Гра Ендера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гра Ендера
Ender's Game
Гра Ендера. Обкладинка 2013.jpg
Обкладинка україномовного видання 2013 року
Жанр наукова фантастика
Автор Орсон Скотт Кард[1]
Мова англійська
Видавництво Tor Books[d]
Виданий 1985
Переклад Валерій Верховський
ISBN-13: 978-2-7201-0280-6, 978-0-312-93208-4
ISBN-10: 2-7201-0280-6, 0-312-93208-1
Нагороди
Наступний твір Speaker for the Dead[d]

«Гра Е́ндера» (англ. Ender's Game) — науково-фантастичний роман Орсона Скотта Карда 1985 року. Українською перекладений 2013 року, що було приурочено до виходу екранізації книги.

Дія книги відбувається в майбутньому: 2135 року. Людство щойно пережило дві хвилі вторгнення інопланетної раси жучар (англ. buggers), лише дивом уникнувши загибелі. Усім зрозуміло, що третє вторгнення комахоподібних чужих стане останнім для людської раси. За цих умов відбувається гарячковий пошук найкращих представників людського генофонду — дітей 5-6 років — та їх повномасштабна підготовка до космічної війни. Серед цих дітей і головний герой книги — Ендрю Віггін, майбутній полководець об'єднаного флоту Землі і єдина надія людства на порятунок.

Сюжет[ред.ред. код]

Під час вторгнення чужопланетян, прозваних жучарами, людям вдалося відбити напад на Землю, попри чисельну і технологічну перевагу ворога. Через 50 років на Землі діє спеціальна програма з відбору здібних до командування Міжнародним космічним флотом дітей. Саме їм належить очолити прийдешню війну з чужопланетянами.

За Ендрю Віггінсом спостерігають від народження через пристрій «монітор», вживлений у голову. Зрештою його відправляють додому і видаляють пристрій стеження, оголошуючи нічим не видатним. У школі до Ендера задирається однокласник Стілсон, Ендер відповідає на це жорстокою бійкою. Стілсон згодом помирає від травм, а Ендера знаходить офіцер Міжнародного космічного флоту Хайрам Графф. Він пояснює, що це було останнім випробуванням хлопчика: показати рішучість, знаючи, що за ним не слідкують. Графф забирає його до Бойової школи в орбіті Землі.

У Бойовій школі обдаровані діти тренуються і змагаються в ігрових боях. Ендер винаходить нові тактики, чим завойовує повагу учнів та інструкторів. Хлопчик отримує в командування власну «армію» з кількох десятків дітей, новачків і відсіяних з інших «армій». Завдяки тактичному мисленню він формує з них дієву групу, а інші діти-командири беруть приклад з його прийомів. Ендеру заздрить Бонзо де Мадрид і нападає на нього в душовій кімнаті, однак отримує відсіч і смертельну травму.

На Землі брат Ендера Пітер переконує сестру Валентину в неминучості світової війни після перемоги над жучарами. Він задумує домогтися влади над світом, щоб не допустити конфлікту. Для цього брат і сестра під псевдонімами Локкі й Демосфен публікують есе, що набуває популярності. Тріумвірат Міжнародного космічного флоту, Гегемон, Полемарх і Стратег, розкривають авторів, але вирішують тримати їхні особи в таємниці.

Ендера переводять до Командної школи, минаючи Молодшу командну. Хлопчик зневірюється в своїх здібностях і лишається на Землі. Графф звертається до Валентини щоб та переконала брата продовжити навчання. Ендер вирушає до Командної школи, розташованій в поясі астероїдів. Там же міститься командний центр всього космічного флоту. Його береться навчати Мазер Ракхем — герой війни з чужопланетянами, який очолював переможну атаку на них. Він тренує хлопчика у віртуальній симуляції бою, де той командує людським кораблями, а Ракхем — жучарськими. Згодом до нього приєднуються друзі з Бойової школи, командуючи ескадрами, а випробування стають все важчими і важчими. Разом з симуляціями Ендер виснажується через кошмарні сни, де його мучать чужопланетяни. Зрештою це призводить до нервового зриву.

Мазер Ракхем повідомляє про останній екзамен, де Ендеру належить в симуляції очолити разом з дорослими офіцерами й чиновниками флоту атаку на рідну планету жучар. У бою 80 людських кораблів протистоять 5000 ворожих. Знесилений Ендер вирішує зумисне провалити екзамен, відправивши кораблі на вірну смерть, виправдовуючи це захистом корабля з новітньою зброєю. Вона здатна знищити будь-яку матерію і після пожертвування кораблями, вистрілює, знищуючи ворожі флот і планету. Хлопчик зауважує незвичайну радість екзаменаторів. Ракхем пояснює — це була не симуляція, а справжній бій, де завдяки Ендеру загрозу жучар було відвернено раз і назавжди. На планеті містилися королеви жучар, які командували несвідомими організмами, і тепер ці чужинці не становлять загрози.

Ендер впадає в глибоку депресію, усвідомивши, що через нього загинуло багато людей і ціла цивілізація. Скоро він дізнається про швидку громандянську війну на Землі, зупинену завдяки його брату Пітеру. Тим часом Ендер здобуває славу, його бачать спасителем людства, але такої слави і постійної уваги до себе він не бажає. Графф іде під суд, коли стає відомо як жорстоко він виховував дітей. Самого ж Ендера політики розглядають як жертву Граффа, жорстокого вбивцю, впевненого в безкарності. Тепер Ендер не може повернутися додому, а повинен служити флоту. Він разом з Валентиною і Ракхемом вирушає на колишню планету жучар, що готується до колонізації людьми. Політ туди триває 50 років (2 роки за корабельним часом), тож по прибуттю на Землі майже не лишиться відомих Ендеру людей.

