Гребінник прибережний
| ?Гравілат річковий | |
|---|---|
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Відділ: | Вищі рослини (Streptophyta) |
| Надклас: | Покритонасінні (Magnoliophyta) |
| Клас: | Дводольні (Dicotyledoneae) |
| Підклас: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Розоцвіті (Rosales) |
| Родина: | Розові (Rosaceae) |
| Підродина: | Розанні (Rosoideae) |
| Триба: | Colurieae (Colurieae) |
| Рід: | Гравілат (Geum) |
| Вид: | Гравілат річковий |
| Біноміальна назва | |
| Geum rivale L., 1753 | |
| Посилання | |
| Geum rivale | |
| 231260 | |
| IPNI: | 725355-1 |
| 24659 | |
| 64314072 | |
| 148897 | |
Гребінник прибережний[1], також гравілат річковий[2], гравілат струмковий[3] (Geum rivale L.) — багаторічна трав'яниста рослина родини розових (Rosaceae).
Гребінник прибережний буває від 20 до 75 см заввишки. Стебла червонясті, вкриті відстовбурченими волосками. Прикореневі листки з довгими черешками. Стеблові листки можуть бути з короткими черешками або сидячі. Цвіте з кінця весни до середини літа. Квітки дзвоникоподібні, похилені донизу, звичайно розташовуються по 2-3. Чашечка забарвлена в червонясто-бурий колір. Пелюстки мають довгий нігтик, забарвлені в кремовий або, рідко, в жовтий колір, із темно-червоними жилками.
Відрізняється від гребінника звичайного пониклими, більшими квітками з дзвоникоподібним віночком; пелюстки жовтуваті з оранжево-червоними жилками.
Росте на вогких луках, вільшняках, заболочених місцях, у лісах і чагарниках, по берегах річок, озер. Тіньовитривала рослина. Поширений по всій Україні, крім крайнього степу. Зустрічається нечасто.

Гребінник прибережний — добрий пилконос і медонос. Використовують у медицині. Традиційно восени і навесні запасають корінь і кореневище гребінника. Вони містять дубильні речовини, крохмаль, гіркий глікозид геін.
Рослина має кровоспинні, знеболювальні, в'яжучі та загальнозміцнювальні властивості. До того ж гравілат річковий є антисептиком і слабким заспокійливим засобом.
З молодого листя і стебел гребінника готують салати, супи, пюре, гострі приправи. Коріння можна їсти відвареним. Через дубильні речовини гравілат річковий кладуть в пиво, щоб воно могло довго зберігатися і не скисати. Сушене коріння використовують як ароматичну речовину замість гвоздики і кориці в пирогах, квасах, домашньому пиві, вині, лікерах, інших напоях та виробах. Навіть латинська назва роду Geum походить від грецького смачний, приємний[3].
- ↑ Geum rivale // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — 548 с.
- 1 2 М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.41
- Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н. Дикорастущие полезные растения Украины : справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
- Гамуля Ю. Г. Рослини України / за ред. канд. біол. наук О. М. Утєвської. — X.: Фактор, 2011. — 208 с.: іл.
- Лікарська рослина гравілат річкової // www.vnarode.net/лікарська-рослина-гравілат-річкової/
- Гравілат річковий // http://medserver.com.ua/gravilat-rechnoj [Архівовано 23 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шабарова С. І. Дари лісів. — Київ : Урожай, 1979. — 440 с.
- Гравілат річковий // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 125. — ISBN 5-88500-055-7.
| Це незавершена стаття про трояндові. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |