Грант Дінк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Грант Дінк
вірм. Հրանտ Դինք
Hrant Dink Barış Anıtı.JPG
Народився 15 вересня 1954(1954-09-15)[1]
Малатья, Туреччина
Помер 19 січня 2007(2007-01-19)[2][1][3] (52 роки)
Стамбул, Туреччина
·вогнепальна зброя
Громадянство
(підданство)
Flag of Turkey.svg Туреччина
Національність вірмени
Місце проживання
Діяльність колумніст, футболіст, журналіст, правозахисник, письменник, публіцист, редактор
Alma mater Стамбульський університет
Знання мов Вірменська і турецька[3]
Роки активності з 2007
Конфесія Вірменська апостольська церква
У шлюбі з Rakel Dink[d][4]
Діти (3) Arat Dink[d]
Нагороди

Грант Дінк (тур. Hrant Dink, вірм. Հրանտ Դինք) (15 вересня 1954, Малатья — 19 січня 2007, Стамбул) — турецько-вірменський журналіст, колумніст, головний редактор турецько-вірменської газети «Агос», один з лідерів вірменської діаспори в Туреччині. Був убитий турецьким націоналістом.[5]

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Малатьї 15 вересня 1954 року в родині Серкіса Дінка (відомий як Хашим Калфа), уродженця Малатьї, і Гюльварт Дінк з Сіваса. Ім'я його матері складається з двох слів: турецького слова «гюль» і вірменського слова «варт» (обидва цих слова в перекладі означають «троянда»). У нього було два брати. У ранньому дитинстві виховувався у свого діда. У сім років Грант разом з батьками і братами перебрався в Стамбул, де він прожив все життя. У Стамбулі він ріс у «Вірменському Дитбудинку району Гедикпаша», де познайомився зі своєю майбутньою дружиною Ракель, яка згодом народила йому трьох дітей. Подальші десять років він провів у дитбудинку і здобув свою першу і другу освіту в школах вірменської громади у місті.[6]

Після того як вірменський дитячий табір, в якому він ріс, був після 21 року роботи закритий, Дінк вирішив стати голосом своєї громади — він заснував щотижневу газету «Агос» і став її головним редактором. Газета, першою серед газет Туреччини, стала виходити на вірменській і турецькій мові. Незважаючи на невеликий тираж (1800 в перший рік, 6 тисяч у рік вбивства Дінка), газета мала великий вплив. Однією з головних цілей видання був розвиток діалогу між вірменською діаспорою і турецьким суспільством, між Туреччиною і Вірменією. Крім роботи в своїй газеті, Дінк друкувався в щоденних газетах «Заман» і «Біргюн». У 1982–1983 роках професійно виступав за Taksim SK, футбольний клуб вірменської громади Стамбула.

Вбивство[ред. | ред. код]

Похорони Гранта Дінка.

Грант Дінк був убитий 19 січня 2007 року перед редакцією своєї газети. Після вбивства в Туреччині відбулися багатотисячні акції протесту під гаслом «Ми всі Гранти Дінки». 20 січня 2007 року турецька влада назвала Огюста Самаста підозрюваним у вбивстві Гранта Дінка. Згідно з повідомленнями преси, батько Огюна, двірник Ахмет Самаст, впізнав сина на поширеному владою кадрі запису відеокамери спостереження і повідомив про це в поліцію. У той же день Самаст був заарештований, при затриманні у нього був знайдений пістолет — ймовірне знаряддя вбивства.

Крім Самаста, поліція затримала ще кілька людей, в тому числі його близького друга Ясіна Хаяля. На першому ж допиті Самаст визнав себе винним у вбивстві. Хаяль же зізнався у підбурюванні: нібито саме він дав Самасту зброю і гроші на поїздку в Стамбул. Як повідомляла преса, вбивство було скоєно з націоналістичних спонукань, але не стало результатом організованої змови.[7]

Суд над підозрюваними у вбивстві Дінка почався в липні 2007 року і тривав з перервами більше чотирьох років. Процес проходив у закритому режимі у зв'язку з тим, що Самаст на момент його початку був неповнолітнім. 22 липня 2011 року Самаст був засуджений до 21 року і шести місяців ув'язнення за вбивство і ще до одного року і чотирьох місяців ув'язнення за незаконне зберігання зброї.[8]

Крім того, при розслідуванні вбивства з'ясувалося, що поліція і жандармерія знали про підготовлюваний теракт, але не вжили заходів для його запобігання. При цьому коли родичі Дінка подали в ЄСПЛ позов проти Туреччини, уряд відправив до суду захисну промову, в якій Дінк порівнювався з нацистами. Ця промова була відкликана, а міністр закордонних справ Туреччини Ахмет Давутоглу заявив, що він її не погоджував[9].

У вересні 2010 року Європейський суд з прав людини, об'єднавши звинувачення, висунуте проти Дінка в «образі ним турецької нації» і позов від родичів Дінка про порушення його права на життя, визнав владу Туреччини винними в порушенні статей 2, 10 та 13 конвенції, які стосуються права на життя і свободи слова. Суд постановив виплатити родичам Дінка 133 тисячі євро як компенсацію.[10]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]