Гранітні скелі (заказник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ботанічний заказник місцевого значення «Гранітні скелі»
Гранітні скелі на березі річки "Південний Буг" в світлі заходу сонця.jpg
48°50′29″ пн. ш. 28°59′37″ сх. д. / 48.84139° пн. ш. 28.99361° сх. д. / 48.84139; 28.99361Координати: 48°50′29″ пн. ш. 28°59′37″ сх. д. / 48.84139° пн. ш. 28.99361° сх. д. / 48.84139; 28.99361
Розташування: Україна Україна
Вінницька область,
Немирівський район
Найближче місто: с. Гранітне
Площа: 17,2 га
Заснований: 2002 р.
Керівна
організація:
Грабовецька сільська рада
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Ботанічний заказник місцевого значення «Гранітні скелі». Карта розташування: Вінницька область
Ботанічний заказник місцевого значення «Гранітні скелі»
Ботанічний заказник місцевого значення «Гранітні скелі»

Грані́тні ске́лі — ботанічний заказник місцевого значення.

Розташований у долині р. Південний Буг, на околицях с. Гранітне Немирівського району Вінницької області. Оголошений відповідно до рішення 27 сесії 3 скликання Вінницької обласної ради від 19.02.2002 № 593

За фізико-географічним районуванням України (1968) ця територія належить до Гнівансько-Гайсинського району області Подільського Побужжя Дністровсько-дніпровської лісостепової провінції Лісостепової зони. Для цієї області характерними є розчленовані глибокими долинами лесові височини з сірими опідзоленими ґрунтами, тобто з геоморфологічної точки зору описувана територія являє собою ерозійно-акумулятивно-денудаційну сильнохвилясгу рівнину.

У межах заказника кристалічні пороли виходять на поверхню біля с. Гранітне на лівому березі р. Південний Буг у вигляді вертикальних скель висотою 20 м. Скелі дуже тріщиннуваті і нагадують великі уламки, видовжені горизонтально (1.5-2 м довжиною і 0.5-1 м заввишки), які утворюють розколини, уступи, козирки.

Клімат території є помірно континентальним. Для нього характерне тривале, нежарке літо і порівняно недовга, м'яка зима. Середня температура січня становить -5,5…-6°C. липня -19…+19,5 °C. Річна кількість опалів складає 500—525 мм.

За геоботанічним районуванням України ин територія належить до Європейської широколистяної області. Подільсько-Бесарабської провінції Вінницького (Пентральиоподідьського) округу.

У невеликих розколинах зустрічаються аспленій волосовидний, аспленій північний, очиток Рупрехта, цибуля круглоголова, гикавка сіра, перлівка трансільванська, полин дніпровський, різушка Таля, молочай кипарисовилний, костриця овеча, нечуйвітер синяковидний. У затіненні зростає багатоніжка звичайна, цмтоптерис ламкий, чоловіча папороть, дзвоники болонські. Угруповання на горизонтальних уступах різного розміру складають домінуючі перлівка трансільванська, пирій повзучий з участю тонконогу стиснуго, очитку Рупрехта, очитку шестирядного, віскарії звичайної, волошки рейнської, цибулі круглоголової, молочаю кипарисовидного, нечуйвітру синяковидного, полину дніпровського, полину австрійського, шебручки польової, чебрецю подільського, дзвоників болонських, горобейника лікарського, маренки рожевої, гикавки сірої, щавлю горобиного.

У верхній частині обривчасті схили переходять у горизонтальну поверхню і йде формування лучно-степових угруповань з домінуванням костриці овечої, келерії гребінчастої, тонконогу вузьколисного з участю псамофітів та лучно-степових видів, таких як очиток шестирядний, очиток Рупрехта, нечуйвітер синяковидний, молочай кипарисовидний, полин дніпровський, волошка рейнська, підмаренник справжній, конюшина польова, чебрець подільський, чистець прямий, дивина борошниста, деревій благородний, очиток їдкий, самосил гайовий, перстач сріблястий, люцерна румунська, синяк звичайний.

Там, де складаються сприятливі умови, йде заростання лісом: клен татарський, в'яз голий, липа серцелиста. В чагарниковому ярусі часто зустрічаються бруслина бородавчаста, горловина, бузина чорна, а у трав'янистому покриві — тонконіг дібровний, гравілат міський, чоловіча папороть, очиток Рупрехта.

Таким чином, об'єкт має велику наукову цінність, оскільки тут представлені типові, добре збережені наскельні у угрупування. Крім того на території заказника зростають такі види, як аспленій північний та аспленій волосовидний, занесені до списку рідкісних за зникаючих рослин Вінницької області.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Наукове обґрунтування. Автор — завідувач відділом екології фітосистем Інституту ботаніки НАН України Я. П. Дідух.
  • Рішення 27 сесії 3 скликання Вінницької обласної ради від 19.02.2002 № 593
  • Физико-географическое районирование Украинской ССР. — Киев: Изд-во Киевского ун-та, 1968. — 683 с.: с. 670—680.
  • Барбарич А. І. (відп.ред.) Геоботанічне районування Української РСР. Київ: Наукова думка, 1977. — 304 с.