змагальні виставкові дні та дні відпочинку. На відміну від більшості одноденних гонок, етапи на гранд-турах зазвичай менше 200 кілометрів завдовжки.

Полеміка часто оточує питання щодо того, які команди будуть запрошені на захід. Зазвичай UCI (Міжнародний союз велосипедистів) надає перевагу на участь високорейтинговим професійним командам, тоді як організатори гранд-турів часто бажають, що участь взяли команди, що базуються в їх країнах, або такі, що навряд викличуть полеміку. З 2005 по 2007 рік організатори приймали усі команди UCI ProTour, залишаючи лише дві вайлд-кард команди на гранд-тур. Однак Unibet, команді ProTour, якій за нормальних умов була гарантована участь, була заборонена участь в усіх трьох гранд-турах через закони про рекламу азартних ігор. У 2008 році, після багаточисельних допінгових скандалів, деякі команди відмовилися від участі в гранд-турах: Astana не змагалася на Тур де Франс 2008, а Team Columbia не змагалася на Вуельті Іспанії 2008. З 2011 року за правилами Світового туру UCI, всім командам ProTour гарантовано місце в усіх трьох заходах, та вони є зобов'язаними брати участь.

Нагороди включають індивідуальну генеральну класифікацію, командну класифікацію, гірську класифікацію, очкову класифікацію, а також часто молодіжну класифікацію в додаток до інших менш відомих класифікацій. Найбільш конкурентними є індивідуальна генеральна класифікація (генеральна класифікація Тур де Франс, генеральна класифікація Джиро д'Італія та генеральна класифікація Вуельти Іспанії); класифікація гірського короля (гірська класифікація Тур де Франс, гірська класифікація Джиро д'Італія та гірська класифікація Вуельти Іспанії); та очкова класифікація (очкова класифікація Тур де Франс, очкова класифікація Джиро д'Італія та очкова класифікація Вуельти Іспанії). Тільки три гонщики виграли усі три в одній гонці: Едді Меркс на Джиро д'Італія 1968 та Тур де Франс 1969, Тоні Ромінгер на Вуельті Іспанії 1993 та Лоран Жалабер на Вуельті Іспанії 1995.

Дуже рідко велогонщики їдуть усі три гранд-тури в один рік; у 2004 році 474 велогонщика стартували в як мінімум одному з гранд-турів, 68 з них проїхали два гранд-тури, і тільки два велогонщика стартували на усіх трьох гранд-турах. Не є незвичним для спринтерів та їх розвізників, які не збираються закінчувати кожну гонку, стартувати на кожному гранд-турі та націлюватися на перемоги на етапах до того, як пройдуть найбільш складні етапи. Алессандро Петаккі та Марк Кавендіш стартували на всіх трьох гранд-турах у 2010 та 2011 роках відповідно, так само, як і їх улюблені гонщики-помічники. Обидва гонщики в обидва роки доїхали до кінця тільки Тур де Франс.

Протягом років 32 гонщики проїхали усі три гранд-тури в один рік. Серед них лише Адам Хансен зробив це п'ять разів. Маріно Лехаррета зробив це чотири рази, Бернардо Руїс - три рази, Едуардо Чозас та Карлос Састре - по двічі кожний, і більше 27 гонщиків робили це досягнення по одному разу.

Єдиними гонщиками, які фінішували в першій десятці кожного з трьох турів протягом одного року, є Рафаель Жеміньяні у 1955 році та Гастоне Ненчіні у 1957 році.

Правила UCI[ред. | ред. код]

В рамках Світового туру UCI гранд-тури дають більше очок, ніж інші гонки; переможець Тур де Франс отримує 200 очок, а переможці Джиро та Вуельти отримують по 170 очок, тоді як інші гонки дають по 100 очок максимум. Гранд-тури мають особливий статус в питаннях тривалості: їм дозволено тривати від 15 до 23 днів.

Деталі останніх версій[ред. | ред. код]

Джиро д'Італія (2017)

  • Дати: 5–28 травня 2017
  • Переможець у генеральній класифікації:
    Нідерланди Том Дюмулен (NED)

Тур де Франс (2017)

Вуельта Іспанії (2017)

  • Дати: 19 серпня-10 вересня 2017
  • Переможець у генеральній класифікації:
    Велика Британія Кріс Фрум (GBR)

Переможці гранд-турів[ред. | ред. код]

