Гран-прі поліцейської літератури

Гран-прі поліцейської літератури (фр. Grand prix de littérature policière) — французька літературна премія, заснована 1948 року письменником і літературознавцем Морісом-Бернаром Ендребе (Maurice-Bernard Endrèbe^[fr]). Нею нагороджують найкращих французьких та зарубіжних авторів детективних романів, які опубліковані у рік присудження премії. Журі складається з десяти відомих особистостей зі світу літератури.

Французькі романи

1940-і роки

1948 — Le Cinquième Procédé^[fr] (П'ятий процес), Лео Мале (Léo Malet);
1949 — La parole est au mort (Умовно-дострокове звільнення від смерті), Одетта Соренсен (Odette Sorensen^[fr]);

1950-і роки

1950 — Jeux pour mourirr (Ігри на смерть), Гео-Шарль Веран (Géo-Charles Véran^[fr]);
1951 — Fumées sans feu (Дим без вогню стелиться повз), Жак і Жермен Декре (Jacques Decrest et Germaine Decres^[fr]);
1952 — Passons la monnaie (Передати валюту), Андре Пільжан (André Piljean^[fr]);
1953 — Opération Odyssée (Операція «Одіссей»), Жан-Пьєр Конті (Jean-Pierre Conty^[en]);
1954 — La Beauté qui meurt (Краса, яка помирає), Франсуа Бріньйо (François Brigneau^[en]);
1955 — Assassin mon frère par (Вбити мого брата), Жіль-Моріс Дюмолін (Gilles-Maurice Dumoulin^[fr]);
1956 — Les Petites Mains de la Justice (Маленькі руки справедливості), Гі Венейр (Guy Venayre^[fr]) і Pleins feux sur Sylvie (У центрі уваги Сильвія), Мішель Лебрен (Michel Lebrun^[fr]) (порівну);
1957 — Le bourreau pleure (Кат плаче), Фредерік Дар (Frédéric Dard^[en]);
1958 — On n'enterre pas le dimanche (У неділю не ховаємо), Фред Кассак (Fred Kassak^[fr]);
1959 — Deuil en rouge (Траур у червоному), Поль Жеррар (англ. Paul Berna);

1960-і роки

1960 — Les Mantes religieuses (The Praying Mantises^[en]; Богомоли), Юбер Монтельє (Hubert Monteilhet^[en]);
1961 — не присуджувалася;
1962 — Le Procès du diable (Суд диявола), П'єр Форкен (Pierre Forquin^[fr]);
1963 — Piège pour Cendrillon (Пастка для Попелюшки), Себастьян Жапрізо (фр. Sébastien Japrisot);
1964 — La Jeune Morte (Молоді мерці), Мішель Карнал (Michel Carnal^[fr]);
1965 — Bateau en Espagne (Човен в Іспанії), Марк Делорі (Michel Duchein aka Marc Delory^[fr]);
1966 — L'Interne de service (Внутрішнє обслуговування), Лоуренс Оріол (Noëlle Loriot aka Laurence Oriol^[fr])
1967 — Le crocodile est dans l'escalier (Крокодил на сходах), Жан-П'єр Алем (Jean-Pierre Alem^[fr])
1968 — Un beau monstre (Прекрасний монстр), Доменік Фабр (Dominique Fabre^[fr])
1969 — Drôle de pistolet (Смішний пістолет), Френсіс Рік (Francis Ryck^[en])

1970-і роки

1970 — Zigzags (Зигзаги), Поль Андреота (Paul Andréota)
1971 — L'Assassin maladroit (Незграбний вбивця), Рене Реувен (René Reouven^[fr])
1972 — Le Canal rouge (Червоний канал), Жильбер Танугі (Gilbert Tanugi^[fr])
1973 — Ô dingos, ô châteaux !^[fr] (О динго, о замки!), Жан-Патрік Маншетт (фр. Jean-Patrick Manchette)
1974 — De 5 à 7 avec la mort (Від 5 до 7-ї зі смертю), Андре-Поль Дюшато (André-Paul Duchâteau^[en])
1975 — Un incident indépendant de notre volonté (Інцидент поза нашим контролем), Івон Туссен (Yvon Toussaint^[fr])
1976 — Les Sirènes de minuit (Опівнічні сирени), Жан-Франсуа Коатме (Jean-François Coatmeur^[en])
1977 — La Plus Longue Course d'Abraham Coles, chauffeur de taxi (Найдовша пробіжка Авраама Коулза, водія таксі), Крістофер Діябле (Claude Brami aka Christopher Diable^[fr])
1978 — Dénouement avant l'aube (Кінець до світанку), Мадлен Кудре (Madeleine Coudray^[en])
1979 — Le Salon du prêt-à-saigner (Салон кровопускань), Жозеф Біало (Joseph Bialot^[fr])

