Графиня Маркевич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Графиня Маркевич
Countess Markiewicz.jpg
Ім'я при народженні англ. Constance Georgine Gore-Booth
Народилася 4 лютого 1868(1868-02-04)[1][2][…]
Лондон, Сполучене Королівство
Померла 15 липня 1927(1927-07-15)[1][2][…] (59 років)
Дублін, Ірландська Вільна держава
Поховання Гласневін
Громадянство
(підданство)
Flag of Ireland.svg Ірландська Республіка
Flag of Ireland.svg Ірландська Вільна держава
Ірландія[4]
Діяльність політикиня, суфражистка
Alma mater Академія Жуліана і Школа образотворчого мистецтва Слейдаd
Знання мов англійська[1]
Членство Fianna Éireannd, Cumann na mBand і Ірландська громадянська армія
Посада Minister for Labourd, Член 31-го Парламенту Сполученого Королівстваd[5], депутат Ірландського парламентуd[6], депутат Ірландського парламентуd[6], депутат Ірландського парламентуd[6] і депутат Ірландського парламентуd[6]
Партія Шинн Фейн і Фіанна Файл
Батько Sir Henry Gore-Booth, 5th Baronetd
Брати, сестри  • Eva Gore-Boothd
У шлюбі з Casimir Markieviczd[7]

Графиня Маркевич — уроджена Констанс ні Ґор-Бут.

Графиня Маркевич — (англ. - Constance Georgine Markievicz, ірл. — Constans née Gore-Booth) — вона ж: Жоржина Маркевич, Констанція Маркевич, уроджена Констанс (Констанція) Джорджина ні Ґор-Бут (1868–1927) — активістка ірландського національно-визвольного руху, була в лавах Шинн Фейн та Фіанна Файл — організацій, що боролись за свободу Ірландії, суфражистка, брала участь в організації Великоднього повстання в Ірландії в 1916 році. За участь у повстанні була приречена до смертної кари, але вирок замінили на довічну каторгу. Була першою жінкою, що була обрана до Британського парламенту в палату Громад від ірландської партії Шін Фейн. Але не брала участь у засіданнях, бо обрані депутати зібралися в Дубліні і проголосили утворення ірландського парламенту (ірл. — Dáil Éireann). Була першою жінкою яка отримала посаду у міністерстві — була міністром праці Ірландської республіки у 1919–1922 роках.

Походження[ред. | ред. код]

Констанс Джорджина ні Ґор-Бут народилася в Лондоні 4 лютого 1868 року. Вона була старшою точкою ірландського дослідника і шукача пригод Генрі Ґор-Бута — V баронета, поміщика, що мав маєток в Ліссадель (графство Слайго). Під час голоду 1879–1880 років Генрі Ґор-Бут організував безкоштовне харчування для голодуючих. Приклад батька надихав дочок: Констанс Джорджина ні Ґор-Бут та її сестра Єва все життя займались проблемою допомоги бідним і боротьбою з бідністю. Сестри були друзями дитинства ірландського поета Вільяма Батлера Єйтса, що часто відвідував Ліссадель Хаус. В. Б. Єйтс присвячував сестрам вірші, писав про них: «Дві дівчини в шовкових кімоно і з поглядом газелі…» Пізніше Єва Ґор-Бут брала участь у русі за права жінок, за право голосу на виборах для жінок.

Одруження і рання політична діяльність[ред. | ред. код]

Констанс Джорджина ні Ґор-Бут вирішила стати художницею. На той час в Ірландії тільки одна художня школа в Дубліні брала на навчання дівчат-студенток. У 1892 році вона поступила в школу мистецтв Слейд Скул в Лондоні. Тоді ж вона почала громадську діяльність — вступила до лав об'єднання, що боролося за виборче право для жінок — Союз жіночих товариств за виборче право (NUWSS). Пізніше вона переїхала до Парижа і вступила до престижної Академії Жюльєна, де вона зустріла свого майбутнього чоловіка — графа Казимира Маркевича (пол. — Kazimierz Dunin-Markiewicz). Він був художником з багатої польської родини, яка володіла землею в нинішній Україні. Крім польських він мав також українські корені. Він був одружений в той час, але його дружина померла в 1899 році, і він одружитися з Констанс Джорджина ні Ґор-Бут в Лондоні 29 вересня 1900 року і вона стала графинею Маркевич. Вона народила йому дочку — Мейв у маєтку Ліссадель в листопаді 1901 року. Дитина виховувалась бабусею і дідусем Гор-Бут. Графиня Маркевич також взяли на себе роль матері Станіслава, сина Казімєжа від першого шлюбу. Він потім супроводжував Констанс Джорджина Маркевич і Казімєжа до Ірландії. Маркевич прийняв рішення повернутися до Польщі для боротьбу за незалежність Польщі. Під час Великоднього повстання графиня Маркевич користувалася зброєю, яку їй подарував Казимир.