Рік Jersey pink.svg Джиро д'Італія Jersey yellow.svg Тур де Франс Jersey red.svg Вуельта Іспанії
1903 почався у 1909 році Франція Моріс Гарен почався у 1935 році
1904 Франція Анрі Корне
1905 Франція Луї Труссельє
1906 Франція Рене Поттьє
1907 Франція Люсьєн Петі-Бретон (1/2)
1908 Франція Люсьєн Петі-Бретон (2/2)
1909 Італія Луїджі Ганна (ITA) Люксембург Франсуа Фабер ( LUX)
1910 Італія Карло Галетті (ITA) (1/3) Франція Октав Лапіз ( FRA)
1911 Італія Карло Галетті (ITA) (2/3) Франція Гюстав Гаррігу ( FRA)
1912 Італія Team Atala (ITA) (Карло Галетті (3/3),
Джованні Мікелетто та Еберардо Павезі)
Бельгія Оділь Дефрей ( BEL)
1913 Італія Карло Оріані (ITA) Бельгія Філіпп Тіс ( BEL) (1/3)
1914 Італія Альфонсо Кальцоларі (ITA) Бельгія Філіпп Тіс ( BEL) (2/3)
1915 Змагання не проводились Змагання не проводились
1916
1917
1918
1919 Італія Костанте Джирарденго (ITA) (1/2) Бельгія Фірмен Ламбо ( BEL) (1/2)
1920 Італія Гаетано Беллоні (ITA) Бельгія Філіпп Тіс ( BEL) (3/3)
1921 Італія Джованні Брунеро (ITA) (1/3) Бельгія Леон Сьйор ( BEL)
1922 Італія Джованні Брунеро (ITA) (2/3) Бельгія Фірмен Ламбо ( BEL) (2/2)
1923 Італія Костанте Джирарденго (ITA) (2/2) Франція Анрі Пеліссьє ( FRA)
1924 Італія Джузеппе Енрічі (ITA) Італія Оттавіо Ботеккья (ITA) (1/2)
1925 Італія Альфредо Бінда (ITA) (1/5) Італія Оттавіо Боттекья (ITA) (2/2)
1926 Італія Джованні Брунеро (ITA) (3/3) Бельгія Люсьєн Бюйсс ( BEL)
1927 Італія Альфредо Бінда (ITA) (2/5) Люксембург Ніколя Франц ( LUX) (1/2)
1928 Італія Альфредо Бінда (ITA) (3/5) Люксембург Ніколя Франц ( LUX) (2/2)
1929 Італія Альфредо Бінда (ITA) (4/5) Бельгія Моріс Де Веле ( BEL)
1930 Італія Луїджі Маркізіо (ITA) Франція Андре Ледюк ( FRA) (1/2)
1931 Італія Франческо Камуссо (ITA) Франція Антонен Мань ( FRA) (1/2)
1932 Італія Антоніо Пезенті (ITA) Франція Андре Ледюк ( FRA) (2/2)
1933 Італія Альфредо Бінда (ITA) (5/5) Франція Жорж Спеше ( FRA)
1934 Італія Леарко Гуерра (ITA) Франція Антонен Мань ( FRA) (2/2)
1935 Італія Васко Бергамаскі (ITA) Бельгія Ромен Мас ( BEL) Бельгія Густаф Делор (BEL) (1/2)
1936 Італія Джино Барталі (ITA) (1/5) Бельгія Сільвер Мас ( BEL) (1/2) Бельгія Густаф Делор (BEL) (2/2)
1937 Італія Джино Барталі (ITA) (2/5) Франція Роже Лапебі ( FRA) Змагання не проводились
1938 Італія Джованні Валетті (ITA) (1/2) Італія Джино Барталі (ITA) (3/5)
1939 Італія Джованні Валетті (ITA) (2/2) Бельгія Сільвер Мас ( BEL) (2/2)
1940 Італія Фаусто Коппі (ITA) (1/7) Змагання не проводились
1941 Змагання не проводились Іспанія Хуліан Беррендеро (ESP) (1/2)
1942 Іспанія Хуліан Беррендеро (ESP) (2/2)
1943 Змагання не проводились
1944
1945 Іспанія Деліо Родрігес (ESP)
1946 Італія Джино Барталі (ITA) (4/5) Іспанія Далмасіо Лангаріка (ESP)
1947 Італія Фаусто Коппі (ITA) (2/7) Франція Жан Робік ( FRA) Бельгія Едвард ван Дійк ( BEL)
1948 Італія Фьоренцо Маньї (ITA) (1/3) Італія Джино Барталі ( ITA) (5/5) Іспанія Бернардо Руїс (ESP)
1949 Італія Фаусто Коппі (ITA) (3/7) Італія Фаусто Коппі ( ITA) (4/7) Змагання не проводились
1950 Швейцарія Хуго Коблет (SUI) (1/2) Швейцарія Фердінанд Кюблер ( SUI) Іспанія Еміліо Родрігес (ESP)
1951 Італія Фьоренцо Маньї (ITA) (2/3) Швейцарія Хуго Коблет ( SUI) (2/2) Змагання не проводились
1952 Італія Фаусто Коппі (ITA) (5/7) Італія Фаусто Коппі ( ITA) (6/7)
1953 Італія Фаусто Коппі (ITA) (7/7) Франція Луїсон Бобе ( FRA) (1/3)
