Гребініченко Григорій Іванович
Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|
Григорій Іванович Гребініченко | |
---|---|
Основна інформація | |
Дата народження | 26 січня 1942 (82 роки) |
Місце народження | Гута, Дмитренківська сільська рада, Богуславський район, Київська область, Українська РСР, СРСР |
Громадянство | Україна |
Національність | українець |
Професії | співак |
Нагороди | |
grebinichenko.at.ua |
Григорій Іванович Гребініченко (нар. 26 січня 1942, с. Гута, Обухівський район, Київська область) — український співак (тенор), Заслужений працівник культури України.
Життєпис[ред. | ред. код]
Гребініченко Григорій Іванович народився 26 січня 1942 року в с. Гута Богуславського району Київської області.
Батько, Іван Іванович Гребініченко, загинув у Другій світовій війні у боях в Румунії, коли Григорію було два роки. Григорій був солістом шкільного хору. Старші класи закінчував в школі-інтернаті в селі Чорноголова на Закарпатті (1959).
Після школи закінчив курси кранівників, працював на будівництвах Києва. З вересня 1961 року і до виходу на пенсію у 2002 працював в управлінні механізації орендно-акціонерної фірми «Київінвест» Київміськбуду.
За сумлінну працю неодноразово нагороджувався медалями, почесними знаками, почесними грамотами Київміськбуду та районної і міської рад,дипломом «Кращий машиніст крану»[1].
Станом на 2021 — ветеран праці, наставник молоді[джерело?].
Помер 12 грудня 2022 року і похований в с. Липівка на Київщині.
Родина[ред. | ред. код]
Дружина Катерина Михайлівна, мають двох синів — Олександр і Сергій, онуків, правнуків[1].
Творча діяльність[ред. | ред. код]
Григорій Гребінченко співав під керівництвом народної артистки України Любимової Віри Михайлівни, заслужених діячів мистецтв Г. В. Куляби, В. Р. Лисенка, заслужених артистів України С. О. Кропиви, О. О. Чулюка-Заграя, заслуженого працівника культури України Андрійчук Петро Олександрович. Удосконалював свою вокальну майстерність також у студії Палацу культури фірми «Київінвест», під керуванням Валентини Дмитрівни Рождественської. Співпрацює з творчими колективами Центру технічної та художньої творчості «Печерськ» м. Києва.
Виступав у кращих залах Києва й інших міст і сіл України, в країнах Балтії, Молдові, Росії, Японії, Франції, Італії, Мальті, Туреччині, В'єтнамі, Болгарії, Румунії, Греції (в Акрополі). Багато разів співак виїжджав з концертами до ліквідаторів аварії на ЧАЕС.
Також виступає у рідному селі Гута, селах Медвин Білоцерківського району, де навчався в школі та Липівка Бучанського району на Київщині, де мешкає нині.
Учасник Всеукраїнського телемарафону «Пісня об'єднує нас» 1 квітня 2012 року.
Відзнаки[ред. | ред. код]
- 1982 — Медаль «В пам'ять 1500-річчя Києва»
- 1989 — лауреат ІІІ Всесоюзного фестивалю народної творчості, переможець республіканського конкурсу вокалістів, присвяченого 175-річчю від дня народження Т. Г. Шевченка[1]
- 2000 — І місце і звання Лауреата на Міжнародному пісенному фестивалі імені М.Машкіна в Закарпатті[1]
- 2002 — Почесна відзнака Міністерства культури За досягнення в розвитку культури і мистецтва
- 2002 — Удостоєний почесного звання «Заслужений працівник культури України»[1]
- 2012 — Лауреат Міжнародної премії за доброчинність Міжнародного доброчинного фонду «Українська хата».
- 2019 — Нагрудний знак «Знак Пошани» (Київ)
Дискографія[ред. | ред. код]
- Горнусь до тебе, рідний краю. МА «Саме так». 2007
- О, Боже, путь щасливу дай! МА «Саме так». 2012
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Ця стаття містить текст з джерела, що оприлюднено на умовах ліцензії CC BY 4.0: Григорій Гребініченко , Микола Рудаков . pisni.org.ua
- «ФАХ БУДІВЕЛЬНИКА І ЗВАННЯ ЗАСЛУЖЕНОГО ПРАЦІВНИКА КУЛЬТУРИ ПОЄДНАВ ГРИГОРІЙ ГРЕБІНЧЕНКО» // Микола Рудаков
- Указ Президента України "Про присвоєння почесного звання «Заслужений працівник культури України» від 4 лютого 2002 року № 97/2002
- Андрійчук Петро З піснею у серці / Про соліста хору «Дарничанка» Григорія Гребініченка // Робітнича трибуна. — 1992. — 10 березня. — С. 1.
- Денисова Оксана Два хори-ювіляри привітали свого соліста Григорія Гребініченка // Хрещатик. — 2002. — 1 лютого. — С. 3.
- Рудаков Микола Пісня — його життя // Хата. — № 9(40). — 1998. — травень. — С. 6.
- Рудаков Микола Пісня — його життя // Вісті Богуславщини. — 1997. — 18 червня.
- Рудаков Микола З піснею в житті // Вечірній Київ. — 1997. — 12 серпня.
- Рудаков Микола Коли душа співає…/Його чарівний тенор звучав у Акрополі // Профспілкові вісті. — 2001. — 9 березня.
- Рудаков Микола Щиро поздоровляємо з 60-річним ювілеєм! // Хата. — № 1(73). — 2002. — січень. — С. 4.
- Соколова С. Він себе вибудував // Культура і життя. — № 5. — 2012. — 3 лютого. — С. 11.
- Угнівенко Л. Не мислить свого життя без пісні // Вісті Богуславщини. — 2013. — 26 січня. — С. 1, 3.
Посилання[ред. | ред. код]
- Канал Григорія Гребініченка на YouTube [Архівовано 14 квітня 2021 у Wayback Machine.]
- Григорій Гребініченко — персональний сайт [Архівовано 14 квітня 2021 у Wayback Machine.]