Маркевичі оселилися в Дубліні в 1903 році та мали чисельних знайомих, спілкування в артистичних та літературних колах, де графиню Маркевич вважали цікавою пейзажисткою. У 1905 році разом з Сарою Пейсер, Натіелем Хоуном Молодшим, Волтером Осборном, Джоном Батлером Єйтсом Констанс Маркевич заснувала Клуб Спілки Митців з метою зібрати творчу ірландську інтелігенцію. Спілкуючись у колах творчої інтелігенції вона зустрілась з діячами Гельської ліги, що була заснована Дугласом Хайдом — майбутнім президентом незалежної Ірландії. Формально аполітична і створена для збереження ірландської (гельської) мови та культури ліга зібрала разом багатьох ірландських патріотів. Сара Персер, яку сестри Ґор-Бут вперше зустріли в 1882 році, коли вона отримала замовлення намалювати їх портрети, Утримувала салон, де збирались разом артисти, письменники, поети та інтелектуали різних націоналістичних партій. У домі Персер Маркевич зустрілась з революційно налаштованими патріотами — такими як Майкл Девітт, Джон О'Лірі та Мод Ґанн. У 1906 році Маркевічі орендували маленький котедж на околиці Дубліна. Попередній орендар котеджу, Патрік Колум, лишив у ньому старі номери журналу «Селяни та Шин Фейн». Цей революційний журнал друкував матеріали проо необхідність звільнення Ірландії від панування Великої Британії. Читання цього журналу спонукало графиню Маркевич до активних дій.

Вже починаючи з 1908 року графиня Маркевич брала активну участь в ірландській національно-визвольній боротьбі. Вона вступила до лав Шинн Фейн та організації «Дочки Ірландії» (ірл. — Inghinidhe na hÉireann) — жіночого ірландського революційного руху, що був заснований актрисою Мод Ґанн — музою В. Б. Єйтса. Разом з Мод вона брала участь у виставах у Театрі Абатства, що відіграв значну роль в ірландському відродженні. У тому ж році вона брала участь у русі суфражисток в акціях проти обрання Вінстона Черчілля в Парламент під час додаткових виборів у північно-західному Манчестері, їздивши по виборчій окрузі управляючи старовинною каретою, що була запряжена чотирма білими конями. Коли якийсь чоловік-критикан запитав її чи вона може приготувати вечерю, вона відповіла: «Так, а ви могли б проїхати на кареті з чотирма конями?» (Гра слів — фраза означали «знайти можливість знехтувати закон»). У компанії проти Черчілля брала участь Єва Ґор-Бут та її подруга Естер Ропер. Черчілль програв ці вибори Вільяму Джойнсону-Хіксу.

У 1909 році Констанція Маркевич заснувала національну скаутську організацію «Герої Ірландії» (Fianna Éireann), де хлопчиків і дівчаток вчили володіти зброєю та життю в польових умовах. Патрік Пірс вважав створення цієї організації важливим етапом для створення спілки «Ірландських добровольців» у 1913 році.

Вперше Констанція Маркевич кинули за грати у 1911 році за виступ на демонстрації (чисельністю більше 30 000 учасників), що була організована Ірландським республіканським братством (Irish Republican Brotherhood) як протест щодо візиту короля Великої Британії Георга V в Ірландію. Маркевич роздавала листівки, брала участь у знищенні портретів короля та королеви, спалила величезний британський прапор, що зняли з Ленстер-хауса. Її подруга Хелена Молоні (Helena Molony) була заарештована і стала першою жінкою, що була кинута за грати за участь у політичних демонстраціях з часів «Жіночої земельної ліги» («Ladies Land League»).