1980-і роки

1980 — Le Crime d'Antoine (Злочин Антуана), Доменік Руле (Dominique Roulet^[fr])
1981 — Reflets changeants sur mare de sang, L'Unijambiste de la côte 284 et Aime le maudit (Змінні відображення калюжі крові, одноногий чоловік з пагорба 284 і любов проклятого), П'єр Сін'як (Pierre Siniac^[en])
1982 — L'Audience solennelle (Урочиста аудієнція), Жан-П'єр Кабанес (Jean-Pierre Cabanes^[fr])
1983 — Collabo-song^[fr] (Коллабо-пісня), Жан Мазарін (René-Charles Rey aka Jean Mazarin^[fr])
1984 — Sur la terre comme au ciel (На землі як на небі), Рене Беллетто (René Belletto^[en])
1985 — Meurtres pour mémoire^[fr] (Вбивства заради пам'яті), Дідьє Денінкс (Didier Daeninckx^[en])
1986 — N'oubliez pas l'artiste (Не забувайте про художника), Жерар Дельтейл (Gérard Delteil^[fr]) та La Queue du scorpion (Хвіст скорпіона), Крістіан Гернігон (Christian Gernigon^[fr])
1987 — Trois morts au soleil (Троє мерців на сонці), Жак Садуль (Jacques Sadoul^[fr])
1988 — Aix abrupto (Раптово), Жан-Поль Демюр (Jean-Paul Demure^[fr])
1989 — Un gros besoin d'amour (Велика потреба в любові), Тіто Топін (Tito Topin^[fr])

1990-і роки

1990 — Billard à l'étage (Більярд нагорі), Мішель Квінт (Michel Quint^[en])
1991 — Hôpital souterrain (Підземна лікарня), Ерве Жавен (Hervé Jaouen^[fr])
1992 — La Commedia des ratés (Комедія невдач), Тоніно Бенаквіста (Tonino Benacquista)
1993 — Boulevard des ombres (Бульвар тіней), Поль Кутюр'ю (Paul Couturiau^[fr])
1994 — Tiré à part (Офіційний друк), Жан-Жак Фіштер (Jean-Jacques Fiechter^[fr])
1995 — La Main morte (Мертва рука), Філіпп Юєт (Philippe Huet^[fr])
1996 — Ambernave (Янтарний навік), Жан-Юг Оппель (Jean-Hugues Oppel^[fr])
1997 — La Mort des bois (Смерть лісу), Бріджітт Обер (Brigitte Aubert^[en])
1998 — Sans homicide fixe (Без зафіксованого вбивства), Серж Гардебле (Serge Garde aka Serge Gardebled^[fr])
1999 — La Paresse de Dieu (Божий лінивець), Лоран Бенегі (Laurent Bénégui^[fr])

2000-і роки

2000 — Du bruit sous le silence (Шум під тишею), Паскаль Дессент (Pascal Dessaint^[fr])
2001 — Chasseurs de têtes (Мисливці за головами), Мішель Креспі (Michel Crespy^[fr])
2002 — Les Brouillards de la butte (Тумани кургану), Патрік Печеро (Patrick Pécherot^[fr])
2003 — L'Ivresse des dieux (Пьянства богів), Лоран Мартін (Laurent Martin^[fr])
2004 — Double Peine (Подвійне покарання), Вірджині Брак (Virginie Brac^[fr]) та Les Silences de Dieu (Мовчання бога), Жильбер Сіноуе (Gilbert Sinoué^[en])
2005 — Le Dernier Testament (Останній заповіт), Філіп Ле Рой (Philip Le Roy^[fr])
2006 — La Colère des enfants déchus^[fr] (Гнів загиблих дітей), Катрін Фрадьє (Catherine Fradier^[fr])
2007 — Citoyens clandestins^[fr] (Нелегальні громадяни), ДОА (DOA^[fr])
2008 — Zulu (Зулу), Керіл Ферей (Caryl Férey^[fr])
2009 — Les Cœurs déchiquetés (Розірвані серця), Ерве Ле Корре (Hervé Le Corre^[fr])

2010-і роки

2010 — Adieu Jérusalem (Прощавай Єрусалим), Александра Шварцброд (Alexandra Schwartzbrod^[fr])
2011 — L'Honorable Société^[fr] (Почесне товариство), ДОА (DOA^[fr]) і Домінік Манотті (Dominique Manotti^[en])
2012 — Arab jazz (Арабський джаз), Карім Маске (Karim Miské^[en])
2013 — Des nœuds d'acier (Сталеві вузли), Сандрін Коллетт (Sandrine Collette^[fr])
2014 — Pur (Чистий), Антуан Шайнас (Antoine Chainas^[fr])
2015 — Derrière les panneaux il y a des hommes (На панелі стоять чоловіки), Жозеф Інкардона (Joseph Incardona^[fr])
2016 — Un trou dans la toile (Діра в павутинні), Люк Хромарат (Luc Chomarat^[fr])
2017 — La Daronne (Мати), Ханнелоре Кейр (Hannelore Cayre^[fr])
2018 — L’Été circulaire (Круговий літ), Маріон Брюне (Marion Brunet^[fr])
2019 — Le Cherokee (Черокі), Річард Моржьє (Richard Morgiève^[fr])

2020-і роки

2020 — La Fabrique de la terreur (Фабрики терору), Фредерік Полін (Frédéric Paulin^[fr])
2021 — Rosine, une criminelle ordinaire (Розіна, звичайний злочинець), Сандрін Коен (Sandrine Cohen^[fr])
2022 — Le Carré des indigents (Площа знедолених), Гью Паган (Hugues Pagan^[fr])
2023 — Darwyne (Дарвін), Colin Niel^[fr] (Колін Ніл)

Зарубіжні романи