Грановський Юхим Давидович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Грановський Юхим Давидович
Народився 7 вересня 1934(1934-09-07) (88 років)
Олександрівка, Голованівський район, Кіровоградська область, Українська СРР, СРСР
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Місце проживання Золотоноша
Діяльність будівельник
Нагороди
Заслужений будівельник України

Грановський Юхим Давидович (нар. 7 вересня 1934(19340907), Олександрівка, нині Кіровоградська область) — колишній начальник золотоніського ПМК-231, вшанований почесним званням «Заслужений будівельник України», почесний громадянин міста Золотоноша.

Із життєпису[ред. | ред. код]

У 1941 році проживав з мамою, Єлизаветою Григорівною, та однорічним братом у Золотоноші. Влітку, після початку Німецько-радянської війни, до їхнього будинку влучила бомба: Юхима та маму поранило, рідна сестра мами загинула. Згодом родина евакуювалася, спочатку до Харкова, звідти до Аткарська і далі — до Середньої Азії. У 1944 році родина, у вже збільшеному складі (в евакуації народився ще один брат), повернулася до Золотоноші. У післявоєнний час Юхим вивчився на будівельника[1].

Одружився зі Світланою Григорівною, бухгалтером з Київщини, 29 квітня 1962 року. Проживали в Золотоноші, у великій родині Грановських, де тоді головувала мама Юхима Григоровича. Подружжя виростило синів Дмитра та Олександра[2].

У 1959—1996 роках (загалом 37 років) працював у золотоніській пересувній механізованій колоні № 231 (у 1990-х — ВАТ «Будівельник»), де обіймав посади майстра, виконроба, начальника відділу, головного інженера та керівника підприємства[3]. В Золотоноші збудував спеціалізовану школу № 1, офісну п'ятиповерхівку в центрі міста, так звану, «Китайську стіну», маслоробний комбінат, чималу кількість житлових багатоповерхівок тощо[2].

Очолював міський клуб «Ветеран»[4].

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • «Заслужений будівельник України».
  • «Почесний громадянин міста Золотоноші» — присвоєно 28 серпня 2014 року, рішенням Золотоніської міської ради, за заслуги перед громадою та особистий внесок у розвиток міста[5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. День пам’яті золотонісців: спогади дітей тодішньої війни, яким на долю випала і теперішня. Золотоноша-City. Процитовано 9 жовтня 2022. 
  2. а б 60 років в унісон. Злат Край. 5 травня 2022. с. 12. Процитовано 10 жовтня 2022. 
  3. Чи знаєте ви почесних громадян Золотоноші. Золотоноша-City. Процитовано 9 жовтня 2022. 
  4. Рецепт від Івана Голобородька для «Слуг народу». Лівобережна. Процитовано 10 жовтня 2022. 
  5. Почесні громадяни // Грановський Юхим Давидович. Золотоноша. Процитовано 9 жовтня 2022. 

Посилання[ред. | ред. код]