Колонізація починається, планета підтримує обмежений зв'язок із Землею по ансіблю — миттєвій передачі даних. Ендер знаходить схований кокон королеви жучар. Королева вступає з ним у телепатичний контакт і пояснює якої помилки припустилася її раса. Жучари, будучи колоніальними організмами, де мислили тільки королеви, вважали, що люди такі самі. Вони запізно зрозуміли, що кожна людська особина наділена розумом, і припинили війну. Через користування телепатією, до якої більшість людей не здатні, королеви не могли пояснити, що не прагнуть винищення людей. Передбачаючи контратаку і перемогу людства, жучари лишили цей кокон і обрали Ендера для свого порятунку. Королева просить Ендера відвезти її на планету, де вона зможе відродити свою цивілізацію і помиритися з людьми.

Під враженням від цього откровення Ендер пише книгу «Королева вулика» про життя жучар, яку підписує псевдонімом «Голос тих, кого немає». Вона здобуває популярність та дає поштовх до виникнення нової релігії, яка проголошує, що життя з усіма його радощами і бідами варте того аби жити. Валентина пише свою книгу про війну, а Пітер стає гегемоном Землі. Ендер вантажить кокон королеви на корабель і відлітає на пошуки придатної для неї планети.

Цитати[ред.ред. код]

« — Полковнику Графф, ця гра завжди велась чесно. Зірки розташовуються симетрично, щоб ні в кого не було переваги.

 —Чесність — це чудове поняття, майоре Андерсен. Шкода, що воно немає жодного відношення до війни.»

(діалог наставників Ендера)

« — Смішно, чи не так? Що Пітер урятував мільйони життів?

 —Тоді як я загубив мільярди.»

(діалог Ендера з Валентиною)

Особливості персонажів[ред.ред. код]

  • Ім'я Ендер символічне — це дещо видозмінене католицьке ім'я Ендрю. «Ендер» з англійської означає «той, що закінчує», «фінішер». Якщо виникає небезпека, хлрпчик не просто долає її, а усуває раз і назавжди. Двічі за свою дитячу кар'єру бійця Ендер убиває більших і сильніших хлопців, що намагалися підкорити його собі. Під час вторгнення жучар Ендер не просто перемагає, а знищує ворога.
  • Окрім Ендера Кард створив ще два цікаві образи. Ендер — «третя дитина», що не було нормою в описаному суспільстві. Його старший брат і сестра теж розглядалися кандидатами в Бойову школу, оскільки мали всі задатки геніальності. Однак, старшого брата забракували з огляду на його схильність до надмірної жорстокості, а сестру — з огляду на підвищену емпатію. Батькам дозволили завести третю дитину, сподіваючись на збалансованіший характер. Цікаво те, що надмірно жорстокий старший брат став гегемоном Землі й відзначався гуманною політикою, а збалансованіший Ендер винищив чужу цивілізацію.

Створення і продовження[ред.ред. код]

Спочатку Орсон Скотт Кард написав оповідання «Гра Ендера» в 1977 році, за яке отримав премію Джона Кембела як найкращий дебютант. Через кілька років, працюючи над романом «Голос тих, кого немає», письменник побачив, що йому не вистачає харизматичного головного героя. У результаті, як передісторію було обрано вже написану розповідь «Гра Ендера», яка була перероблена на роман. За іронією долі саме цей роман приніс автору світову славу. Орсон Скотт Кард отримав «дубль» літературних премій «Г'юґо» та «Небюла» два роки поспіль. Спочатку за «Гру Ендера», потім за «Голос тих, кого немає». Це досягнення досі є унікальним.

Дія продовження «Гри Ендера» — роману «Голос тих, кого немає» (англ. Speaker for the Dead, 1986) відбувається через 3000 років після подій, описаних в першій частині циклу, проте головний герой тут спільний — це стає можливим завдяки законам релятивістики. Ці твори заснували серію «Ігор Ендера», яка охоплює війну з прибульцями до народження Ендера, його пригоди, упущені в оригінальному романі, та події далекого майбутнього, до яких він виявився причетним.

З різних причин роман рекомендований до прочитання в багатьох навчальних закладах світу. Зокрема в Університеті морської піхоти в Квантіко, США — як посібник із психології лідерства.

Нагороди[ред.ред. код]

Премії Г'юґо (1986) та Небюла (1985) у номінації «Найкращий роман».

Переклади[ред.ред. код]

Роман перекладено на 32 мови, зокрема на такі:

Фільм[ред.ред. код]

У 2003 році права на екранізацію книги були придбані компанією Warner Brothers. Було написано одразу кілька сценаріїв, в тому числі і за участі самого автора книги. У 2005 році Орсон Скотт Кард повністю переписав сценарій. За його словами, туди були також включенні певні елементи з книги «Тінь Ендера». На літо 2007 року процес виробництва фільму перейшов у фазу «pre-production».

Фільм, знятий режисером Гевіном Гудом, вийшов на екрани 2013 року. Роль Ендера Віггіна зіграв Аса Баттерфілд.

Джерела[ред.ред. код]

  • Орсон Скотт Кард. Гра Ендера: Роман / Пер. В. Верховського й Т. Педан. — К.: Брайт Стар Паблишинг, 2013. — 272 с.

Посилання[ред.ред. код]

  1. http://www.hatrack.com/osc/books/endersgame/endersgame.shtml