1954 Швейцарія Карло Клерічі (SUI) Франція Луїсон Бобе ( FRA) (2/3)
1955 Італія Фьоренцо Маньї (ITA) (3/3) Франція Луїсон Бобе] ( FRA) (3/3) Франція Жан Дотто ( FRA)
1956 Люксембург Шарлі Голь (LUX) (1/3) Франція Роже Валковяк ( FRA) Італія Анджело Контерно ( ITA)
1957 Італія Гастоне Ненчіні (ITA) (1/2) Франція Жак Анкетіль ( FRA) (1/8) Іспанія Хесус Лороньо (ESP)
1958 Італія Ерколе Бальдіні (ITA) Люксембург Шарлі Голь ( LUX) (2/3) Франція Жан Стаблінскі ( FRA)
1959 Люксембург Шарлі Голь] (LUX) (3/3) Іспанія Федеріко Баамонтес (ESP) Іспанія Антоніо Суарес (ESP)
1960 Франція Жак Анкетіль (FRA) (2/8) Італія Гастоне Ненчіні ( ITA) (2/2) Бельгія Франс Де Мулдер ( BEL)
1961 Італія Арнальдо Памбьянко (ITA) Франція Жак Анкетіль ( FRA) (3/8) Іспанія Анхеліно Солер (ESP)
1962 Італія Франко Бальмамьйон (ITA) (1/2) Франція Жак Анкетіль ( FRA) (4/8) Німеччина Руді Альтіг ( GER)
1963 Італія Франко Бальмамьйон (ITA) (2/2) Франція Жак Анкетіль ( FRA) (6/8) Франція Жак Анкетіль ( FRA) (5/8)
1964 Франція Жак Анкетіль (FRA) (7/8) Франція Жак Анкетіль ( FRA) (8/8) Франція Раймон Пулідор ( FRA)
1965 Італія Вітторіо Адорні (ITA) Італія Феліче Джимонді ( ITA) (1/5) Німеччина Рольф Вольфсхоль ( GER)
1966 Італія Джанні Мотта (ITA) Франція Люсьєн Емар ( FRA) Іспанія Франсіско Габіка (ESP)
1967 Італія Феліче Джимонді (ITA) (2/5) Франція Роже Пінжон ( FRA) (1/2) Нідерланди Ян Янссен ( NED) (1/2)
1968 Бельгія Едді Меркс (BEL) (1/11) Нідерланди Ян Янссен ( NED) (2/2) Італія Феліче Джимонді ( ITA) (3/5)
1969 Італія Феліче Джимонді (ITA) (4/5) Бельгія Едді Меркс ( BEL) (2/11) Франція Роже Пінжон ( FRA) (2/2)
1970 Бельгія Едді Меркс (BEL) (3/11) Бельгія Едді Меркс ( BEL) (4/11) Іспанія Луїс Оканья (ESP) (1/2)
1971 Швеція Гьоста Петтерссон (SWE) Бельгія Едді Меркс ( BEL) (5/11) Бельгія Фердінанд Браке ( BEL)
1972 Бельгія Едді Меркс (BEL) (6/11) Бельгія Едді Меркс ( BEL) (7/11) Іспанія Хосе Мануель Фуенте (ESP) (1/2)
1973 Бельгія Едді Меркс (BEL) (9/11) Іспанія Луїс Оканья (ESP) (2/2) Бельгія Едді Меркс ( BEL) (8/11)
1974 Бельгія Едді Меркс (BEL) (10/11) Бельгія Едді Меркс ( BEL) (11/11) Іспанія Хосе Мануель Фуенте (ESP) (2/2)
1975 Італія Фаусто Бертольйо (ITA) Франція Бернар Тевене ( FRA) (1/2) Іспанія Агустін Тамамес (ESP)
1976 Італія Феліче Джимонді (ITA) (5/5) Бельгія Люсьєн Ван Імпе ( BEL) Іспанія Хосе Песарродона (ESP)
1977 Бельгія Мішель Поллентір (BEL) Франція Бернар Тевене ( FRA) (2/2) Бельгія Фредді Мартенс ( BEL)
1978 Бельгія Йохан Де Майнк (BEL) Франція Бернар Іно ( FRA) (2/10) Франція Бернар Іно ( FRA) (1/10)
1979 Італія Джузеппе Саронні (ITA) (1/2) Франція Бернар Іно ( FRA) (3/10) Нідерланди Йоп Зутемелк ( NED) (1/2)
1980 Франція Бернар Іно (FRA) (4/10) Нідерланди Йоп Зутемелк ( NED) (2/2) Іспанія Фаустіно Руперес ( ESP)
1981 Італія Джованні Баттальїн (ITA) (2/2) Франція Бернар Іно ( FRA) (5/10) Італія Джованні Баттальїн ( ITA) (1/2)
1982 Франція Бернар Іно (FRA) (6/10) Франція Бернар Іно ( FRA) (7/10) Іспанія Маріно Лехаррета ( ESP)
1983 Італія Джузеппе Саронні (ITA) (2/2) Франція Лоран Фіньйон ( FRA) (1/3) Франція Бернар Іно ( FRA) (8/10)
1984 Італія Франческо Мозер (ITA) Франція Лоран Фіньойн ( FRA) (2/3) Франція Ерік Каріту ( FRA)
1985 Франція Бернар Іно (FRA) (9/10) Франція Бернар Іно ( FRA) (10/10) Іспанія Педро Дельгадо ( ESP) (1/3)
1986 Італія Роберто Вісентіні (ITA) США Грег Лемонд ( USA) (1/3) Іспанія Альваро Піно ( ESP)