Констанція Маркевич вступила в лави Ірландської громадянської армії, яку організував і очолив Джеймс Конноллі, загонів добровольців, створених у відповідь на Дублінських локаут 1913 року, для захисту робітників-демонстрантів від поліцейських. Констанція Маркевич щиро співчувала робітникам і селянам Ірландії не дивлячись на свій аристократичний титул. Вона набирала добровольців для роботи на кухнях і їдальнях, де безкоштовно годували бідних і знедолених. Для допомоги цим їдальням вона продала всі свої коштовності. Також силами організації «Дочки Ірландії» (Inghinidhe na hÉireann) вона організувала безкоштовну їдальню для школярів з бідних сімей.

Констанція Маркевич взяла участь в операції «Howth gun-running» — важливій операції щодо постачання зброї «Ірландським добровольцям». 26 червня 1914 року навантажена зброєю яхта «Асгард» (Asgard) ввійшла в бухту Хоут, де її зустріли бійці «Ірландської громадянської армії», яких, власне, очолювала Констанція Маркевич. У цій операції брали участь Балмер Хобсон (Bulmer Hobson), Даррелл Фіггіс (Darrell Figgis), Падар Кірні (Patrick Heeney), Томас мак Донах (Thomas MacDonagh).

Великоднє повстання[ред. | ред. код]

У 1913 році Казимир Маркевич поїхав на територію нинішньої України і вже не повертався в Ірландію. Констанція Маркевич брала участь у Великодньому повстанні у лавах Ірландської громадянської армії.

Констанція Маркевич розробила уніформу для солдат і написала гімн. Вона отримала чин офіцера Ірланської громадянської армії, що дозволили їй впливати на рішення і право носити зброю.

Лейтенант Маркевич під час повстання була помічником командира Майкла Малліна (Michael Mallin) під час боїв в Сант-Стівенс-Грін. Вона керувала будівництвом барикад, брала участь у пересрілці і поранила британського снайпера. Вона особисто пошила прапор для повстання, який підняли на поштампом — центром повстання. Не вистачало тканини, тоді вона пошила прапор з зеленої скатертини і написала на ньому гірчицею «Ірландська республіка».

Маркевич та Маллін і загони під їх командою героїчно тримали оборпону 6 днів і склали зброю тільки тоді, коли їм показали копію капітуляції, яку підписав керівник Повстання Патрік Пірс. Прийняв капітуляцію британський капітан Віллер (Wheeler), що був родичем Маркевич.

Полонені повстанці були відправлені у Дублінський замок, а Констанція Маркевич до в'язниці Кілмейнем. Констанцію — єдину з 70 ув'язнених жінок кинули в одиночну камеру. На трибуналі, що відбувся 4 травня 1916 року, Констанція Маркевич не визнала себе винною в «участі в військовому заколоті, що виявляв підтримку супротивнику» і заявила трибуналу, що «здійснене мною я вважаю правильним і не буду міняти своєї точки зору». Їй винесли смертний вирок, але потім генерал Максвелл замінив його на пожиттєве ув'язнення.

Графиню Маркевич перевезли до в'язниці Моутджой (Mountjoy Prison), звідти в англійську тюрму Олсбері (Aylesbury Prison) в червні 1916 року. У 1917 році вона була звільнена в результаті оголошеної амністії для учасників Великоднього повстання. Приблизно тоді ж вона перейшла в католицьку віру — католицизм в ірландії був теж формою протесту проти британського панування.

Перший Дойл[ред. | ред. код]

У 1918 році Констанція Маркевич знову потрапила за грати за участь в акціях проти війскового набору ірландців до британської армії. На загальних ірландських виборах у 1918 році Констанція Маркевич перемогла свого супротивника Вільяма Філда (William Field) і стала одним з 73 депутатів парламенту від партії Шинн Фейн. Таким чином вона стала першою жінкою обраною в палату Громад Британського парламенту. Але вона не брала участь в засіданні парламенту Великої Британії — її колеги — ірландці обрані до парламенту легально зібрались у Дубліні і проголосили незалежність Ірландської республіки і утворення Першого Дойлу — парламенту вільної Ірландії. У цей час Констанція Маркевич перебувала в тюрмі Холловей (Holloway Prison), тому на засіданні Першого Дойлу відмітили, що вона «інтернована армією ворога». На виборах 1921 року Маркевич переобрали в Другий Дойл.

