Гребенко Федір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гребенко Федір
Народження 18 вересня 1887(1887-09-18)
Лісовичі, Таращанський район, Київська область
Смерть 1919

Гребенко Ф. П. (18 вересня 1887 с. Лісовичі Таращанського повіту Київської губернії — † 1919?), — польовий командир та військовий діяч часів громадянської війни.

В минулому — прапорщик (за іншими даними  — поручик) царської армії.

В липні-серпні 1918 року — командувач повстанськими силами поблизу Таращі. Під його керівництвом на початку серпня 1918 року загони переправились через Дніпро та вийшли з Правобережжя на Полтавщину, і далі — до нейтральної смуги. Сам Гребенко в середині серпня вів запеклі бої поблизу Говтви, залишаючись на Лівобережжі, та ще деякий час чинив спротив німецьким військам. Як згадують сучасники, він не був налаштований на співпрацю з радянськими військами, а більш тяжів до співпраці з отаманом Зеленим. Скоріш за все таким планам не судилось збутися, тому з невеличким загоном Гребенко опинився у нейтральній зоні лише на початку листопада 1918 року.

А вже 19 листопада 1918 р.  отримав від Антонова-Овсієнка наказ створити на хуторі Михайлівському 1-у піхотну запасну українську радянську бригаду. В середині грудня у Глухові вперше зустрівся з Затонським. Той оцінив його організаторські здібності та допоміг отримати відповідальніше призначення. Так, з 10 січня 1919 року Гребенко — командир 1-го українського радянського кавалерійського полку, підпорядкованого 1-й українській радянській дивізії.

На початку березня полк у складі Окремої бригади веде бої на Коростишівському напрямку з метою вийти кавалерійським рейдом до Бару. Наприкінці травня кавалерійський полк під командою Гребенко вів бої з військами Директорії в районі містечка Кордишів (нині — Шумського району Тернопільської області).

З середини липня 1919 року дислокація полку — поблизу Таращі. Кавалеристи не виконали наказ про похід на бойові позиціїї проти Денікіна на Полтавщину, замість того вирішили йти на Київ привести до ладу керівництво та, як згадує Затонський, що саме інспектував Гребенка, — «розквитатися з жидівською комуною».

Наступного дня після від'їзду Затонського зчинився заколот, в результаті якого було вбито одного з командирів — Катхе, а заразом ще з дюжину підбурювачів; потім кавполк вирушив проти Денікіна. В тих боях Гребенко був поранений і лікувався у шпиталі. Після одужання в кінці 1919 його заарештували. Розстріляний ВЧК, бо, як свідчив Затонський, був «задуже нестійким, і була інформація, що його знову оточувала підозріла публіка».

Література[ред. | ред. код]

  • Бондаренко Олександр, Бондаренко Іван. Повернення із забуття. — К.:"Український пріоритет", 2012.
  • Бондаренко Олександр. Протистояння. — К.:Видавництво «Стікс», 2014.
  • Бондаренко Олександр. Роздоріжжя. — К.:Видавництво «Стікс», 2014.
  • Затонський В. П. Водовороти. Збірник «Жовтнева революція. Перша п'ятирічка», Харків, Держвидав України, 1922
  • Антонов-Овсієнко В. О. «Записки про Громадянську війну», Держвоєнвидав, М.-Л.: 1932
  • Книга погромов: погромы на Украине, в Белоруссии и европейской части России в период Гражданской войны, 1918—1922 гг. РОССПЭН, Москва, 2007 (рос.)