1987 Ірландія Стівен Роуч (IRL) (1/2) Ірландія Стівен Роуч ( IRL) (2/2) Колумбія Луїс Еррера ( COL)
1988 США Ендрю Хемпстен (USA) Іспанія Педро Дельгадо ( ESP) (2/3) Ірландія Шон Келлі ( IRL)
1989 Франція Лоран Фіньйон (FRA) (3/3) США Грег Лемонд ( USA) (2/3) Іспанія Педро Дельгадо ( ESP) (3/3)
1990 Італія Джанні Буньйо (ITA) США Грег Лемонд ( USA) (3/3) Італія Марко Джованнетті (ITA)
1991 Італія Франко Кьйоччолі (ITA) Іспанія Мігель Індурайн ( ESP) (1/7) Іспанія Мельсіор Маурі (ESP)
1992 Іспанія Мігель Індурайн (ESP) (2/7) Іспанія Мігель Індурайн ( ESP) (3/7) Швейцарія Тоні Ромінгер (SUI) (1/4)
1993 Іспанія Мігель Індурайн (ESP) (4/7) Іспанія Мігель Індурайн ( ESP) (5/7) Швейцарія Тоні Ромінгер (SUI) (2/4)
1994 Росія Євген Берзін (RUS) Іспанія Мігель Індурайн (ESP) (6/7) Швейцарія Тоні Ромінгер (SUI) (3/4)
1995 Швейцарія Тоні Ромінгер (SUI) (4/4) Іспанія Мігель Індурайн (ESP) (7/7) Франція Лоран Жалабер (FRA)
1996 Росія Павло Тонков (RUS) Данія Бьярне Рійс (DEN) Швейцарія Алекс Цулле (SUI) (1/2)
1997 Італія Іван Готті (ITA) (1/2) Німеччина Ян Ульріх (GER) (1/2) Швейцарія Алекс Цулле (SUI) (2/2)
1998 Італія Марко Пантані (ITA) (1/2) Італія Марко Пантані (ITA) (2/2) Іспанія Абрахам Олано (ESP)
1999 Італія Іван Готті (ITA) (2/2) США Ленс Армстронг (USA) (1/7)[A] Німеччина Ян Ульріх (GER) (2/2)
2000 Італія Стефано Гарцеллі (ITA) США Ленс Армстронг (USA) (2/7)[A] Іспанія Роберто Ерас (ESP) (1/4)
2001 Італія Джильберто Сімоні (ITA) (1/2) США Ленс Армстронг (USA) (3/7)[A] Іспанія Анхель Касеро (ESP)
2002 Італія Паоло Савольделлі (ITA) (1/2) США Ленс Армстронг (USA) (4/7)[A] Іспанія Айтор Гонсалес (ESP)
2003 Італія Джильберто Сімоні (ITA) (2/2) США Ленс Армстронг (USA) (5/7)[A] Іспанія Роберто Ерас (ESP) (2/4)
2004 Італія Даміано Кунего (ITA) США Ленс Армстронг (USA) (6/7)[A] Іспанія Роберто Ерас (ESP) (3/4)
2005 Італія Паоло Савольделлі ( ITA) (2/2) США Ленс Армстронг (USA) (7/7)[A] Іспанія Роберто Ерас (ESP) (4/4)
2006 Італія Іван Бассо (ITA) (1/2) США Флойд Лендіс (USA)
Іспанія Оскар Перейро (ESP)
Казахстан Олександр Винокуров (KAZ)
2007 Італія Даніло Ді Лука (ITA) Іспанія Альберто Контадор (ESP) (1/7) Росія Денис Меньшов (RUS) (1/2)
2008 Іспанія Альберто Контадор (ESP) (2/7) Іспанія Карлос Састре (ESP) Іспанія Альберто Контадор (ESP) (3/7)
2009 Росія Денис Меньшов (RUS) (2/2) Іспанія Альберто Контадор (ESP) (4/7) Іспанія Алехандро Вальверде (ESP)
2010 Італія Іван Бассо (ITA) (2/2) Іспанія Альберто Контадор (ESP)
Люксембург Анді Шлек (LUX)
Італія Вінченцо Нібалі (ITA) (1/4)
2011 Іспанія Альберто Контадор (ESP)
Італія Мікеле Скарпоні (ITA)
Австралія Кедел Еванс (AUS) Іспанія Хуан Хосе Кобо (ESP)
2012 Канада Райдер Хешедаль (CAN) Велика Британія Бредлі Віґґінз (GBR) Іспанія Альберто Контадор (ESP) (5/7)
2013 Італія Вінченцо Нібалі (ITA) (2/4) Велика Британія Кріс Фрум (GBR) (1/5) США Кріс Хорнер (USA)
2014 Колумбія Наіро Кінтана (COL) (1/2) Італія Вінченцо Нібалі (ITA) (3/4) Іспанія Альберто Контадор (ESP) (6/7)
2015 Іспанія Альберто Контадор (ESP) (7/7) Велика Британія Кріс Фрум (GBR) (2/5) Італія Фабіо Ару (ITA)
2016 Італія Вінченцо Нібалі (ITA) (4/4) Велика Британія Кріс Фрум (GBR) (3/5) Колумбія Наіро Кінтана (COL) (2/2)
2017 Нідерланди Том Дюмулен (NED) Велика Британія Кріс Фрум (GBR) (4/5) Велика Британія Кріс Фрум (GBR) (5/5)

