Грегг Аракі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Грегг Аракі
англ. Gregg Araki
Gregg Araki.jpg
Г. Аракі на Американському кінофестивалі в Довілі у вересні 2014 р.
Дата народження 17 грудня 1959(1959-12-17) (59 років)
Місце народження Лос-Анджелес, Каліфорнія, США
Громадянство Flag of the United States.svg США
Професія кінорежисер, сценарист, продюсер
Alma mater Університет Південної Каліфорнії, Каліфорнійський університет в Санта-Барбарі і Школа кінематографічних мистецтв Університету Південної Каліфорнії[d]
Роки активності 1987наш час
Напрям Незалежне американське кіно
IMDb ID 0000777
Нагороди та премії
Queer Palm Каннського МКФ (2010)
Commons-logo.svg Грегг Аракі у Вікісховищі

Грегг Ара́кі (фр. Gregg Araki; нар. 17 грудня 1959, Лос-Анджелес, Каліфорнія, США) — американський кінорежисер, сценарист та продюсер, представник незалежного кінематографу і New Queer Cinema.

Біографія[ред. | ред. код]

Грегг Аракі народився в Лос-Анджелесі, штат Каліфорнія, 17 грудня 1959 року в сім'ї етнічних японців — американців у першому поколінні[1][2]. Аракі закінчив Школу кіно і телебачення Університету Південної Каліфорнії (University of Southern California) і потім деякий час працював музичним критиком у місцевій газеті.

Бюджет його перших двох фільмів «Троє здивованих в ночі» (1987) і «Довгий вікенд (відчаю)» (1989) не перевищував 5000 доларів кожен, Аракі знімав їх на чорно-білу плівку стаціонарною камерою. Ці любительські стрічки мали певний успіх на невеликих незалежних кінофестивалях і навіть отримали низку нагород.

По-справжньому широка популярність прийшла до Аракі після показу його третього фільму «Оголений дріт» (1992) на кінофестивалі «Санденс». Знята в жанрі роуд-муві, картина розповідала історію двох двадцятирічних ВІЛ-позитивних гомосексуалів, що ховаються від поліції після випадкового вбивства. Дивний мікс з гомосексуальності, гомофобії і насильства привернув увагу критиків і частини глядачів: фільм вартістю 20 тисяч доларів[3] зібрав у прокаті майже 700 тисяч[4].

Наступний етап у кар'єрі режисера пов'язаний з роботою над наповненою чорним гумором «апокаліптичною трилогією для тінейджерів» (The Teenage Apocalypse Trilogy), в якій ним досліджувалися всілякі підліткові страхи і фобії. Трилогію відкрила «нарізка з п'ятнадцяти випадково вибраних уривків» під оптимістичною назвою «Цілковитий п.» (1993), продовжило криваве роуд-муві «Покоління DOOM» (1995), що має не позбавлений самоіронії підзаголовок «перший гетеросексуальний фільм Грегга Аракі», а завершила чорна комедія «Ніде» (1997) — розповідь про один день з життя групи каліфорнійських старшокласників, що проходить під девізом «Sex, drugs, violence» («Секс, наркотики, насильство»). У всіх цих фільмах знявся актор Джеймс Дювал — alter ego кінорежисера.

Окремої уваги заслуговують саундтреки до фільмів трилогії, в яких можна почути композиції груп Coil і Ministry, Nine Inch Nails і Filter, Marilyn Manson і Hole, Radiohead і Blur, Massive Attack і The Chemical Brothers, Front 242 і The Future Sound Of London, та інших.

Після закінчення «The Teenage Apocalypse Trilogy» у творчості Аракі настав період затишшя. У 1999 році на екрани вийшла комедія «Розкішне життя», позбавлена типових для Аракі похмурості і кривавості. Після цього фільму, у 2000 році канал MTV запропонував режисерові зайнятися серіалом «Так закінчується світ», але з потрібного на пілотну серію бюджету в 1,5 мільйона доларів канал виділив лише 700 000 $[5][2]. Аракі зробив пілотну серію за 700 000 і передав MTV, але після монтаж (кіно)у, канал відмовився від ідеї знімати серіал[2][5]. Після цього настала пауза майже в чотири роки.

У вересні 2004 року на Венеційському кінофестивалі відбулася світова прем'єра фільму «Загадкова шкіра». У цій стрічці, заснованій на однойменному романі Скотта Гейма 1995 року, Аракі з незвичною для нього серйозністю розповів історію двох вісімнадцятирічних хлопців, що намагаються здолати наслідки сексуального насильства, пережитого ними в дитинстві. За словами режисера, він прагнув зробити «Загадкову шкіру» «такою, що інтригує так само, як і фільми Девіда Лінча і виписаною таким же тонким пером, як стрічки Вонга Карвая»[6].

