Гранична множина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гранична множинаматематичне поняття, що означає множину станів, якої досягає математичний об'єкт, що залежить від часу (наприклад, динамічна система), за нескінченний проміжок часу. Іншими словами, це множина станів, до яких об'єкт необмежено наближається за необмеженого зростання (або спадання) часу.

В теорії динамічних систем[ред. | ред. код]

Нехай — траєкторія векторного поля (динамічної системи) зі фазовим простором X. Точку називають ω-граничною (α-граничною) точкою цієї траєкторії, якщо існує послідовність (відповідно, ) така, що . Відповідно, α-граничною (ω-граничною) множиною цієї траєкторії називають множину, що складається з усіх її α-граничних (ω-граничних) точок.

Теорема. Як α-гранична, так і ω-гранична множини є інваріантними і замкнутими множинами[1].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. В.В. Немыцкий, В.В. Степанов, Качественная теория дифференциальных уравнений. М.: ГИТТЛ, 1949 (гл. IV, пар. 3)

Література[ред. | ред. код]

  • Каток А. Б.[ru], Хассельблат Б.[de]. Введение в современную теорию динамических систем = Introduction to the Modern Theory of Dynamical Systems / пер. с англ. А. Кононенко при участии С. Ферлегера. — М. : Факториал, 1999. — С. 455. — ISBN 5-88688-042-9.

Примітки[ред. | ред. код]