A. a b c d e f g  Ленс Армстронг був об'явлений переможцем семи послідовних турів з 1999 по 2005 рік. Однак у жовтні 2012 року UCI позбавив його усіх титулів через вживання стимуляторів. Організатори Тур де Франс оголосили, що рядок з іменем переможця у реєстрах залишатиметься пустим, і перемога не буде передаватися тим, хто фінішував на других позиціях в цих гонках. Однак у жовтні 2014 року Тур де Франс продовжив вказувати Армстронга як попереднього переможця туру, однак його ім'я зображується перекресленим.

Статистика[ред. | ред. код]

Гонщики з найбільшою кількістю виграних гранд-турів[ред. | ред. код]

Місце Гонщик Всього Тур Джиро Вуельта
1 Бельгія Меркс, ЕддіЕдді Меркс (BEL) 11 5 (1969, 1970, 1971, 1972, 1974) 5 (1968, 1970, 1972, 1973, 1974) 1 (1973)
2 Франція Іно, БернарБернар Іно (FRA) 10 5 (1978, 1979, 1981, 1982, 1985) 3 (1980, 1982, 1985) 2 (1978, 1983)
3 Франція Анкетіль, ЖакЖак Анкетіль (FRA) 8 5 (1957, 1961, 1962, 1963, 1964) 2 (1960, 1964) 1 (1963)
4 Іспанія Контадор, АльбертоАльберто Контадор (ESP) 7 2 (2007, 2009, 2010) 2 (2008, 2011, 2015) 3 (2008, 2012, 2014)
Італія Коппі, ФаустоФаусто Коппі (ITA) 7 2 (1949, 1952) 5 (1940, 1947, 1949, 1952, 1953) 0
Іспанія Індурайн, МігельМігель Індурайн (ESP) 7 5 (1991, 1992, 1993, 1994, 1995) 2 (1992, 1993) 0
7 Італія Барталі, ДжиноДжино Барталі (ITA) 5 2 (1938, 1948) 3 (1936, 1937, 1946) 0
Італія Бінда, АльфредоАльфредо Бінда (ITA) 5 0 5 (1925, 1927, 1928, 1929, 1933) 0
Велика Британія Фрум, КрісКріс Фрум (GBR) 5 4 (2013, 2015, 2016, 2017) 0 1 (2017)
Італія Джимонді, ФелічеФеліче Джимонді (ITA) 5 1 (1965) 3 (1967, 1969, 1976) 1 (1968)
11 Іспанія Ерас, РобертоРоберто Ерас (ESP) 4 0 0 4 (2000, 2003, 2004, 2005)
Італія Нібалі, ВінченцоВінченцо Нібалі (ITA) 4 1 (2014) 2 (2013, 2016) 1 (2010)
Швейцарія Ромінгер, ТоніТоні Ромінгер (SUI) 4 0 1 (1995) 3 (1992, 1993, 1994)
  • Активні гонщики виділені жирним.