21 січня 2007 року на кінофестивалі «Санденс» у рамках програми «Північ» була представлена нова стрічка Аракі «Реготуха» — знята за 22 дні комедія про юну акторку (у виконанні Анни Феріс), що з'їла по незнанню велику тарілку кексів з марихуаною[7]. Фестивальна публіка тепло зустріла новий проект режисера. Проте, в США фільм не вийшов в прокат: він недовго йшов в одному з кінотеатрів Лос-Анджелеса, а потім був випущений на DVD[8]. Десята стрічка Аракі «Ба-баху» була представлена на Каннському кінофестивалі (2010) і отримала першу в історії фестивалю нагороду «Queer Palm»[9]. Наступний фільм Аракі «Білий птах у заметілі» — екранізація однойменного твору Лори Касішке, вийшов у 2014 році.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Грегг Аракі ідентифікував себе як «гея-американця азійського походження»[10], проте, незважаючи на цю заяву, починаючи з 1997 року він мав стосунки з акторкою Кетлін Робертсон, яку він знімав у «Ніде»[11][12][13].

Фільмографія[ред. | ред. код]

Рік Українська назва Оригінальна назва Примітки
1987 Троє здивованих в ночі Three Bewildered People in the Night
1989 Довгий вікенд (відчаю) The Long Weekend (O'Despair)
1992 Оголений дріт The Living End
1993 Цілковитий п. Totally F***ed Up
1995 Покоління DOOM The Doom Generation
1997 Ніде Nowhere
1999 Розкішне життя Splendor
2000 Так закінчується світ This Is How the World Ends телевізійний
2004 Загадкова шкіра Mysterious Skin
2007 Реготуха Smiley Face
2010 Ба-бах! Kaboom
2014 Білий птах у заметілі White Bird in a Blizzard

Відеокліпи[ред. | ред. код]

Визнання[ред. | ред. код]

Нагороди та номінації Грегга Аракі[14]
Рік Категорія Фільм Результат
Міжнародний кінофестиваль у Локарно
1987 Приз Ернеста Артаріа Троє здивованих в ночі Нагорода
Асоціація кінокритиків Лос-Анджелеса
1989 Довгий вікенд (відчаю) Нагорода
Кінофестиваль «Санденс»
1992 Гран-прі журі Оголений дріт Номінація
Каталонський міжнародний кінофестиваль у Сіджасі
1997 Найкращий фільм Ніде Номінація
Міжнародний кінофестиваль в Бергені (Норвегія)
2004 Приз журі Загадкова шкіра Нагорода
Міжнародний кінофестиваль в Хіхоні
2004 Гран-прі Астурія за найкращий художній фільм Загадкова шкіра Номінація
Брисбенський міжнародний кінофестиваль
2005 Міжконфесійний приз Загадкова шкіра Номінація
Товариство кінокритиків Австралії
2005 Найкращий іноземний фільм — Англійська мова Загадкова шкіра Номінація
Роттердамський міжнародний кінофестиваль
2005 Приз MovieZone Загадкова шкіра Нагорода
Міжнародний кінофестиваль в Сіеттлі
2005 Приз Golden Space Needle за найкращу режисерську роботу Загадкова шкіра Нагорода
Премія товариства незалежного кіно Chlotrudis
2006 Найкращий адаптований сценарій Загадкова шкіра Номінація
Премія «Незалежний дух»
2006 Найкращий режисер Загадкова шкіра Номінація
63-й Кінофестиваль міжнародний кінофестиваль
2010 Queer Palm Ба-бах! Нагорода

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Rich, B. Ruby (26 березня 2013). New Queer Cinema: The Director’s Cut. Durham, North Carolina: Duke University Press. ISBN 9780822399698. 
  2. а б в Prono, Luca (30 грудня 2007). Encyclopedia of Gay and Lesbian Popular Culture. Санта-Барбара (Каліфорнія): ABC-CLIO. ISBN 9780313335990. 
  3. Chua, Lawrence (Fall 1992). Gregg Araki. Bomb (New Art Publications) (41). Процитовано 17 грудня 2014. 
  4. The Living End (1992) на сайті Box Office Mojo
  5. а б Tasker, Yvonne, ред. (21 жовтня 2010). Fifty Contemporary Film Directors. London: Routledge. ISBN 9781136919459. 
  6. Венеция-2004: Праздник со слезами на глазах
  7. 2383.htm Сандэнс 2007. Усмішлива мордочка[недоступне посилання з липень 2019]
  8. Larry Carroll (26 вересня 2007). 'Smiley Face' Turns Into A Frown: Anna Faris Comedy Going Straight To DVD. MTV. Архів оригіналу за 2009-06-12. Процитовано 2009-06-15. 
  9. Tsiokos, Basil (23 травня 2010). UPDATE: "Kaboom" Claims First Queer Palm. indiewire.com. Indiewire. Процитовано 8.05.2016. 
  10. Yutani, Kimberly (1996). Gregg Araki and the Queer New Wave. У Leong, Russell. Asian American Sexualities: Dimensions of the Gay and Lesbian Experience. Psychology Press. с. 177. ISBN 9780415914376. 
  11. Szymanski, Michael (20 липня 1997). Having It Both Ways. Los Angeles Times (Los Angeles, California). Процитовано 8.05.2016. 
  12. Turner, Megan (8 вересня 1999). STRANGE BEDFELLOWS: GAY DIRECTOR FALLS FOR ‘90210’ BABE. New York Post (New York City, New York). Процитовано 8.05.2016. 
  13. Lim, Dennis (14 січня 2011). Young and Restless Never Gets Old. The New York Times (New York City, New York). Процитовано 8.05.2015. 
  14. Нагороди та номінації Грегга Аракі на сайті IMDb(англ.)

Посилання[ред. | ред. код]