Констанція Маркевич була обрана міністром праці Ірландії і перебувала на цій посаді з квітня 1919 по січень 1922 року. Таким чином, вона стала першою жінкою-міністром в Ірландії (другою в Європі).

Громадянська війна та Фіанна Файл[ред. | ред. код]

Після підписання англо-ірландського договору, згідно якого Ірландія була розділена і вільна частина лишалася залежною від Великої Британії, в Ірландії почалась громадянська війна між прихильниками і противниками договору. Разом з Імоном де Валера Констанція Маркевич виступила проти договору з Великою Британією і вийшла з уряду Ірландії у 1922 році. Під час громадянської війни брала участь у боях за Дублін. Після поразки противників договору змушана була виїхати до Сполучених Штатів. У 1923 році була обрана в парламент Ірландії від дільниці Південний Дублін. Але разом з іншими республіканцями не зайняла своєї посади в знак протесту. Її вперта боротьба за республіку спричинила те, що її знову кинули за грати. У тюрмі вона разом з іншими 92 в'язнями оголосила голодування. Через місяць була випущена на свободу.

Маркевич вступила в Фіанна Файл («Солдати Долі») з часу її заснування і була головою на зборах новоствореної партії в 1926 році. У червні 1927 року Констанція Маркевич ввійшла в П'ятий Дойл як депутат від Фіанна Файл, але через 5 тижнів після цього Констанція Маркевич померла від сухот. Похована на кладовищі Гласневін. Прощальну промову виголосив Імон де Валера — лідер Фіанна Файл.

Як сказав Ірландський письменник Шон О'Кейсі: «В її серці був надлишок мужності. Воно було вкрите нею як крицею.»

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • «Countess Markievicz (Constance Markievicz)». Centre for Advancement of Women in Politics. Retrieved 6 June 2008.
  • «Constance Markievicz: The Countess of Irish Freedom».The Wild Geese today.
  • «Constance Georgine Gore-Booth». The Lissadell Estate. Retrieved 8 August 2011.
  • Marecco, Anne (1967). The Rebel Countess. Weidenfield and Nicholson.
  • Ward, Margaret (1983). Unmanageable Revolutionaries: Women and Irish nationalism. London: Pluto Press. p. 104.ISBN 0-86104-700-1.
  • Irish Freedom, August 1912.
  • Hobson, Bulmer (1968). Ireland Yesterday and Tomorrow. Tralee: Anvil Books. p. 16.
  • War of Independence online archive, © 2011, Article about the foundation of Na Fianna Eireann — The Irish National Boy Scouts by the late Donnchadh Ó Shea.
  • Ward, Margaret (1983). Unmanageable Revolutionaries: Women and Irish nationalism. London: Pluto Press. p. 78.ISBN 0-86104-700-1.
  • Martin, Francis Xavier, 1922–2000 (ed.). The Howth gun-running and the Kilcoole gun-running, 1914 [Recollections and documents]; foreword by Éamon de Valera. Dublin: Browne and Nolan, (1964)
  • Ward, Margaret (1983). Unmanageable Revolutionaries: Women and Irish nationalism. London: Pluto Press. p. 112.ISBN 0-86104-700-1.
  • Dr Jonathan Bardon, A Short History of Ireland
  • John McGuffin (1973). «Internment — Women Internees 1916–1973». Retrieved 22 March 2009.
  • «Countess Constance de Markievicz». ElectionsIreland.org. Retrieved 22 March 2009.
  • Ward, Margaret (1983). Unmanageable Revolutionaries: Women and Irish nationalism. London: Pluto Press. p. 137.ISBN 0-86104-700-1.
  • «Countess Constance Georgina de Markievicz». Oireachtas Members Database. Retrieved 22 March 2009.