Переможці за країнами[ред. | ред. код]

Переможці генеральних класифікацій гранд-турів за країнами
Країна Джиро Тур Вуельта Всього
Італія Італія 69 10 6 85
Франція Франція 6 36 9 51
Іспанія Іспанія 4 12 33 49
Бельгія Бельгія 7 18 7 32
Швейцарія Швейцарія 3 2 5 10
Люксембург Люксембург 2 5 0 7
Велика Британія Велика Британія 0 5 1 6
Flag of the United States.svg США 1 3 1 5
Нідерланди Нідерланди 1 2 2 5
Німеччина Німеччина 0 1 3 4
Росія Росія 3 0 1 4
Колумбія Колумбія 1 0 2 3
Ірландія Ірландія 1 1 1 3
Швеція Швеція 1 0 0 1
Канада Канада 1 0 0 1
Австралія Австралія 0 1 0 1
Данія Данія 0 1 0 1
Казахстан Казахстан 0 0 1 1

Переможці усіх трьох гранд-турів[ред. | ред. код]

Шість гонщиків перемогли на всіх трьох гранд-турах протягом своїх кар'єр:[1]

  • Франція Жак Анкетіль (FRA): 5 Турів (1957, 1961, 1962, 1963, 1964), 2 Джиро (1960, 1964), 1 Вуельта (1963).
  • Іспанія Альберто Контадор (ESP): 2 Тури (2007, 2009), 2 Джиро (2008, 2015), 3 Вуельти (2008, 2012, 2014)
  • Італія Феліче Джимонді (ITA): 1 Тур (1965), 3 Джиро (1967, 1969, 1976), 1 Вуельта (1968)
  • Франція Бернар Іно (FRA): 5 Турів (1978, 1979, 1981, 1982, 1985), 3 Джиро (1980, 1982, 1985), 2 Вуельти (1978, 1983)
  • Бельгія Едді Меркс (BEL): 5 Турів ([[1969 1969, 1970, 1971, 1972, 1974), 5 Джиро (1968, 1970, 1972, 1973, 1974), 1 Вуельта (1973)
  • Італія Вінченцо Нібалі (ITA): 1 Тур (2014), 2 Джиро (2013, 2016), 1 Вуельта (2010).

Переможці трьох або більше послідовних гранд-турів[ред. | ред. код]

  • Бельгія Едді Меркс (BEL): 4 гранд-тури - Джиро 1972, Тур 1972, Вуельта 1973, Джиро 1973
  • Франція Бернар Іно (FRA): 3 гранд-тури - Джиро 1982, Тур 1982, Вуельта 1983.

Жоден велогонщик ніколи не вигравав усі три гранд-тури одного сезону. Прим.: Вуельта Іспанії від самого початку проводилась навесні, зазвичай наприкінці квітня, а декілька перегонів у 1940-х роках були проведені в червні. У 1995 році, однак, перегони були переміщені на вересень, щоб запобігти прямій конкуренції з Джиро д'Італія, яка проводиться у травні.

Переможці двох гранд-турів за один сезон[ред. | ред. код]

Десять гонщиків зробили дубль, перемігши на двох гранд-турах в один і той самий календарний рік.

Сім гонщиків виграли Тур та Джиро в один і той самий календарний рік:[1]

Тур/Вуельта дубль був виграний трьома велогонщиками:[1]

Джиро/Вуельта дубль був виграний трьома велогонщиками:[1]

З вищеперелічених десяти, дублі Пантані, Роуча та Баттальїна були єдиними перемогами на гранд-турах в їх кар'єрах. Тільки двоє велогонщиків потрапляли до десятки кращих на всіх трьох гранд-турах в один і той самий календарний рік: Рафаель Жеміньяні у 1955 році та Гастоне Ненчіні у 1957 році.

Гонщики з найбільшою кількістю перемог у гірських классифікаціях[ред. | ред. код]

Трійка Тур/Джиро/Вуельта була виграна двома гонщиками - Іспанія Федеріко Баамонтесом (ESP) та Колумбія Луїсом Еррерою (COL).

Місце Гонщик Усього Тур Джиро Вуельта
1 Іспанія Федеріко Баамонтес (ESP) 9 6 (1954, 1958, 1959, 1962, 1962, 1964) 1 (1956) 2 (1957, 1958)
Італія Джино Барталі (ITA) 9 2 (1938, 1948) 7 (1935, 1936, 1937, 1939, 1940, 1946, 1947) 0
3 Бельгія Люсьєн Ван Імп (BEL) 8 6 (1971, 1972, 1975, 1977, 1981, 1983) 2 (1982, 1983) 0
4 Франція Рішар Віранк (FRA) 7 7 (1994, 1995, 1996, 1997, 1999, 2003, 2004) 0 0

Гонщики з найбільшою кількістю перемог у очкових класифікаціях[ред. | ред. код]

Трійка Тур/Джиро/Вуельта була виграна п'ятьма гонщиками - Узбекистан Джамолідіном Абдужапаровим (UZB), Велика Британія Марком Кавендішом (GBR), Франція Лораном Жалабером (FRA), Бельгія Едді Мерксом (BEL) та Італія Алессандро Петаккі (ITA).

Місце Гонщик Усього Тур Джиро Вуельта
1 Німеччина Ерік Цабель (GER) 9 6 (1996, 1997, 1998, 1999, 2000, 2001) 0 3 (2002, 2003, 2004)
2 Ірландія Шон Келлі (IRL) 8 4 (1982, 1983, 1985, 1989) 0 4 (1980, 1985, 1986, 1988)
3 Франція Лоран Жалабер (FRA) 7 2 (1992, 1995) 1 (1999) 4 (1994, 1995, 1996, 1997)
4 Бельгія Едді Меркс (BEL) 6 3 (1969, 1971, 1972) 2 (1968, 1973) 1 (1973)

Гонщики з найбільшою кількістю перемог у молодіжних класифікаціях[ред. | ред. код]

Дубль Тур/Джиро був виграний двома гонщиками - Колумбія Наіро Кінтаною (COL) та Люксембург Анді Шлеком (LUX).

Місце Гонщик Усього Тур Джиро
1 Люксембург Анді Шлек (LUX) 4 3 (2008, 2009, 2010) 1 (2007)
2 Колумбія Наіро Кінтана (COL) 3 2 (2013, 2015) 1 (2014)
Німеччина Ян Ульріх (GER) 3 3 (1996, 1997, 1998) 0

Гонщики з найбільшою кількістю перемог на етапах гранд-турів[ред. | ред. код]

Три гонщики перемагали на етапах усіх трьох гранд-турів за один сезон: Іспанія Мігель Поблет (ESP) у 1956 році, Італія П'єріно Баффі (ITA) у 1958 році та Італія Алессандро Петаккі (ITA) у 2003 році.[2]

Гонщики, чиї імена виділені жирним, все ще активні.[3] Цей список оновлений до та включно з Вуельтою Іспанії 2017.

Місце Гонщик Країна Тур[4] Джиро Вуельта Усього
1 Едді Меркс Бельгія Бельгія 34 24 6 64
2 Маріо Чиполліні Італія Італія 12 42 3 57
3 Марк Кавендіш Велика Британія Велика Британія 30 15 3 48
Алессандро Петаккі Італія Італія 6 22 20 48
5 Альфредо Бінда Італія Італія 2 41 0 43
6 Бернар Іно Франція Франція 28 6 7 41
7 Леарко Гуерра Італія Італія 8 31 0 39
8 Деліо Родрігес Іспанія Іспанія 0 0 38 38
9 Рік Ван Лой Бельгія Бельгія 7 12 18 37
10 Фредді Мартенс Бельгія Бельгія 15 7 13 35
11 Фаусто Коппі Італія Італія 9 22 0 31
12 Костанте Джирарденго Італія Італія 0 30 0 30
13 Джино Барталі Італія Італія 12 17 0 29
14 Маріно Бассо Італія Італія 6 15 6 27
Франческо Мозер Італія Італія 2 23 2 27
16 Гуїдо Бонтемпі Італія Італія 6 16 4 26
Раффаеле Ді Пако Італія Італія 11 15 0 26
Мігель Поблет Іспанія Іспанія 3 20 3 26
19 Франко Бітоссі Італія Італія 4 21 0 25
Лоран Жалабер Франція Франція 4 3 18 25
Андре Ледюк Франція Франція 25 0 0 25
Рік Ван Стеенберген Бельгія Бельгія 4 15 6 25
23 Роже де Вламінк Бельгія Бельгія 1 22 1 24
Роббі Макйюен Австралія Австралія 12 12 0 24
Джузеппе Саронні Італія Італія 0 24 0 24
26 Андре Даррігад Франція Франція 22 1 0 23
27 Жак Анкетіль Франція Франція 16 5 1 22
Жан-Поль ван Поппель Нідерланди Нідерланди 9 4 9 22
Андре Грайпель Німеччина Німеччина 11 7 4 22
30 Шарлі Голь Люксембург Люксембург 10 11 0 21
Шон Келлі Ірландія Ірландія 5 0 16 21

Фінішери гранд-турів[ред. | ред. код]

Тільки 34 гонщики фінішували на всіх трьох гранд-турах в один сезон. Адам Хансен робив це шість разів, Маріно Лехаррета чотири рази, а Бернардо Руїс досяг цього у три різні роки, тоді як Едуардо Чосас та Карлос Састре завершили це досягнення двічі.[5][6]

Гонщик з найбідьшою кількістю участей у гранд-турах - Маттео Тосатто, що взяв участь у 34 гранд-турах (12 Турів, 13 Джиро та 9 Вуельт). Гонщик, який завершив більшість своїх гранд-турів - також Маттео Тосатто, що завершив 28 гранд-турів (12 Турів, 11 Джиро та 5 Вуельт). Адам Хансен фінішував на найбільшій кількості послідовних гранд-турів: 19 турів з Вуельти Іспанії 2011 до Вуельти Іспанії 2017. Найкращий середній фініш - перші три гранд-тури, що були завершені за один сезон Рафаелем Жеміньяні, який фінішував на 4-му, 6-му та 3-му місцях Джиро, Тура та Вуельти відповідно.

Гонщик Рік Фінальна позиція у генеральній класифікації
Джиро Тур Вуельта
Австралія Адам Хансен (6) 2017 93 113 95
Іспанія Алехандро Вальверде 2016 3 6 12
Австралія Адам Хансен (5) 2016 68 100 110
Франція Сільвен Шаванель 2015 36 54 47
Австралія Адам Хансен (4) 2015 77 114 55
Австралія Адам Хансен (3) 2014 73 64 53
Австралія Адам Хансен (2) 2013 72 72 60
Австралія Адам Хансен 2012 94 81 123
Німеччина Себастьян Ланг 2011 56 113 77
Іспанія Карлос Састре (2) 2010 8 20 8
Нова Зеландія Джуліан Дін 2009 136 121 132
Італія Марціо Брузегін 2008 3 27 10
Німеччина Ерік Цабель 2008 80 43 49
Бельгія Маріо Артс 2007 20 70 28
Іспанія Карлос Састре 2006 43 4 4
Італія Джованні Ломбарді 2005 88 118 114
Іспанія Йон Одріосола 2001 58 69 83
Італія Маріано Пікколі 1999 38 50 58
Італія Гуїдо Бонтемпі 1992 40 75 62
Австралія Ніл Стівенс 1992 57 74 66
Іспанія Едуардо Чосас (2) 1991 10 11 11
Італія Марко Джованнетті 1991 8 30 18
Іспанія Маріно Лехаррета (4) 1991 5 53 3
Іспанія Іньякі Гастон 1991 23 61 14
Іспанія Альберто Леанісбаррутія 1991 64 39 44
Росія Володимир Пульников 1991 11 88 66
Італія Валеріо Тебальді 1991 47 89 87
Іспанія Едуардо Чосас 1990 11 6 33
Іспанія Маріно Лехаррета (3) 1990 7 5 55
Іспанія Маріно Лехаррета (2) 1989 10 5 20
Іспанія Луїс Хав'єр Лукін 1988 32 82 60
Іспанія Маріно Лехаррета 1987 4 10 34
Франція Філіпп Пуассонньє 1985 86 90 66
Іспанія Хосе Луїс Урібесубія 1971 29 50 27
Іспанія Хосе Мануель Фуенте 1971 39 72 54
Іспанія Федеріко Баамонтес 1958 17 8 6
Італія П'єріно Баффі 1958 23 63 37
Італія Маріо Бароні 1957 74 53 46
Італія Гастоне Ненчіні 1957 1 6 9
Іспанія Бернардо Руїс (3) 1957 55 24 3
Італія Арріго Падован 1956 12 26 19
Іспанія Бернардо Руїс (2) 1956 38 70 31
Іспанія Хосе Серра 1956 26 81 9
Франція Рафаель Жеміньяні 1955 4 6 3
Іспанія Бернардо Руїс 1955 28 22 14
Франція Луї Капю 1955 68 54 55

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Historical Results – The Grand Tours. Процитовано 2012-07-20. 
  2. Petacchi equals Poblet and Baffi. cyclingnews.com. September 9, 2003. 
  3. Giro d'Italia 2009 (pdf). Infostrada sports. 2009. с. 208. Процитовано 29 June 2011. 
  4. Le Tour en chiffres : Les vainqueurs d'étapes. ASO. Процитовано 2010-07-26. 
  5. L'impresa di Adam Hansen: completati Giro, Tour e Vuelta in un anno, Spazio Ciclismo, 9. sept. 2012
  6. Tour Xtra: Tour Records. cvccbike.com.